Рішення

від 22.07.2014 по справі 914/2090/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа № 914/2090/14

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітрум", м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стек-Комп'ютер", м.Львів,

про: стягнення дебіторської заборгованості

За участю представників:

Від позивача: Кирнична Н.С. - представник;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітрум" звернулося з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» про: стягнення дебіторської заборгованості

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в листопаді 2013 року ним було зроблено замовлення на поставку відповідачем 2-ох одиниць SОММ DDR3 Hynix oriq 4GB 1333Mhz (НМТ 451S6AFR8A-H9NO), 2-ох одиниць Windows 8 Professional 64-bit English 1 pk DVD OEI, 2-ох одиниць ноутбуків Dell Vostro 3560 (210-38220slv), 4 одиниць моніторів 21,5" Philips 227Е4LSB/00 16:9 LED Slim Black. Загальна вартість товарів з ПДВ - 21960,00 грн.

Для здійснення авансового платежу з метою поставки даних товарів, відповідач виставив рахунок-фактуру № С-00038261 від 06.11.2013 року на суму 21960,00 гривень, який було оплачено 06.11.2013р.

Однак відповідач, незважаючи на неодноразові звернення, не здійснив поставку товару та не повернув суму авансового платежу, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 21960,00 грн. авансового платежу, 1062,43 грн. інфляційних втрат та 384,30 грн. 3% річних.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 16.06.2014 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 01.07.2014року.

26.06.2014 року позивач через канцелярію суду подав документи, які витребовувались судом.

В судове засідання 01.07.2014р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 16.06.2014р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901704490448.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 22.07.2014р.

18.07.2014р. позивач подав через канцелярію суду деталізований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних згідно якого просить суд стягнути з відповідача 23 106,73 грн. з яких: 21960,00 грн. авансовий платіж, 1062,43 грн. інфляційні втрати за період травень-червень 2014р. та 384,30 грн. 3% річних за період з грудня 2013р. по червень 2014р.

В судове засідання 22.07.2014р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити з врахуванням уточненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітрум" в усній формі в листопаді 2013 року було зроблено замовлення на поставку відповідачем 2-ох одиниць SОММ DDR3 Hynix orig 4GB 1333Mhz (НМТ 451S6AFR8A-H9NO), 2-ох одиниць Windows 8 Professional 64-bit English 1 pk DVD OEI, 2-ох одиниць ноутбуків Dell Vostro 3560 (210-38220slv), 4 одиниць моніторів 21,5" Philips 227Е4LSB/00 16:9 LED Slim Black, загальною вартістю- 21960,00 грн.

Для здійснення ТзОВ «Ітрум» авансового платежу з метою поставки даних товарів, відповідач виставив рахунок-фактуру № С-00038261 від 06.11.2013 року на суму 21960,00 гривень.

Даний рахунок-фактуру було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2013р. №320 на суму 21 960,00 грн.

Листом від 02.04.2014р. №LO-200 позивач звернувся до відповідача з вимогою поставити товар визначений в рахунку-фактурі № С-00038261 від 06.11.2013р. та оплачений згідно платіжного доручення від 06.11.2013р. №320 товар, або в разі неможливості поставки повернути авансовий платіж. В даному листі позивач зазначив адресу на яку слід поставити товар а також банківські реквізити для повернення авансового платежу в разі неможливості поставки товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України .

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою поставити товар або повернути авансовий платіж, листом від 02.04.2014р. №LO-200. Даний лист було отримано відповідачем 14.05.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7900038571199 (а.с.11).

Таким чином, виходячи з положень ст. 530 ЦК України відповідач повинен був здійснити поставку протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги, а саме по 21.05.2014р.

Однак станом на дату подання позову до суду поставка товару відповідачем не здійснена.

Згідно із ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 21960,00 грн. перерахованих в якості авансового платежу є обгрунтованити та підлягають до задоволення.

Окрім того позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 1062,42 грн., та 3% річних в сумі 384,30грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їхрозмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржникакомпенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Провівши перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку було невірно визначено період нарахування з огляду на наступне.

Як встановлено судом обов'язок відповідача з повернення авансового платежу сплив 21.05.2014р., а відтак беручи до уваги рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, нарахування інфляційних втрат слід здійснювати тільки за червень 2014р. Щодо 3% річних, то їх нарахування слід здійснювати з 22.05.2014р.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за червень 2014р. та 3% річних за період з 22.05.2014р. по 11.06.2014р., і встановлено, що до стягнення підлягають 37,90грн. - 3% річних, та 219,60 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 22217,50 з яких: 21960,00 грн. - авансовий платіж, 37,90грн. - 3% річних, та 219,60 грн. - інфляційні втрати. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ч.1ст. 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1640,48 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 625, 639, 693, 712 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст.28, 33, 34,43, 44, 48, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стек-Комп'ютер" (79035, м.Львів, вул. Зелена,82, код ЄДРПОУ 30538300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітрум" (79015, м.Львів, вул. Героїв УПА,73, корп.38, п.4, код ЄДРПОУ 34768022) 21960,00 грн. - основного боргу, 37,90грн. - 3% річних, 219,60 грн. - інфляційних втрат та 1640,48 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.07.2014р.

Суддя Запотічняк О.Д.