Рішення

від 08.07.2014 по справі 906/795/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" липня 2014 р. Справа № 906/795/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Отовіцька І.В. - довіреність №53 від 18.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" (смт.Ювілейне, Дніпропетровська область)

до Малого підприємства "Азалія" (м. Олевськ, Житомирська область)

про стягнення 19834,73 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 19834,73 грн. заборгованості, з яких: 17046,27 грн. - основний борг, 2788,46 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.

07.07.14р. до суду факсимільним зв'язком надійшло клопотання відповідача, згідно якого останній визнає суму основного боргу 17046,27 грн. та просить розглядати справу у відсутність їх представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2008 року між Філією ВАТ "Агро-Союз-Житомир" (постачальник) та МП "Азалія" (покупець/відповідач) було укладено договір №955 (а.с. 9), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості і по ціні, вказаній в підписаних сторонами специфікаціях, - що являється невід'ємною частиною даного договору (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору оплата кожної партії продукції проводиться покупцем на протязі 10 календарних днів з дати поставки партії продукції, але не пізніше 25 числа поточного місяця.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем, покладених договором на нього обов'язків, утворилась заборгованість перед ТОВ " Агро-Союз-Житомир" заборгованість в сумі 25774,27 грн.

У відповідності з вимогами ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, 07.12.2009 року між ТОВ " Агро-Союз- Житомир" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Агро-Союз" (новий кредитор/позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги від 07.12.2009 року (а.с. 13), відповідно до якого кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором N955 від "09" січня 2009 р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та МП «Азалія» (п.п. 1.1. договору).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором у межах суми простроченої заборгованості за поставлений товар, що на дату підписання договору складає 25774,27 грн. (п.п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 5.1. договору від 07.12.2009 року останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Про укладення вказаного договору відповідача по справі було повідомлено листом (а.с.27-28).

Згідно платіжних документів, копії яких містяться у справі (а.с. 36-39), відповідачем було сплачено частину заборгованості в сумі 8728,00 грн.

В послідуючому сторонами по справі було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до яких відповідач погодив наявність заборгованості в сумі 17046,27 грн. (а.а. 16).

За наведених обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу про стягнення 17046,27 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, поданий позивачем, суд вважає останній вірним.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого підприємства "Азалія" (11002, Житомирська область, м.Олевськ, пров. Московський, 65, ід. код 13549590)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" (Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, ід. код 25008215) 19834,73 грн. заборгованості, з яких: 17046,27 грн. - основний борг, 2788,46 грн. - 3% річних, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.07.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)