Рішення

від 22.07.2014 по справі 914/2082/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа №914/2082/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Гривняк Г.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «НАК», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 8679грн. 41коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «НАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс» про стягнення основного боргу в сумі 8000грн. 00коп., 3% річних в розмірі 679грн. 41коп., а також судового збору в розмірі 1827грн. 00коп. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 500грн. 00коп.

Ухвалою суду від 13.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.07.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 13.06.2014р., розгляд справи відкладено на 22.07.2014р.

02.07.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№28477/14) подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які містяться у додатках.

В судове засідання 22.07.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду (вх.№31883/14 від 22.07.2014р.) подав клопотання про виправлення описки та долучення документів до матеріалів справи, в якому зазначив, що в тексті позовної заяви у другому абзаці другої сторінки допущено описку в сумі поставки, що зазначена у формулі розрахунку основного боргу. Правильна сума становить 27724грн. 18коп. також зазначив, що описка не впливає на наведені у додатках розрахунки, оскільки в їх основу було покладено правильнее значення суми поставки за накладною №0007 від 04.01.2012р. - 27724грн. 18коп.

В судове засідання 22.07.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 22.07.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

На підставі виставленого рахунку №4979 від 06.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «НАК» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс», через представника - Кізими Мар’яна Миколайовича по довіреності №424 від 04.01.2012р., отримало товар на загальну суму 27724грн. 18коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №0007 від 04.01.2012р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками.

На виконання своїх зобов'язань відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий товар оплачуючи лише частково, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8000грн. 00коп.

24.04.2014р. позивач на адресу відповідача направив претензію №1 за вих.№477, що підтверджується фіскальним чеком №1141 від 24.04.2014р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №7906604008608. В цій претензії позивач просив відповідача погасити заборгованість. Проте, дана претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012, Лист Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") .

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 8000грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував, згідно долученого розрахунку, 3% річних у розмірі 679грн. 41коп. за період з 12.01.2012р. по 21.05.2014р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів.

В підтвердження адвокатських послуг до матеріалів справи долучено договір А04-14 від про надання адвокатських послуг від 02.04.2014р., укладений між Адвокатом ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «НАК», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1280 від 24.01.2008р., видане ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.04.2014р., видане ТзОВ «ТПК «НАК» ОСОБА_1, доручення №2 на ведення справи, що є додатком №2 до договору А04-14 від 02.04.2014р., акт здачі-приймання виконаних робіт від 22.07.2014р. до договору А04-14 про надання юридичних послуг від 02.04.2014р. та платіжне доручення №12281 від 27.06.2014р. на суму 500грн. 00коп. про оплату за надання правової допомоги за договором А4-14 від 02.04.2014р. Враховуючи подані докази, суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про оплату адвокатських витрат у розмірі 500грн. 00коп.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс» (79058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31144689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «НАК» (79024, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 176, корпус №5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31073990) 8000грн. 00коп. - основного боргу, 679грн. 41коп. - 3% річних, 1827грн. 00коп. - судового збору та 500грн. 00коп. - витрати на оплату послуг адвоката. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 25.07.2014р.