Рішення

від 22.07.2014 по справі 904/4345/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.14р. Справа № 904/4345/14 За позовом Публічного акціонерного товариства завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ", м.Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАПЛАСТ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 5 920,00 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Бєлуха А.В., представник за довіреністю №05 від 27.01.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАПЛАСТ" (далі-відповідач) про стягнення 5 920,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.06.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 10.07.14р.

Ухвалою господарського суду від 10.07.14р. відкладено розгляд справи на 22.07.14р.

22.07.04р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи докази відправлення на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справи, докази її отримання та докази відправлення повідомлення про день час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи є докази отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі (а.с.54).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, в судовому засіданні господарський суд прийшов до висновків про те, що повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, оскільки:

Копію ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 18.06.14р. відповідач отримав 26.06.14р. тобто майже за 25 днів до початку розгляду справи в судовому засіданні, яке було вже перенесено на 22.07.14р. Крім того, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 18.06.14р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документи, а також для проведення звірки взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно було з'явитися до позивача.

Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

В судовому засіданні 22.07.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №100470 (далі-договір) відповідно до умов якого п.1.1. позивач зобов'язується поставити, а відповідач - оплатити та прийняти збірник для фільтрації води (товар), номенклатура, кількість та ціна, якого вказана в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1. у відповідності з вказаними в специфікаціях цінами загальна сума договору на момент його укладання складає 119 982,00 грн., в тому числі ПДВ - 19 997,00 грн.

Крім того п.3.1. Договору передбачено, що поставка товару по договору здійснюється на протязі 120 днів з моменту надходження першої суми передплати в розмірі 50% від суми Договору на розрахунковий рахунок позивача за умови виконання відповідачем п.5.2 Договору на умовах FCA м.Павлоград, вул. Харківська 15, в згідності з Інкортермс в редакції 2010р.

Відвантаження виготовленого по Договору товару проводиться автотранспортом відповідача.(п.3.2. Договору)

Пунктом 4.1. Договору сторони обумовили, що ціна за одиницю товару, поставленого по договору, вказана в специфікації до договору на умовах FCA (м.Павлоград), Інкотермс в редакції 2010р.

Відповідно до п.4.3. Договору ціна вказана в специфікаціях, є незмінною, за випадком передбачених в п.4.4. Договору, при умові дотримання відповідачем розділу 5 Договору, в іншому випадку, за вимогою позивача, ціна товару може бути переглянутою.

Крім того п.5.1. Договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок, вказаний позивачем в рахунку-фактурі.

Тим паче пункт 5.2. Договору говорить, що на протязі 10 днів після укладання Договору, з метою забезпечення обов'язків відповідача по оплаті товару відповідно за Договором, відповідач здійснює передплату у розмірі 50% вартості товару по Договору на основі виставленого рахунку, залишок 50% від суми Договору відповідач оплачує за письмовим повідомленням про готовність товару к відвантаження на протязі 5 банківських днів.

Згідно з п.8.1. Договору усі спори, які виникають у зв'язку з не виконанням або неналежним виконанням обов'язків по Договору, не врегульовані шляхом переговорів, вирішуються в претензійно-позовному порядку з пред'явленням претензії згідно з ГПК України.

Всі неврегульовані спори вирішуються Господарським судом по місцезнаходженні відповідача. (п.8.2. Договору)

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за порушення строку оплати виготовленого товара, вказаного в п.5.2. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочки.

Договір діє на протязі дванадцяти місяців з моменту його укладання (п.10.5. Договору)

08.07.13р. між сторонами була укладена додаткова згода №1, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору, а саме:

п.3.1. Додаткової згоди поставка товару по Договору здійснюється не пізніше 31.07.13р., за умовою виконання відповідачем п.5.2. Договору, на умовах DDP м. Дніпропетровськ, вул. Макарова,8Д, згідно з Інкортермс в редакції 2010р.

п.8.1. Договору передбачає, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.13р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Крім того сторони доповнили п.8.2. Договору Договір може бути пролонгований на новий термін шляхом укладання додаткової згоди.

Відповідно до п.8.5. Додаткової угоди за порушення строку кінцевого розрахунку відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від загальної вартості Договору. (а.с. 11)

На виконання умов договору (а саме п.5.2. Додаткової угоди) відповідач здійснив передплату товару у розмірі 50% від вартості товару, а саме у розмірі 59991,00 грн., що підтверджує платіжне доручення №20007 від 29.10.12р. (а.с. 13)

В свою чергу позивачем поставлено товар на загальну вартість 119 982,00грн., що підтверджує видаткова накладна №000000661 від 01.08.13р. (а.с. 12).

Як зазначає позивач в порушення умов договору відповідачем за поставлений товар була здійснена часткова оплата у розмірі 5 4991,00грн., що підтверджує платіжне доручення №23688 від 01.08.13р.(а.с. 14), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5000,00грн.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №3094 від 08.10.13р. відповідно до якого позивач просить у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги суму недоплати 5000,00 грн. перерахувати на рахунковий номер позивача. (а.с. 15)

Крім того з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №3636 від 10.12.13р. про сплату у семиденний строк з дати отримання цієї претензії суму недоплати у розмірі 5000,00 грн. та суму пені у розмірі 655,00грн.

Позивач зазначає про те, що викладені вимоги були залишені відповідачем без задоволення та відповіді, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору позивачем відповідно до п.8.5. Додаткової угоди нараховано до сплати пеню у розмірі 920,00грн.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 5 000,00 грн. та пеню у розмірі 920,00 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Окрім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 5000,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.8.5. Договору за порушення строку кінцевого розрахунку відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від загальної вартості Договору.

Відповідно до вимог чинного законодавства та п.8.5 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 920,00 грн., розрахунок якої перевірений господарським судом.

При перевірці розрахунку пені, судом встановлено, що він зроблений невірно, оскільки розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 325,62грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 325,62грн.

Викладене є підставою для задоволення позову в частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАПЛАСТ" (49008, м.Дніпропетровстк, вул. Макарова, буд. 8-Д, ЄДРПОУ 30927520, р/р 26006115292001 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" (51400, Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Харківська, буд.15, код ЄДРПОУ 00217417, р/р 26001710600903 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) заборгованість за поставлений товар у розмірі 5000,00грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.), пеню у розмірі 325,62грн. (триста двадцять п'ять грн. 62коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1643,57грн. (одна тисяча шістсот сорок три грн. 57коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 23.07.14р .