Ухвала

від 01.07.2014 по справі 2а-4790/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/9991/64088/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Сіроша М.В., Шипуліної Т.М.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 у справі № 2а-4790/11/1270 за позовом Приватного підприємства "Виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року Товариство звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції та органу державного казначейства про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1 098 406,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, державний податковий орган подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що бюджетне відшкодування ставиться у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. На думку скаржника, суди безпідставно залишили поза увагою систематичне придбання позивачем через посередників продукції у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивності, які за юридичною адресою не знаходяться, до органу податкової служби не звітують, що свідчить на користь висновку про безтоварність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит та суму, яка була заявлена до бюджетного відшкодування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2010 за скаргою Державної податкової інспекції на судові рішення у справі № 2а-4790/11/1270 було відкрито касаційного провадження та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово-господарської діяльності позивач подавав до органа державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за облікові періоди: червень - грудень 2009 року, лютий - травень, липень, жовтень - грудень 2010 року, - що утворило бюджетну заборгованість у сумі 1 098 406,00 грн.

За результатами неодноразових перевірок Товариства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, які були проведені протягом 2009-2010 року, податковим органом було складено Довідки про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за вказані періоди через відслідкування ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 № 350.

Також 19.08.2010 та 18.03.2011 фахівцями податкової інспекції було проведено невиїзні перевірки Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий розрахунок Товариства за серпень - грудень 2009 року, лютий - травень 2010 року та червень, серпень - грудень 2009 року, липень 2010 року, жовтень - грудень 2010 року, за підсумками яких складено акти від 19.08.2010 № 617/23-616/21799042 та від 21.03.2011 № 99/23-616/21799042 про порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість", що полягало у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування внаслідок декларування податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами у ланцюгу, діяльність яких мала ознаки фіктивності, які за юридичною адресою не знаходилися та мають розбіжність при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту.

На підставі цих актів Державна податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010 № 0000692360/0 та від 21.03.2011 № 0000102360/0 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за перевірені періоди на 570 552,00 грн. та на 1 194 493,00 грн.

Вказані обставини стали підставою бездіяльності органу податкової служби щодо повернення позивачеві надмірно сплаченого податку в ціні товару (послуг).

Водночас, судами також встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010 № 0000692360/0 та від 21.03.2011 № 0000102360/0, якими позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування, були оскаржені Товариством в судовому порядку.

За наслідками судового оскарження вказані податкові повідомлення - рішення були скасовані згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-6510/10/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного суду від 21.12.2010, та згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 у справі № 2а-2689/11/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного суду від 14.06.2011.

Проте, кошти заявлені до бюджетного відшкодування відшкодовані не були, що стало підставою для позивача звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи судові рішення у справах № 2а-6510/10/1270 та № 2а-2689/11/1270 за наслідками перегляду в апеляційному порядку набрали законної сили, а тому судами попередніх інстанцій згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини, які були встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах № 2а-6510/10/1270 та № 2а-2689/11/1270.

Також колегія суддів зазначає, що аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи зазначене вище та пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд касаційної інстанції приходить до висновку про правомірність задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1 098 406,00 грн.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 у справі № 2а-4790/11/1270 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 у справі № 2а-4790/11/1270.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.В. Сірош

Т.М. Шипуліна