Ухвала

від 03.07.2014 по справі 2а-10010/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/21835/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі" (далі - ТОВ "Росичі") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "Росичі" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Росичі" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Росичі".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Дніпровському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дніпровському районі проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Росичі" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB "Трансінвест-Груп" за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт №9218/23-222-21649265 від 26 грудня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Росичі" вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 293583, 00 грн. за березень 2011 року.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000842302 від 17 січня 2012 року, яким ТОВ "Росичі" визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем 293583, 00 грн. та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Росичі" та TOB "Трансінвест-Груп" укладено договір поставки будівельних матеріалів №36 від 16 березня 2011 року та договір поставки №41 від 22 березня 2011 року. Поставки товару оформлені податковими та видатковими накладними. TOB "Трансінвест-Груп" при здійсненні поставок оформлені належним чином специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи та податкові накладні: №67 від 16 березня 2011 року, №104 від 23 березня 2011 року та №128 від 29 березня 2011 року. Сума податкових накладних становить 1761498, 00 грн., у т.ч. ПДВ 293583, 00 грн.)

На підставі виписаних TOB "Трансінвест-Груп" податкових накладних ТОВ "Росичі" задекларувало у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року суму податкового кредиту 293583, 33 грн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між ТОВ "Росичі" та контрагентом підтверджено належним чином оформленими документами. Придбаний ТОВ "Росичі" за договорами товар (меблі та будівельні матеріали) використані для облаштування спального корпусу санаторію "Україна", орендованого у ПАТ "Укрпрофоздоровниця", що підтверджено відповідними документами. На момент укладення угод та в період їх виконання TOB "Трансінвест-Груп" було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Крім того, ДПІ у Дніпровському районі не надано доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими встановлено факт фіктивного підприємництва.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ТОВ "Росичі" підтверджено реальність господарських операцій оформленими належним чином первинними документами і укладені угоди не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, то ТОВ "Росичі" правомірно сформовано податковий кредит, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Росичі".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров