Постанова

від 24.07.2014 по справі 48/340

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 48/340

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: ДерепиВ.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,

за участю представників сторін: прокуратури - Баклан Н.Ю.

позивача - Демиденко О.А., Сідєльнікової Н.В.

відповідачів - Зіміна М.В., Зінченко М.О.

третіх осіб - Багатченка Н.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року у справі господарського суду міста Києва №48/340 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України до ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота", Благодійної організації "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Федерації професійних спілок України, Санаторія імені 1-го травня, м. Київ, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності про визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Фонду держмайна України звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідачів про визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, посилаючись на те, що майно Санаторія імені 1-го травня, розташоване в м.Києві (Пуща-Водиця) по вул.Гамарника, 40, є державною власністю та ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не передавалось, у зв'язку з чим слід визнати недійсним договір купівлі-продажу, за умовами якого ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було відчужено спірне майно на користь Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" та наявність підстав для повернення такого майна в державну власність.

Заявою про зміну позовних вимог, поданою до суду Прокуратурою м.Києва 17.08.2011 року, Заступник прокурора м.Києва просив суд визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно загальною площею 2 732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м, а також споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою (перелік згідно з актом прийому-передачі від 04.09.2002 року за договором №8000109/2002-24 від 30.08.2002 року.

Витребувати у власність держави в особі Фонду держмайна України з незаконного володіння Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" нерухоме майно загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м, а також споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою (перелік згідно з актом прийому-передачі від 04.09.2002 року за договором №8000109/2002-24 від 30.08.2002 року).

Визнати недійсним з моменту укладення договір №8000109/2002-24 купівлі-продажу будівель другого відділення дочірнього підприємства "Санаторій імені 1-го Травня" на вул.Гамарника, 40 в м.Києві загальною площею 2732,2 кв. м та вартістю 1 915 200 грн., укладений 30.08.2002 року між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Всеукраїнським громадським благодійним фондом "Батьківська турбота" та Благодійною організацією "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег" (т.1, а.с.72).

Уточненням до позовної заяви, поданою Прокуратурою м.Києва до господарського суду м.Києва від 14 вересня 2011 року, Заступник прокурора м.Києва просив суд позовні вимоги задовольнити повністю (т.2, а.с.12).

Рішенням господарського суду м.Києва від 19 вересня 2011 року (суддя Бойко Р.В.) позов задоволений повністю. Витребувано у власність держави України в особі Фонду державного майна України з володіння Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" нерухоме майно загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м, а також споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: м.Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель (споруд, приміщень) шляхом викупу № 8000109/2002-24, укладений 30.08.2002 року між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Всеукраїнським громадським благодійним фондом "Батьківська турбота" та Благодійною організацією "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег".

Визнано право власності держави України в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: м.Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40 на земельній ділянці площею 3,8741 га.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення, яким повністю відмовлено Заступнику прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Фонду держмайна України, Міністерства охорони здоров'я України в задоволенні його позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій Постановою ради Міністрів Української РСР №433 від 17.04.1956 року було зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно (в т.ч. санаторій 1-го Травня в м. Києві (Пуща-водиця)).

Постановою Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 р. № 606 було зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок, зокрема, всі діючи госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього управління.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснюється безоплатно.

В додатку №1 до Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 р. № 606, а саме -Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, в т.ч. значиться санаторій ім. 1-го Травня.

Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР №2-1а від 18.11.1990 р. затверджено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., укладений між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до умов якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено перелік майна (в т.ч. санаторій ім. 1-го Травня (м. Київ)).

22.11.1991 р. постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України №II-II-I вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991 р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 р. №971 було зареєстровано Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до постанови №II-II-I від 22.11.1991 р. Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняла майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. санаторій ім. 1-го Травня), про що був складений акт прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992 р.

24.02.2000 р. Укрпрофоздоровниця звернулася до Головного управління майном Київської державної адміністрації з заявою про оформлення права власності на спірне майно, за наслідки розгляду якої 27.06.2000 р. Головним управлінням майном Київської державної адміністрації на підставі наказу про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна від 12.06.2000 р. №302-В видано Укрпрофоздоровниці Свідоцтво про право власності на майновий комплекс Серії МК №010002992.

30.08.2002 р. між Укрпрофоздоровницею (продавець), Благодійним фондом та Благодійною організацією (покупець) було укладено договір купівлі-продажу будівель (споруд, приміщень) шляхом викупу №8000109/2002-24 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, загальною площею 2 732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га, що підтверджується актом передачі основних фондів 2-го відділення Дочірнього підприємства "Санаторій імені Першого Травня" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 04.09.2002 р. (надалі -"спірне майно").

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору продаж вищевказаного об'єкту здійснюється за договірною ціною, враховуючи ПДВ, яка становить 1 915 200,00 грн. покупець (Благодійний фонд) додатково до ціни продажі об'єкту, компенсує витрати продавця, пов'язані з проведенням оцінки майна - 21 000,00 грн. без ПДВ на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного договору.

Згідно із п. 2.3 Договору покупець зобов'язується сплатити вказану в п.п. 2.1, 2.2 суму протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного договору, а саме: 10% від Благодійної організації - 191 520,00 грн., що перераховані, як залогова сума для участі у конкурсі та вже надійшли, згідно договору доручення №1-20 від 12.08.2002 р. від Благодійної організації за Благодійний фонд; 90% від Благодійного фонду - 1 723 680,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що право власності на об'єкт, що відчужується, переходить від Укрпрофоздоровниці до Благодійного фонду з моменту повного перерахування грошей на р/р Укрпрофоздоровниці. Благодійна організація проти переходу права власності на всі зазначені складові об'єкту до Благодійного фонду не заперечує.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та відмову прокурору в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що спірне майно було передане відповідачу-1 при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України №11-1-1 від 22.11.1991 "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", як майно, ще належало профспілкам на праві власності. Тобто апеляційна інстанція вважала, що відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські товариства" АТ "Укрпрофоздоровниця" стала власником майна, переданого йому у власність засновниками.

Апеляційний господарський суд також вважав, що оскільки відповідно до ч.2 ст.319 Цивільного кодексу України право продажу майна належить його власникові, тому оспорюваний договір відповідав вимогам чинного законодавства.

Таким чином, відповідач-2 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки він не міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, щодо відчуження майна і такі перешкоди станом на день вчинення оспорюваного правочину були відсутні.

Апеляційна інстанція також вважала, що оскільки вимоги про визнання права власності та визнання договору недійсним не підлягають задоволенню, то в суду відсутності правові підстави для задоволення вимог прокуратури в частині витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі ст.388 Цивільного кодексу України.

Проте, з вказаними висновками апеляційного господарського суду погодитись не можна враховуючи наступне.

З системного аналізу приписів ст.5 Конституції УРСР від 30.01.1937 року, ст.53 Цивільного кодексу УРСР 1922 року (на момент передачі майна у відання Українській республіканській Раді профспілок), Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року №1452-ХП "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України", постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року №2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", постанови Верховної Ради України №3943-ХП від 04.02.1994 року, положення статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою ХVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 року видно та встановлено судом першої інстанції відсутність в постанові Ради міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року вказівки про передачу майна у власність, та наміру власника - УРСР в особі уповноваженого органу - Ради Міністрів УРСР відчужувати санаторій, будинки відпочинку та пансіонати та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року №506 введено мораторій на території Республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (втратила чинність згідно з Постановою Верховної Ради України №2164-ХІІ від 04.03.1992 року).

Викладене свідчить, що спірне майно, яке перебувало у віданні Української республіканської Ради профспілок та в подальшому було передано до статутного фонду Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю і повноваження щодо управління майном державної власності, в тому і спірним майном, з урахуванням приписів ст.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, було покладено саме на Фонд державного майна України.

Слід зазначити, що викладена правова позиція щодо необхідності та правомірності застосування при вирішенні даного спору приведених вище положень законодавства знайшла відображення у судовій практиці вищих судових інстанцій України по аналогічним спорам щодо визначення форми власності майна, переданого у відання профспілковим організаціям колишнього СРСР (постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2009 року по справі №2-2/8897,2-08, від 07.04.2010 року по справі №20-3-30/475-05-11719, постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.2007 року у справі №30/45-05-11719 та від 18.11.2008 року у справі №3-30/475-05-11719, у справі №9/467-06-12012 від 07.04.2009 року, в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.10.2008 року №6-12821св08 та постановах Вищого господарського суду України у справах №5002-8/3307-2011 від 01.04.2014 року №5002-4/5146-2011 від 10.12.2013 року.

За вказаних обставин, суд вважає, що висновки апеляційного господарського суду в тому, що ПАТ "Укрпрофоздоровниця" набула право власності на спірне майно від Федерації незалежних профспілок України, як власника зазначеного майна, визнати законним і обгрунтованим не можна, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами, відповідно до яких ПАТ "Укрпрофоздоровниця" не доведено наявність саме у Федерації незалежних профспілок України права власності на спірне майно та законні підстави на розпорядження ним.

Професійні спілки могли розпоряджатися лише майном, яке знаходилось у їх власності, а не державним майном, що перебувало у їх безоплатному віданні.

Враховуючи зазначене, суд не може погодитись, також, з висновком апеляційного господарського суду в тому, що ПАТ "Укрпрофоздоровниця" як власник спірного майна мало право його продажу, тому оспорюваний договір купівлі продажу відповідав вимогам чинного на момент його укладення законодавства.

При цьому, апеляційна інстанція не врахувала, що спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління якого є Фонд державного майна України, який не надавав згоди на його відчуження, а відтак майно вибуло із володіння поза його волею і може бути витребувано з чужого незаконного володіння.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Проте, перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у справі, суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував та перевірив зібрані у справі докази, дав їм належну правову оцінку та відповідно до встановленого постановив рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини, тому його необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року у справі господарського суду міста Києва №48/340 - скасувати.

Рішення господарського суду м.Києва від 19.09.2011 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; ідентифікаційний код 02583780) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6732,95 грн.

Стягнути з Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 23, кв. 19; ідентифікаційний код 21688928) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6732,95 грн.

Доручити господарському суду м.Києва видати відповідні накази.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда