Рішення

від 22.07.2014 по справі 910/9752/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9752/14 22.07.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Інженірінг"

про стягнення 364 619,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: Луценко Р.О. - представник за довіреністю № б/н від 06.05.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Інженірінг" про стягнення 364 619,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.05.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Інженірінг" укладено договір №24/5-П.

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у відповідності з договором та специфікацією.

Однак, відповідач здійснив тільки попередню оплата в розмірі 200 00,00 грн. та ще 50 000,00 грн.

Заборгованість покупця перед постачальником становить 333 059,25 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 333 059,25 грн., 23 673,85 грн. пені, 7 886,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2014 року розгляд справи відкладено на 07.07.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Паламаря П.І. від 07.07.2014 року розгляд справи № 910/9752/14 доручено здійснювати судді Сіваковій В.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2014 року (суддя Сівакова В.В.) розгляд справи призначено на 22.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 14.07.2014 року розгляд справи № 910/9752/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2014 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до свого провадження.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 23.05.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 23.05.2014 року, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.05.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Інженірінг" (покупець) укладено договір №24/5-П.

Згідно з п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити покупцеві натуральний камінь, (надалі - товар), а покупець прийняти та своєчасно сплатити на користь постачальника вартість поставленого товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю виміру та вартість товару визначаються сторонами у специфікації, яка є додатком і невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору, загальна вартість товару по даному договору визначається згідно підписаної сторонами специфікації (додаток № 1 до договору), та складає 485 882,71 грн., крім того ПДВ 20% - 97 176,54 грн., всього з урахуванням ПДВ - 583 059,25 грн. (п'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять грн. 25 коп.),

Додатком №1 до договору №24/5 від 24.05.2013р. - специфікація на поставку натурального каменю передбачено поставку на загальну суму 583 059,25 грн.

Відповідно до п.1.3 договору, право власності, а також всі ризики знищення чи пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту його передачі, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що розрахунки за товар, що поставляється згідно договору, здійснюються в безготівковій формі поетапно:

1-й етап - покупець здійснює попередню оплату в розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ -33 333,33 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього договору.

ІІ-й етап - покупець здійснює остаточну оплату за фактично поставлений йому товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товар.

Відповідно до ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено позивачем, 24.05.2013 року відповідачем здійснена попередня оплата в розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до п.4.3 договору, днем (датою) поставки товару є дата фактичної передачі товару в місці поставки.

Приймання-передача товару за кількістю та якістю відбувається у відповідності до товаросупроводжувальних документів та оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної (п.4.4 договору).

На виконання умов договору та специфікації між сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками видаткові накладні на загальну суму 583 059,25 грн., а саме:

- №РН-0000013 від 03 липня 2013 року на суму 308 291,27 грн.;

- № РН-0000015 від 18 липня 2013 року на суму 75 315,59 грн.;

- № РН-0000016 від 22 липня 2013 року на суму 170 923,76 грн.;

- № РН-0000017 від 24 липня 2013 року на суму 28 528,63 грн.

14.08.2013 року відповідачем було частково оплачено за поставлений товар в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 333 059,25 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 673,85 грн. та три відсотків річних в розмірі 7 886,84 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі несплати товару у строк, установлений п.5.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 23 673,85 грн. та 3 % річних в розмірі 7 886,84 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Інженірінг" (03680, м. Київ, пров. Бородянський, будинок 3, офіс 13, код ЄДРПОУ 36872467) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40 Х, офіс 1, ідентифікаційний код 37469814) заборгованість в розмірі 333 059 (триста тридцять три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 25 коп. пеню в розмірі 23 673 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 85 коп., три проценти річних в розмірі 7 886 (сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 84 коп., а також судовий збір в розмірі 7 292 (сім тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий