Рішення

від 22.07.2014 по справі 906/619/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2014 р. Справа № 906/619/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Корнієнко А.Г. - дов. від 20.03.14р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріїлд" (с.Гора Бориспільського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Радомишль" (с.Заньки Радомишльського району Житомирської області)

про стягнення 252850,33 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача суму заборгованості у розмірі 252850,33 грн., з ких: 157776,60 грн. боргу, 7893,15 грн. пені, 1737,70 грн. 3% річних, 77121,63 грн. інфляційних та 8321,25 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

В судовому засіданні від 22.07.14р. представник позивача подав заяву від 22.07.14р., якою фактично збільшив свої позовні вимоги. Як вбачається з даної заяви, відповідач після порушення провадження у справі здійснив погашення заборгованості на суму 100 000,00 грн. Отже, без рахування погашеної заборгованості в сумі 100000,00 грн., просить стягнути з відповідача на користь позивача новий розмір позовних вимог, а саме: 134002,06 грн. боргу з урахуванням зміни курсу гривні до долара США; 1593,79 грн. відсотків за користування товарним кредитом; 2557,97 грн. 3% річних, 13055,12 грн. пені (а.с. 44-58).

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви від 22.07.14р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в межах заяви від 22.07.14р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином (а.с. 63)

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГГРІЇЛД" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Радомишль" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №25/06/2013-ZТ(надалі договір (а.с.15-118), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у визначені даним договором строки покупцю товар (засоби захисту рослин, добрива, насіння тощо (надалі іменується "Товар"), найменування, кількість, асортимент і характеристики якого зазначаються у Додатку №1 від 25.06.2013 р., що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим договором та Додатком №1 (п.1.1 договору).

04.07.2013 р. та 05.07.2013р. сторони уклали Додатки № 2 та № 3 до договору поставки №25/06/2013-ZТ від 25.06.2013р., згідно яких домовились про поставку товару в асортименті, кількості, ціні, вартості та порядок розрахунків. (а.с.21-24).

На виконання умов укладених додатків позивач здійснив поставку товару згідно видаткових накладних №66 від 26.06.2013 р. на суму 235 269,60 грн., № 69 від 05.07.2013 р. на суму 39 0165,80 грн. та № 70 від 05.07.2013 р. на суму 13 176,00 грн. (а.с.25 -27).

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 Додатків №№ 1, 2, та 3 до договору поставки від 25.06.2013 р. № 25/06/2013-ZТ оплата товару має здійснюватися відповідачем наступним шляхом:

- передоплата 20% від вартості товару - протягом 28 календарних днів з моменту підписання договору та Додатку №1;

- передоплата 20% від вартості товару - протягом 28 календарних днів з моменту підписання Додатку № 2;

- передоплата 20% від вартості товару - протягом 28 календарних днів з моменту підписання Додатку № 3.

Відповідно до п.п.3.1.2 та п.п.3.1.3 п. 3.1 Додатків №№ 1, 2, та 3 до договору поставки від 25.06.2013 р. № 25/06/2013-ZТ оплата товару має здійснюватися відповідачем наступним шляхом:

- наступні 40% від вартості товару перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника до 30 вересня 2013 р. та 40% грошової суму, що залишилась до сплати, - до 30 жовтня 2013 р.

За даними позивача оплата Товару здійснювалася відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором, тому на момент подання позову заборгованість складала 157 776,60грн.

Після подання позову 20.06.2014 р. відповідач здійснив оплату боргу перед позивачем на суму 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.06.2014 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.3.3 договору сторони погодили здійснювати розрахунки за договором із застосуванням індексації у випадку збільшення офіційного курсу гривни до долара США, встановленого Нацбанком України на день поставки товару

Згідно розрахунку позивача суму боргу становить 234 002,03 грн., виходячи з боргу в розмірі 157 773,60 грн. станом на 20.06.2014 р. Суд не погоджується з таким розрахунком позивача.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 18.07.2014 р. сума боргу відповідача становить 57 775,80 грн.

Відповідно п. 3.1 договору загальна ціна договору визначається Додатком №1 та накладними, що зазначені в п.п.1.1 та 2.1, та які є невід'ємною частиною цього договору. Грошовий еквівалент в іноземній валюті в грошовому зобов'язанні сторонами згідно умов укладеного договору та Додатків до нього не визначался.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 134 002,06 грн. неправомірною та необґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.1 Додатків №№ 1, 2, та 3 до договору поставки від 25.06.2013 р. № 25/06/2013-ZТ у випадку здійснення оплати після закінчення строку, визначеного у п.п. 3.1.2 додатку, нараховуються та стягуються відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0 05%. Товарний кредит надається відповідачеві терміном до 15.12.2013 р. (п.3.3 додатків).

Згідно розрахунку позивача, з яким погоджується суд, суму відсотків за користування товарним кредитом становить 1593,79 грн.

Згідно розрахунку позивача ним нарахована пеня в сумі 13 055,12 грн. за період прострочення з 15.12.2013 р. по 18.07.2014 р.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати товару за даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі, який розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення. Сторони узгодили, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується. (п.7.8 договору).

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені у розмірі 13 055,12 грн., та встановлено, що розрахунки вірні та відповідають обставинам справи.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд погоджується з розрахунком позивача суми 3 % річних у розмірі 2557,97 грн. за період нарахування з 15.12.2013 р. по 18.07.2014 р.

Наданий позивачем розрахунок є вірним та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 2557,97грн. - 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково..

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 26 від 05.05.14р. позивачем сплачено судовий збір в сумі 5057,00 грн.

Враховуючи заяву позивача від 22.07.2014 р., подану в порядку ст.22 ГПК України

сума судового збору з позовних вимог становить 5 024,18 грн.

Таким чином позивачем зайво сплачений судовий збір в сумі 32,82 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Радомишль" (12240, Житомирська область, Радомишльський район, с. Заськи, вул. Лісова, буд. 37, код 37161427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІЇЛД" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, 21, код 37884164) - 57775,80грн. боргу, 1593,79 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2557,97грн. 3% річних, 13 055,12 грн. пені, 3499,66 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 100000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРІЇЛД" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, 21, код 37884164) з Державного бюджету України: 32,82 грн. (тридцять дві грн. 82 коп.) зайво сплаченого судового збору, яке сплачено платіжним дорученням № 26 від 05.05.2014р., яке міститься в матеріалах справи № 906/619/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.07.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: Біленька Ю.П.

1 - у справу,

2 - позивачу (рек.),

3 - відповідачу (рек. з повід.)