Рішення

від 21.07.2014 по справі 914/2494/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 р. Справа №914/2494/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Гривняк Г.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 4463грн. 34коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» про стягнення основного боргу в сумі 4000грн. 00коп., пені у розмірі 142грн. 46коп., інфляційних втрат в розмірі 288грн. 00коп., 3% річних у розмірі 32грн. 88коп., а також стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 2000грн. 00коп. та судового збору у розмірі 1827грн. 00коп.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.07.2014р.

В судове засідання 21.07.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду (вх.№31410/14) подав клопотання про долучення до матеріалів справи банківської виписки та довідки ПАТ «Кредобанк» від 21.07.2014р. разом з додатками.

В судове засідання 21.07.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим конвертом разом із повідомленням про вручення поштового відправлення №7901409029291. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 21.07.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

24.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» (покупець) укладено договір №2412/1.

Пунктом 1.1. договору №2412/1 від 24.12.2012р. сторони встановили, що продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця визначений товар. А покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно провести оплату його вартості на умовах визначених договором. Предметом постачання є наступний товар: запчастини (п.1.2. даного договору).

Відповідно до п.2.1. договору №2412/1 від 24.12.2012р. кількість товару, що поставляється за умовами цього договору, вказана у накладних.

За умовами розділу 4 договору №2412/1 від 24.12.2012р. покупець зобов'язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 3-х календарних днів з дня отримання товару. Вид розрахунків: безготівковий. Форма розрахунків: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №2412/1 від 24.12.2012р., позивач передав, а відповідач, через ОСОБА_2 на підставі довіреності №68 від 03.07.2013р. прийняв товари на загальну суму 5427грн. 41коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №30307003 від 03.07.2013р. на суму 1787грн. 40коп. (з ПДВ) та видатковою накладною №30307004 від 03.07.2013р. на суму 3640грн. 01коп. (з ПДВ).

На виконання своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №2412/1 від 24.12.2012р. відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий товар оплачуючи лише частково, що підтверджується банківськими виписками та довідкою ПАТ «Кредобанк», внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4000грн. 00коп.

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 24.03.2014р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4000грн. 00коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 4000грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору №2412/1 від 24.12.2012р. сторони встановили, що у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну, до кожної із сторін застосовується штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування виконання договірних зобов'язань. Так, згідно п.5.1. договору №2412/1 від 24.12.2012р., позивач за період з 23.03.2014р. по 01.07.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 142грн. 46коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 288грн. 00коп. та 3% річних в розмірі 32грн. 88коп. за період з 23.03.2014р. по 01.07.2014р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів. На підставі статті 49 даного Кодексу оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Реалізація цього положення можлива за наявності двох умов: 1) судові витрати розподіляються між сторонами одночасно з прийняттям рішення з основного спору (про що вказується у резолютивній частині рішення); 2) підставою для відшкодування є докази оплати послуг на момент розгляду справи.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. (п.2.2 Постанови правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (із внесеними змінами та доповненнями)).

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено порядок розподілу господарських витрат, який зміні не підлягає.

Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Фактично йдеться про обов'язкову співрозмірність ціни позову та розміру оплати адвокатських послуг.

Згідно з ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Пунктом 2 ст.33 Правил адвокатської етики встановлено принцип "розумного обгрунтування" розміру оплати юридичної допомоги.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.02.2002р. №01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» роз'яснено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст.33 Правил адвокатської етики.

В підтвердження адвокатських послуг до матеріалів справи долучено договір №1/28-05-14 про надання правової допомоги від 28.05.2014р., укладений між адвокатом, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 09.01.2003р., видане ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.05.2014р., видана ТзОВ «Агрозапчастини» ОСОБА_1 та прибутковий касовий ордер №1 від 30.05.2014р. про оплату адвокатських послуг згідно договору №1/28-05-14 про надання правової допомоги від 28.05.2014р. на суму 2000грн. 00коп.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Так, предметом позовних вимог є стягнення 4463грн. 34коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку слід врахувати предмет позовних вимог та співрозмірність їх із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, а тому враховуючи те, що позивачем не подано доказів на підтвердження розумності витрат, а їх розмір є значним, то суд вважає, що витарти на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню в розмірі 446грн. 33коп.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» (79015, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, код ЄДРПОУ 30162754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Коновальця, буд.14, код ЄДРПОУ 34263376) 4000грн. 00коп. - основного боргу, 142грн. 46коп. - пені, 288грн. 00коп. - інфляційних втрат, 32грн. 88коп. - 3% річних, 1827грн. 00коп. - судового збору та 446грн. 33коп. - витрат на послуги адвоката. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 25.07.2014р.