Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/11758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11758/14 21.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хербі Лайф Сайєнс-Україна» доПідприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» простягнення 17307,50 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Ярощук П.А., довіреність б/н від 21.05.2014; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хербі Лайф Сайєнс-Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення 34307,50 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №1 від 04.04.2011 поставив відповідачу визначений товар, тоді як відповідач в порушення умов укладеного договору зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 порушено провадження у справі №910/11758/14 та призначено справу до розгляду.

07.07.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення суми позову, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17307,50 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 17307,50 грн.

В судовому засіданні 21.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 21.07.2014 своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хербі Лайф Сайєнс-Україна» та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» укладено договір №1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю на реалізацію товар, а покупець зобов'язується прийняти та реалізовувати товар через власну аптечну мережу та здійснити оплату за реалізований товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Конкретне найменування, кількість, асортимент, а також ціни на товар узгоджуються сторонами і визначаються у накладних на кожну партію товару і загальна ціна договору визначається як сума вартості реалізованого покупцем товару (п.п.1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 договору, товар, що є предметом цього договору, передається покупцю партіями на його замовлення та приймання-передачі оформлюються сторонами шляхом підписання видаткових накладних.

Не реалізований покупцем товар може бути повернений постачальнику як за ініціативою постачальника, так і за ініціативою покупця в повному обсязі або окрема його частина, при цьому постачальник зобов'язаний прийняти цей товар, а покупець звільняється від обов'язку сплати за повернутий товар. Повернення товару на вимогу постачальника здійснюється покупцем на протязі 15 днів з моменту повідомлення покупця про вимогу повернути не реалізований товар (п.2.5 договору).

П.п. 3.1, 3.2 договору встановлено, що ціна кожної партії товару визначається сторонами у видаткових накладних на дану партію товару та оплата за товар здійснюється покупцем після його реалізації. Покупець здійснює оплату за реалізований протягом поточного місяця товар до 15 числа місяця, та наступного місяця до 5 числа.

Покупець при необхідності на вимогу постачальника надає звіт щодо реалізованого товару (п.3.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору (в редакції додаткової угоди до договору №2 від 04.04.2011) цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Якщо після закінчення договору, сторони не мають підстав для розірвання, договір діє ще протягом одного року. Після закінчення дії договору, зобов'язання сторін діють до повного їх виконання згідно з положеннями договору.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу товарів є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу визначеного договором товару на загальну суму 34500,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №РП-0000002 від 01.02.2013 на суму 17250,00 грн. та №РП-0000006 від 21.03.2013 на суму 17250,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №000042 від 04.02.2013 та №000170 від 22.03.2013.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленої продукції, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 17192,50 грн., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за поставлений товар в сумі 17307,50 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 3.2 договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється після його реалізації до 15 числа поточного місяця реалізації, та наступного місяця до 5 числа.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача вимогу б/н від 26.05.2014 з проханням надати звіт про реалізацію продукції згідно п.3.3 договору №1 від 04.04.2011 та у випадку продажу продукції підтвердити факт такого продажу або у випадку наявності залишку товару, повернути непроданий товар згідно п.2.5 договору.

Втім, відповідач у визначений договором строк звіт про реалізацію товару не надав та будь-який товар не повернув, у зв'язку з чим суд приходить до висновку що факт реалізації товару відбувся (є таким, що настав). Доказів іншого суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в заявленій сумі в розмірі 17307,50 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (03170, м.Київ, вул. Тулузи, 3-Б, ідентифікаційний код 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хербі Лайф Сайєнс-Україна» (04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 10, оф. 2, ідентифікаційний код 35946993) 17307 (сімнадцять тисяч триста сім) грн. 50 коп. основного боргу та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.2014.

Суддя Т.В.Васильченко