Рішення

від 08.07.2014 по справі 911/1894/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" липня 2014 р. Справа № 911/1894/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий двір «ААС ТРЕЙД»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

про стягнення 5266,87 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - Ткаченко К.Г., довіреність б/№ від 03.06.2014,

Відповідача - не з'явився .

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий двір «ААС ТРЕЙД» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» (далі - Відповідач) про стягнення 5266,87 грн, з яких 4896,74 грн основного боргу, 182,58 грн пені, 40,65 грн 3% річних та 146,90 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем строків оплати отриманого товару за Договором постачання №7 від 13.02.2013 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2014 порушено провадження у справі №911/1894/14 та призначено її до розгляду на 24.06.2014 о 10:20 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2014 розгляд справи відкладено на 08.07.2014.

Через канцелярію Господарського суду Київської області Позивачем подано заяву б/№ від 03.07.2014 (вх. суду №12899/14 від 03.07.2014) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з Відповідача заявлено 5429,07 грн, з яких 4896,74 грн основного боргу, 179,10 грн пені, 39,84 грн 3% річних та 313,39 грн інфляційних втрат. Фактично зазначена заява є заявою про збільшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали Господарського суду Київської області від 26.05.2014 та 24.06.2014 направлялись Відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 3, код 38010523), зазначену Позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить здійснений Позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.06.2014 за №18776568, однак ухвала від 26.05.2014 повернута без вручення адресату, а повідомлення про вручення Відповідачу ухвали від 24.06.2014 підприємством зв'язку станом на день вирішення спору господарському суду не поверталось.

Як зазначається у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.ст.64, 87 ГПК України. За змістом зазначеної ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмежений ст.69 ГПК України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий двір «ААС ТРЕЙД» (Позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» (Відповідачем) укладено Договір постачання №7 від 13.02.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник (Позивач) зобов'язується постачати Покупцю (Відповідачу), згідно з замовленням останнього, у власність продовольчі товари, в подальшому «товар», а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар у розмірах, порядку і строки, встановлені цим Договором.

Як зазначається в п. 2.1. Договору відвантаження товару здійснюється по кількості і якості, згідно товарним накладним.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору ціна на товар кожної партії вказується в накладних, які оформляються при кожній поставці. Загальна сума цього Договору складається із сум, вказаних в накладних, виданих на підставі Договору.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що Покупець проводить сплату товару на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України - гривні, у розмірі повної вартості отриманого товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки. До повного остаточного розрахунку за кожну партію одержаного товару (за кожну накладну), будь-яке наступне перерахування Покупцем грошових коштів в сплату за товар зараховується Постачальником як сплата за партію товару (за накладну), яку одержав Покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказаний в платіжному дорученні Покупця.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору в період з 14.11.2013 по 13.12.2013 Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 4896,74 грн, що підтверджується видатковими накладними №т-00002126 від 14.11.2013, №т-00002301 від 05.12.2013, №т-00002371 від 12.12.2013, №т-00002383 від 13.12.2013, копії яких додані до позовної заяви.

В порушення своїх договірних зобов'язань Відповідач оплату отриманого товару за вказаними накладними не здійснив, що підтверджується банківською довідкою №10/01-0620/14 від 18.06.2014 про рух коштів по рахунку Позивача, відкритого в акціонерному товаристві «Промислово-фінансовий банк», копія якої містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ч.1 ст.530 ЦК України.

Враховуючи, що факт поставки товару та заборгованості за Договором Відповідачем не заперечено та належним чином не спростовано, оскільки відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, останнім не подано, суд дійшов висновку, що Відповідач повну оплату товару в обумовлений Договором строк не здійснив, станом на день подачі позову основна заборгованість складала заявлений розмір і під час розгляду спору не погашена, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 4896,74 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 179,10 грн пені, 39,84 грн 3% річних та 313,39 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст. 551 ЦК України.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що у разі затримки сплати за товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996. Сплата пені не звільняє Покупця від оплати поставлених товарів.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані Позивачем за загальний період прострочки з 14.01.2014 по 22.04.2014 на суми фактичної заборгованості по кожній спірній видатковій накладній, з урахуванням кінцевих термінів виконання Відповідачем обов'язку по оплаті товару за Договором та вимог ч.6 ст.232 ГК України щодо обмеженого строку нарахування штрафних санкцій.

Оскільки наведені в розрахунках Позивача нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства, Відповідачем не заперечені та не спростовані, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 179,10 грн пені, 39,84 грн 3% річних та 313,39 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4896,74 грн основного боргу, 179,10 грн пені, 39,84 грн 3% річних та 313,39 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача в сумі 1827,00 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 3, код 38010523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий двір «ААС ТРЕЙД» (03151, м. Київ, Солом'янський р-н, пр-т Повітрофлотський, буд. 66, код 38354655) 4896,74 грн (чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень сімдесят чотири копійки) основного боргу , 179,10 грн (сто сімдесят дев'ять гривень десять копійок) пені, 39,84 грн (тридцять дев'ять гривень вісімдесят чотири копійки) 3% річних , 313,39 грн (триста тринадцять гривень тридцять девять копійок) інфляційних втрат та 1827,00 грн (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено " 23" липня 2014 року.

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.