Рішення

від 23.07.2014 по справі 921/560/14-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2014 р.Справа № 921/560/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила - Захід", м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссфера", м. Тернопіль

про стягнення 111,53 грн. - 3 % річних та 272,07 грн. пені (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

В судове засідання з'явились:

від позивача : Гладчук І.Я. - представник, довіреність б/н від 04.02.2014р.

від відповідача : не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні 23.06.2014р. роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Тернопільської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила - Захід" подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссфера" про стягнення 4150,00 грн. заборгованості, 111,53 грн. пені, 272,02 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 06.06.2014 р. розгляд справи призначено на 23.06.2014 р.

В судовому засіданні 23.06.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2014р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 23.06.2014р. не з'явився, вимог ухвали суду від 06.06.2014р. не виконав, причин неявки не повідомив, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 23.07.2014р.

В судовому засіданні 23.07.2014 р. представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог (вх. №13672 від 22.07.2014 р.) , відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 111,53 грн. - 3% річних та 272,07 грн. пені, у зв'язку з тим, що 23.06.2014р. відповідач частково сплатив суму заборгованості, а саме суму основного боргу у розмірі 4150,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 13672 від 22.07.2014р.), судом встановлено, що вона подана до закінчення двохмісячного строку розгляду справи.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п.3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Враховуючи викладене, суд приймає її до розгляду як таку, що подана в порядку статті 22 ГПК України. Відтак, предметом розгляду даної справи є стягнення 111,53 грн. - 3% річних та 272,07 грн. - пені.

Відповідач в судове засідання 23.07.2014р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду від 06.06.2014р. та 23.06.2014р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, з урахуванням дотримання розумного строку розгляду справи, з огляду на відсутність клопотань про продовження строків вирішення спору, суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 23.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила - Захід" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссфера" (Покупець) укладено договір поставки № 338/122 від 11.06.2013р. (надалі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язуться передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі і в строк, оплатити цей товар (п.2.1. договору).

Асортимент , номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна, визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату оформлених у відповідності до замовлень Покупця. Видаткові накладні в даному випадку будуть мати силу специфікації у відповідності до ст. 266 ГКУ.

Пунктом 4.1. , 4.2., 4.3., 4.5. договору , сторони домовились, що ціна на товар визначається Постачальником на день виставлення рахунку на оплату . Покупець оплачує поставлений Постачальником товар на цінами визначеними у рахунках, видаткових накладних, оформлених у відповідності до замовлень Покупця. Загальна вартість договору складається із вартості всіх партій товару, які підлягають поставці , у відповідності до видаткових накладних та рахунків на оплату. Оплата товару Покупцем здійснюється не пізніше 21 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі виставленого рахунку.

На виконання умов договору поставки №338/122 від 11.06.2013р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9469,70 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3382000653 від 12.06.2013р. та № 3382000652 від 12.06.2013р., які скріплені підписами і печатками обох сторін. На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунки №3382000779 від 12.06.2013р. та № 3382000780 від 12.06.2013р.

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, в процесі розгляду справи відповідачем повністю погашено основну заборгованість в сумі 4150,00 грн., що підтверджується випискою з банку (копія міститься в матеріалах справи), в зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. №13672 від 22.07.2014 р.) на вказану суму.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за порушення термінів оплати за поставлений товар, позивачем нараховано пеню в розмірі 272,07 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 111,53 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги , з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 9469,70 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3382000653 від 12.06.2013р., № 3382000652 від 12.06.2013р., та рахунками №3382000779 від 12.06.2013р., № 3382000780 від 12.06.2013р. належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, оплативши заборгованість з порушенням строків її оплати.

Так, зокрема, станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача становила 4150,00 грн., яка була погашена під час розгляду справи в суді, що підтверджується випискою банку від 23.07.2014р. (копія міститься в матеріалах справи), в зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог вх. №13672 від 22.07.2014 р. на вказану суму, яка прийнята судом до розгляду.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору сторони домовились , у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п.4.5. Договору, Покупець оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати ) від суми заборгованості , за кожен день прострочення за порушення строків оплати більше як на 20 календарних днів.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за порушення строків оплати, встановлених договором, позивачем за період з 04.07.2013р. по 31.12.2013р. нараховано пеню, яка становить 272,07 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені судом встановлено, що вона нарахована в межах встановленого законом строку та підлягає до стягнення в розмірі 272, 07 грн.

Нормами статті 625 ЦК України, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем за період з 04.07.2013р. по 26.05.2014р. три відсотки річних в розмірі 111,53 грн. підлягають до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись cтаттями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссфера" (46400, м. Тернопіль, вул. Гайова, 44 , код ЄДРПОУ 38645735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила - Захід" (29015, м. Хмельницький вул. Трудова, 5/2 Хмельницька область , код ЄДРПОУ 38353300) - 111 (сто одинадцять) грн. 53 коп. - 3% річних, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 07 коп. пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.07.2014р.

Суддя Галамай О.З.