Постанова

від 23.07.2014 по справі 910/24568/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/24568/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К. суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКИ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі№ 910/24568/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКИ" (надалі - ТОВ "МАКИ") доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОПОС" (надалі - ТОВ "НВП "ТОПОС") простягнення 21 900 грн. за участю представників: від позивача - Дубровінська І.Ю., дов. № 2 від 08.01.2014 р. від відповідача - Махина Р.А., дов. № 1 від 10.01.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ТОВ "МАКИ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "НВП "ТОПОС" про стягнення 21 900 грн., обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що позивачем було перераховано передоплату за договором № 04-12-О на комплекс проектно-вишукувальних робіт по корегуванню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.01.2012 р., а відповідачем належним чином зобов'язання з виконання робіт за даним договором не виконано, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 21 900 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. (суддя Босий В.П.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "МАКИ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.01.2012 р. між ТОВ "НВП "ТОПОС" (виконавець) та ТОВ "МАКИ" (замовник) укладено договір на комплекс проектно-вишукувальних робіт по корегуванню проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки № 04-12-О (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе виконання комплексу проектно-вишукувальних робіт по коригуванню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МАКИ", розташованої на вул. Новокостянтинівській, 12 в Оболонському районі м. Києва.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору сторони погодили строк його дії: початок - виконавець приступає до роботи після поступання 100 % оплати або авансу на розрахунковий рахунок виконавця; закінчення - 30 робочих днів після зарахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця.

За приписами п. 3.3 Договору загальна вартість виконаних робіт складає 12 000 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 Договору по закінченні робіт виконавець подає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з доданням до нього іншої документації, передбаченої умовами договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору робота враховується виконаною, коли документація прийнята на затвердження Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, 06.02.2012 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, вартість робіт згідно з п. 3.3 якої складає 9 900 грн. з ПДВ.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було внесено 100 % передоплату вартості робіт за Договором та Додатковою угодою від 06.02.2012 р. до Договору на загальну суму 21 900 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 13 від 26.01.2012 р. та № 56 від 12.03.2012 р.

20 вересня 2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 22 про повернення грошових коштів у зв'язку з невиконанням ним зобов'язання за Договором.

Натомість, 16.10.2013 р. від відповідача надійшла відповідь на претензію, в якій ТОВ "НВП "ТОПОС" заперечувало проти повернення суми попередньої оплати з огляду на належне виконання ним зобов'язань за Договором.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 ГК України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно із ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Згідно із ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.1 Договору та Додаткової угоди від 06.02.2012 р. до Договору позивачем було внесено аванс у розмірі 100 % вартості робіт на загальну суму 21 900 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 13 від 26.01.2012 р. та № 56 від 12.03.2012 р.

У відповідності з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору та Додаткової угоди від 06.02.2012 р. до Договору, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був виконати роботи по корегуванню проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у строк до 23.04.2012 р. (30 робочих днів після зарахування 100 % передоплати на рахунок виконавця).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи рішення про задоволення заявлених ТОВ "МАКИ" вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем виконані всі зобов'язання, покладені на нього відповідно до Договору, та дотримані всі вимоги чинного законодавства щодо доказування такого належного виконання, в той час як відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором та Додатковою угодою від 06.02.2012 р. до Договору.

Водночас, скасовуючи прийняте рішення, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем повністю виконано свої зобов'язання за Договором та додатковими угодами до нього від 06.02.2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи технічною документацією із землеустрою а також наданою суду копією листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057025-1593 від 11.02.2014 р., в якому зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документа на посвідчення права на земельну ділянку ТОВ "МАКИ" Департаментом прийнята 11.05.2012 р., за результатами її розгляду підготовлено проект рішення Київської міської ради "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКИ" договору на право тимчасового довгострокового користування землею га умовах оренди для обслуговування та експлуатації виробничо-комлектовочної бази № 4 на вул. Новоконстянтинівській, 12 в Оболонському районі м. Києва".

Однак, такі висновки Київського апеляційного господарського суду спростовуються наявними матеріалами справи, умовами укладеного між сторонами Договору та Додаткової угоди до нього, а також встановленими судами обставинами.

Так, відповідно до п. 5.1. Договору по закінченню робіт виконавець подає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з доданням до нього комплекту іншої документації, передбаченої умовами договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що робота враховується виконаною, коли документація прийнята на затвердження Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 5.4. Договору виконавець передає документацію на затвердження до Головного управління земельних ресурсів після підписання сторонами акту приймання-передачі, яким замовник підтверджує закінчення робіт виконавця. Від виконавця не залежить термін погодження та затвердження документації в Головному управлінні земельних ресурсів та Київради.

Господарським судом міста Києва вірно зазначено, що як вбачається із вказаної технічної документації із землеустрою, вона була прийнята на затвердження Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 05.11.2008 р., в той час як Договір укладено сторонами 16.01.2012 р.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана відповідачем технічна документація не може бути належним доказом виконання ним підрядних робіт за Договором, оскільки вона була складена та надана на затвердження уповноваженому органу більш ніж за три роки до укладення між сторонами такого Договору.

У відповідності з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що ТОВ "НВП "ТОПОС" зобов'язане повернути ТОВ "МАКИ" отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 21 900 грн.

Водночас апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що заявлені ТОВ "МАКИ" позовні вимоги повністю є неаргументованими, недоведені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені.

Однак, такі висновки господарського суду апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на вищевикладене.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до даних правовідносин з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 863 ЦК України визначено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

При цьому суди підкреслили, що положення вказаної норми передбачають застосування скорочених строків позовної даності у зв'язку з виявленням недоліків (неналежної якості) виконаної за договором підряду роботи, в той час як предметом розгляду даної справи є зовсім інші правовідносини (стягнення авансу за невиконання відповідачем роботи), до яких застосовується загальний строк позовної давності, а тому у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності правомірно було відмовлено.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив підставність та обґрунтованість доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКИ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. у справі № 910/24568/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОПОС" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, к. 301, ідентифікаційний код 32732387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКИ" (04060, м. Київ, вул. Котовського, 4, ідентифікаційний код 14340969) 913 (дев'ятсот тринадцять ) грн. 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков