Рішення

від 03.06.2014 по справі 906/639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" червня 2014 р. Справа № 906/639/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сметанкіна Т.В. - довіреність за вих. №431 від 02.06.14р.;

від відповідача: Корж С.В. - директор.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (м. Новоград - Волинський)

до Приватного підприємства "Свєткор" (м. Житомир)

про стягнення 4315,10 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4315,10 грн. заборгованості, з яких: 3983,58 грн. - основний борг, 270,65 грн. - пеня, 60,87 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву, згідно якої пояснив, що розрахуватись за поставлену продукцію вчасно не змогли, оскільки підприємство у скрутному фінансовому становищі, також зобов'язувались сплатити заборгованість в сумі 3725,10 грн. до 25.06.14р. Крім цього просили не нараховувати штрафні санкції.

Проаналізувавши зміст заяви та пояснення представника ПП "Свєткор" суд вважає, що відповідач визнав суму основного боргу, а в задоволенні вимог щодо стягнення пені та 3% річних просив відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Свєткор" (покупець/відповідач) було укладено договір №18 (а.с. 9-11), відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку обумовленої продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію та оплатити продавцю її ціну в строки та в порядку, передбаченому цим договором (п.п. 1.1. договору).

Асортимент та строки поставки кожної партії продукції, їх штучна та загальна вартість, докладно зазначені в накладній, яка супроводжує кожну партію товару ( п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 6.1. договору продукція відвантажується продавцем покупцю за договірними цінами, зазначеними по кожному виду продукції в накладній.

Також згідно п.п. 6.2. договору покупець здійснює оплату шляхом отриманої продукції продавцю шляхом перерахування на банківський рахунок продавця 100% суми не пізніше 30 календарних з дня отримання продукції. Днем отримання продукції є дата вказана на накладній, або іншому документі згідно п.п. 1.2. даного договору.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і втрачає свою чинність 31.12.14р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №155 від 23.04.13р. та №172 від 21.05.13р. (а.с.12-17).

14.03.14р. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу (а.с. 19-20).

Листом від 08.04.14р. (а.с. 18) відповідач гарантував сплатити заборгованість за поставлений товар в строк до 15.05.14р.

Оскільки ПП "Свєткор" не було оплачено 3983,58 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3983,58 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 270,65 грн. пені та 60,87 грн. 3% річних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що сума пені складає 264,50 грн., з яких:

11,03 грн. - пеня, нарахована за період з 24.05.13р. по 09.06.13р. із суми боргу 1578,15грн.;

38,14 грн. - пеня, нарахована за період з 10.06.14р. по 12.08.13р. із суми боргу 1578,15 грн.;

56,77 грн. - пеня, нарахована за період з 13.08.13р. по 22.11.13р. із суми боргу 1578,15 грн.;

48,90 грн. - пеня, нарахована за період з 21.06.13р. по 12.08.13р. із суми боргу 2405,43 грн.;

109,66 грн. - пеня, нарахована за період з 13.08.13р. по 19.12.13р. із суми боргу 2405,43 грн.

Таким чином вимога позивача про стягнення пені підлягає до часткового задоволення в сумі 264,50 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 6,15 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 60,87 грн. (а.с. 4).

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 58,29грн., зокрема, нарахованих в сумі:

22,31 грн., нарахованих за період з 24.05.13р. по 11.11.13р. (строк розрахунку визначений позивачем) із суми боргу 1578,15 грн.;

35,98 грн., нарахованих за період з 21.06.13р. по 19.12.13р. із суми боргу 2405,43грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають частковому задоволенню в сумі 58,29 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 2,58 грн. 3% річних суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3983,58грн. - основного боргу, 264,50 грн. - пені та 58,29грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити. частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Свєткор" (10030, м. Житомир, вул.Київська, 59, ід. код 13578226)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (11701, Житомирська область, м. Новоград - Волинський, вул. Шевченка, 19, ід. код 30600896) 4306,37 грн. заборгованості, з яких: 3983,58грн. - основний борг, 264,50 грн. - пеня та 58,29грн. - 3% річних, а також 1823,31 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.06.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.) (направити згідно заяви)