ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3629/2012
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Коваля М.П.
- Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвої Н.М.
за участю представника апелянта ДПІ у м. Южному Одеської області Державної податкової служби - Кириленко А.В.
за участю представника позивача ПП «Югкіпсервіс» - Трофан С.В., Піддубної О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Югкіпсервіс» до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Югкіпсервіс», за результатами якої зроблено висновки про безпідставне збільшення приватним підприємством «Югкіпсервіс»податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 49 156 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 61 446 грн. по взаємовідносинам з приватним підприємством «Дана-Даблъю»та товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра»за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, про що складено акт № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акту перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому ДПІ в місті Южному Одеської області ДПС не мала підстав для донарахування позивачу податку на прибуток та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ. На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в період з 04 травня 2012 року по 11 травня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства "Югкіпсервіс", код за ЄДРПОУ 31347636, з питань дотримання вимог податкового законодавства, стосовно встановлення взаємовідносин з ПП"Дана-Даблъю"(код за ЄДРПОУ 37351889) та ТОВ "Сатєра"(код за ЄДРПОУ 34873689) за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, за результатами якої зроблено висновок про порушення приватним підприємством "Югкіпсервіс"п.п. 7.2.6 .п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ПП "Югкіпсервіс"безпідставно збільшено податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 49 156 грн. за квітень 2010 року -грудень 2010 року, січень 2011 року -лютий 2011 року; та порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 61 446 грн. за 2010 рік та за І квартал 2011 року, про що складено акт № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року (а.с. 8-31 том 1).
На підставі акту № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року ДПІ в місті Южному Одеської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 61 446 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 792, 25 грн., та № 0000242310 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 49 156 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 233, 75 грн. (а.с. 34, 35 том 1).
Згідно акту перевірки приватним підприємством "Югкіпсервіс" за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ПП "Дана-Даблъю"та ТОВ "Сатєра"задекларовано валові витрати в розмірі 245 787 грн., з яких за 2010 рік - 204 660 грн. та за 1 квартал 2011 року - 41 127 грн. та податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 49 156 грн., з яких за січень 2011 року - 5 878 грн., лютий 2011 року - 2 347 грн., березень 2010 року - 1966 грн., квітень 2010 року - 2350 грн., травень 2010 року - 2806 грн., червень 2010 року - 5868 грн., липень 2010 року - 6580 грн., серпень 2010 року - 3979 грн., вересень 2010 року - 7 390 грн., жовтень 2010 року - 2839 грн., грудень 2010 року - 7 153 грн.
Приватним підприємством "Югкіпсервіс"від товариства з обмеженою відповідальністю "Сатєра"на підставі рахунків № 137/1 від 01.03.2010 року, № 939/1 від 09.03.2010 року, № 2237/1 від 22.03.2010 року, № 643/1 від 06.04.2010 року, № 2047/1 від 20.04.2010 року, № 2741/1 від 27.04.2010 року, № 2943/1 від 29.04.2010 року, № 1153/1 від 11.05.2010 року, № 865/1 від 08.06.2010 року, № 1763/1 від 17.06.2010 року, № 2564/1 від 25.06.2010 року, № 2964/1 від 29.06.2010 року, № 8710/1 від 08.07.2010 року, № 1279/1 від 12.07.2010 року, № 1978/1 від 19.07.2010 року, № 2978/1 від 29.07.2010 року, № 9812/1 від 09.08.2010 року, № 1885/1 від 18.08.2010 року, № 2685/1 від 26.08.2010 року, № 3087/1 від 30.08.2010 року, № 295/1 від 02.09.2010 року, № 1497/1 від 14.09.2010 року, № 8912/1 від 08.09.2010 року, № 1795/1 від 17.09.2010 року, № 2097/1 від 20.09.2010 року, № 2897/1 від 28.09.2010 року, № 41012/1 від 04.10.2010 року, № 8108/1 від 08.10.2010 року отримано Товар (електрообладнання), оплачено його вартість на рахунок ТОВ "Сатєра", що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку, та отримано накладні та податкові накладні, на підставі яких ПП "Югкіпсервіс"було сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ за березень 2010 року -жовтень 2010 року (а.с. 93 - 206 том 1).
Приватним підприємством "Югкіпсервіс"від приватного підприємства "Дана-Даблъю"на підставі рахунків № 91217/1 від 09.12.2010 року, № 20129/1 від 20.12.2010 року, № 28127/1 від 28.12.2010 року, № 30123/1 від 30.12.2010 року, № 2515/1 від 25.01.2011 року, № 2719/1 від 27.01.2011 року, № 27110/1 від 27.01.2011 року, № 327/1 від 03.02.2011 року, № 1727/1 від 17.02.2011 року, № 2222/1 від 22.02.2011 року, № 2822/1 від 28.02.2011 року в грудні 2010 року, січні 2011 року та лютому 2011 року отримано товар (електроматеріали та електрообладнання) (а.с. 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88 том 1).
На підставі вказаних рахунків приватним підприємством "Югкіпсервіс"на рахунок приватного підприємства "Дана-Даблъю"було оплачено вартість отриманого Товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку, та отримано від приватного підприємства "Дана-Даблъю"накладні та податкові накладні на вказаний товар, на підставі яких ПП "Югкіпсервіс"було сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року, січень 2011 року -лютий 2011 року (а.с. 49-51, 53-55, 57-59, 61-63, 65-67, 69-71, 73-75, 77-79, 81-83, 85-87, 89-91 том 1).
Крім цього, ТОВ "Сатєра"та ПП "Дана-Даблъю"були надані ПП "Югкіпсервіс"паспорти на отриманий Товар (а.с. 2-72 том 4).
Вказаних Товар, отриманий позивачем від ТОВ "Сатєра"та від ПП "Дана-Даблъю"приватним підприємством "Югкіпсервіс"було реалізовано своїм контрагентам, а саме: КП "ТГО", ТОВ "Завод елеваторного обладнання", ПАТ "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод", ТОВ "Таламус ЛТД", ТВ "Електрик", ТОВ "ТК "Електроснаб", ТОВ "Південна Електротехнічна компанія", ЗАТ "НТЦ "Інформаційні системи", ПП "ЮСМ Стиль", ТОВ "Великодолинський завод залізобетонних конструкцій", ЗАТ "Теміо", ЗАТ "Франц Марта", ВАТ "Іллічівський завод залізобетонних конструкцій", КНВП "Спецавтоматика", тощо, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання Товару, виписками банку (а.с. 17-124 том 2, а.с. 1 - 223 том 3).
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП "Югкіпсервіс"в перевіряємий період правомірно включило до складу валових витрат витрати, понесені ПП "Югкіпсервіс"при отриманні Товару від ТОВ "Сатєра"та від ПП "Дана-Даблъю", а також правомірно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ в розмірі 49 156 грн., на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Сатєра"та від ПП "Дана-Даблъю".
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування до 01.01.2011 року регулювалось Законом України "Про податок на додану вартість", а після 01.01.2011 року вказані відносини врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З 01.01.2011 року порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування регулюється Розділом V Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року).
Відповідно до п. п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (який діяв на момент спірних правовідносин) встановлено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, щодо не прийняття до уваги посилання відповідача в обґрунтування порушення ПП "Югкіпсервіс"вимог п.п. 7.2.6 .п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, та п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, на акти перевірки контрагентів ПП "Югкіпсервіс"- ТОВ "Сатєра"та ПП "Дана-Даблъю", а також контрагентів ТОВ "Сатєра"- ПП "Віайпі Груп", ПП "Софітек Плюс", ПП"Юніком Плюс", оскільки обставини, зазначені в цих актах, стосуються не позивача, а його контрагентів, та жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року відсутні записи про відсутність ТОВ "Сатєра"та ПП "Дана-Даблъю"за місцезнаходженням
Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Також колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та зазначеними контрагентами правочинів.
Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.
Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.
Крім того, посилання суду першої інстанції на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Югкіпсервіс» до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 16 липня 2014 року.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Коваль М.П.
Семенюк Г.В.
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2014 |
Оприлюднено | 29.07.2014 |
Номер документу | 39897767 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Потапчук В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні