Постанова

від 18.07.2014 по справі 826/8546/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2014 року 13:02 № 826/8546/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТСК «Форум» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2014 року №0001022201 та №0001012201, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК «Форум» (надалі - позивач або ТОВ «ТСК «Форум») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014 року №0001022201 та №0001012201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «ТСК «Форум» не порушувало вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 08.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд у судовому засіданні 08.07.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485) за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Маркет-Про» (код ЄДРПОУ 37448396) за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «АНТЕДОН» (код ЄДРПОУ 38730647) за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 27.02.2014 №14/26-53-22-01-26-36068739, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 107711,00 грн., в т.ч. по періодам за червень 2011 року у сумі 14656,00 грн.; липень 2011 року у сумі 13022,00 грн.; серпень 2011 року у сумі 11088,00 грн.; вересень 2011 року у сумі 13818,00 грн.; жовтень 2011 року у сумі 14004,00 грн.; листопад 2011 року у сумі 18086,00 грн.; грудень 2011 року у сумі 14430,0 грн.; вересень 2013 року у сумі 2611,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 2352,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 3644,00 грн.;

п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 104092,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 15389,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 55213,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 95915,00 грн., за 2013 рік в сумі 8177,00 грн.;

Як вбачається з тексту акту перевірки від 27.02.2014 №14/26-53-22-01-26-36068739 та заперечень на адміністративний позов, вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача відповідачем отримані постанови слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області Прядко О.О. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «ТСК «Форум» по взаємовідносинам з ТОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485), ТОВ «Маркет-Про» (код ЄДРПОУ 37448396) в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201222140000009 від 21.11.201 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України, якими встановлено, що в серпні 2011 року невстановлені особи, з метою прикриття діяльності із мінімізації підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів, шляхом оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «ЄД-Груп Плюс», ЄДРПОУ 37448485. Допитаний як свідок ОСОБА_2 пояснив, що ТОВ «СД-Груп Плюс» він зареєстрував в січні 2011 року на прохання ОСОБА_3, якому було потрібне підприємство-платник ПДВ для ведення, нібито, господарської діяльності. В травні-червні 2011 року він передав вказаній особі усі реєстраційні документи, а також ключі доступу до рахунку ТОВ «СД-Груп Плюс» та податкової звітності за грошову винагороду. Ніякої господарської діяльності від імені ТОВ «СД-Груп Плюс» він не здійснював, податкової звітності не підписував. Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який після ОСОБА_2 із 04.08.2011 року був оформлений директором ТОВ «СД-Груп Плюс», пояснив, що обов'язки директора він не виконував, фінансові, господарські, бухгалтерські та податкові документи не підписував, товари, роботи, послуги від імені ТОВ «СД-Груп Плюс» не набував та не реалізовував.

Під час досудового розслідування було встановлено, що в результаті функціонування ТОВ «СД-Груп Плюс», ЄДРПОУ 37448485, підприємствам-контрагентами був сформований податковий кредит (або сформовані податкові зобов'язання) шляхом укладення безтоварних фінансово-господарських документів, в тому числі ТОВ «ТСК «Форум».

Таким чином, фінансово-господарські відносини із ТОВ «СД-Груп Плюс», які відображені в податковому обліку ТОВ «ТСК «Форум», є безтоварними, фактично не підтверджуються і не пов'язані із фінансово-господарською діяльністю ТОВ «ТСК «Форум», бо діяльність ТОВ «СД-Груп Плюс» була спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а на мінімізацію підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів.

Також, в серпні 2011 року невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів, шляхом оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Маркет-Про». Допитаний як свідок ОСОБА_2 пояснив, що ТОВ «Маркет-Про» він зареєстрував в січні 2011 року на прохання ОСОБА_3, якому було потрібне підприємство-платник ПДВ для ведення, нібито, господарської діяльності. В травні-червні 2011 року він передав вказаній особі усі реєстраційні документи, а також ключі доступу до рахунку ТОВ «Маркет-Про» та податкової звітності за грошову винагороду. Ніякої господарської діяльності від імені ТОВ «Маркет-Про» він не здійснював, податкової звітності не підписував. Допитана в якості свідка ОСОБА_5, яка після ОСОБА_2 із 04.08.2011 року була оформлена директором ТОВ «Маркет-Про», пояснила, що обов'язки директора вона не виконувала, фінансові, господарські, бухгалтерські та податкові документи не підписувала, товари, роботи, послуги від імені ТОВ «Маркет-Про» не набувала та не реалізовувала.

Під час досудового розслідування було встановлено, що в результаті функціонування ТОВ «Маркет-Про» підприємствам-контрагентам був сформований податковий кредит (або сформовані податкові зобов'язання) шляхом укладення безтоварних фінансово-господарських документів, в тому числі ТОВ «ТСК «Форум».

Таким чином, фінансово-господарські відносини із ТОВ «Маркет-Про», які відображені в податковому обліку ТОВ «ТСК «Форум», є безтоварними, фактично не підтверджуються і не пов'язані із фінансово-господарською діяльністю ТОВ «ТСК «Форум», бо діяльність ТОВ «Маркет-Про» була спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а на мінімізацію підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів.

Окрім вищевикладеного, в ході перевірки позивача співробітниками управління податкового аудиту ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на виконання постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів в м. Києві лейтенанта податкової міліції Д.Г.Удовиченка про призначення перевірки ТОВ «АНТЕДОН» (код ЄДРПОУ 38730647) від 12.12.2013 року, складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АНТЕДОН» «(код ЄДРПОУ З8730647) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 20.06.2013 року по 25.12.2013 року» від 25.12.2013 року №544/26-53-22-01-21-38730647, яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю ТОВ «АНТЕДОН» за юридичною адресою. При цьому, в СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Мін доходів у м. Києві до ЄДР внесено, які попередньо кваліфікуються за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.222, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200, ч.2 ст.205 КК України за №32013110020000110, відповідно до якого досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7, здійснював протиправну діяльність, яка полягала у наданні послуг з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності, вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами, а також вчиненні незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнання для їх виготовлення. Під час досудового розслідування допитано в якості свідка засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ «АНТЕДОН» (код ЄДРПОУ 38730647) ОСОБА_8, який дав показання, що до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має, зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності, бухгалтерську та податкову звітність до ДНІ не подавав, рахунками підприємства не розпоряджався, печатку підприємства ТОВ «АНТЕДОН» (код ЄДРПОУ 38730647) не отримував та не використовував.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН», - а, отже, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту по таким господарським операціям.

Також, відповідач дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю реальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, наслідком яких є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, - у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. При цьому, наявність у ТОВ «ТСК «Форум» документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих відповідними контрагентами, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та валових витрат підприємства, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, не підтверджені документально зустрічними звірками та неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податків.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 27.02.2014 №14/26-53-22-01-26-36068739, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 14.03.2014 року № 0001022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107711,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46529,00 грн.;

від 14.03.2014 року № 0001012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 104092,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4089,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014 року № 0001022201 та № 0001012201 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 27.02.2014 №14/26-53-22-01-26-36068739, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Маркет-Про» ґрунтувалися на договорі поставки товару від 03.10.2011 року № ФМ-031011/1, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Маркет-Про») поставляє, а Покупець оплачує та приймає товари, в асортименті, кількості та вартості, визначені у видаткових накладних. Загальна вартість договору складається з вартості партій товару, отриманих покупцем у відповідності до видаткових накладних.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору поставки товару від 03.10.2011 року № ФМ-031011/1, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 14.11.2011 року № 38 на суму 37404,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 6234,16 грн.), від 15.12.2011 року № 45 на суму 40040,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 6673,37 грн.), від 15.12.2011 року № 46 на суму 46544,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 7757,44 грн.), від 07.10.2011 року № 15 на суму 34627,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 5771,26 грн.), від 13.10.2011 року № 29 на суму 26619,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 4436,52 грн.), від 03.11.2011 року № 15 на суму 24595,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 4099,25 грн.), від 15.11.2011 року № 44 на суму 46518,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7753,00 грн.), від 04.10.2011 року № 8 на суму 22777,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 3796,30 грн.);

податкових накладних від 15.12.2011 року № 46 на суму 46544,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 7757,44 грн.), від 13.10.2011 року № 29 на суму 26619,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 4436,52 грн.), від 14.11.2011 року № 38 на суму 37404,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 6234,16 грн.), від 03.11.2011 року № 15 на суму 24595,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 4099,25 грн.), від 15.11.2011 року № 44 на суму 46518,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7753,00 грн.), від 07.10.2011 року № 15 на суму 34627,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 5771,26 грн.), від 04.10.2011 року № 8 на суму 22777,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 3796,30 грн.).

В свою чергу, взаємовідносини позивача з ТОВ «АНТЕДОН» ґрунтувалися на договорі від 16.09.2013 року № 3/9, за умовами якого Постачальник (ТОВ «АНТЕДОН») зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити Товар на умовах, визначених даним Договором. Асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також товаросупровідних документах (розхідних накладних, податкових накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених Сторонами Специфікацій (п.1.2. Договору). Ціна, асортимент, кількість та комплектність якого мають бути узгоджені Сторонами під час формування замовлення на кожну партію Товару і відображаються в рахунку-фактур і, накладній та інших товаросупровідних документах на Товар (п.2.1. Договору).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 16.09.2013 року № 3/9, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 11.10.2013 року № А-11.10/1/1 на суму 3042,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 507,04 грн.), від 04.11.2013 року № А-04.11/1/2 на суму 3020,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 503,36 грн.), від 09.09.2013 року № А-09.9/1/2 на суму 3223,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 537,30 грн.), від 18.09.2013 року № А-18.9/1/1 на суму 11583,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 1930,52 грн.), від 01.10.2013 року № А-01.10/1/1на суму 11071,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 1845,33 грн.), від 22.10.2013 року № А-22.10/2/1 на суму 7751,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1291,92 грн.), від 04.09.2013 року № А-04.9/2/1на суму 859,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 143,28 грн.);

податкових накладних, включених до Єдиного реєстру податкових накладних від 21.10.2013 року № 2102 на суму 3042,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 507,04 грн.), від 04.11.2013 року № 401 на суму 3020,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 503,36 грн.), від 09.09.2013 року № 903 на суму 3223,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 537,30 грн.), від 18.09.2013 року № 1803 на суму 11583,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 1930,52 грн.), від 04.09.2013 року № 401 на суму 859,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 143,28 грн.), від 22.10.2013 року № 2202 на суму 7751,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1291,92 грн.), від 22.10.2013 року № 2203 на суму 11094,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1849,00 грн.), від 01.10.2013 року № 103 на суму 11071,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 1845,33 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «СД-Груп Плюс» ґрунтувалися на договорі поставки товару від 01.06.2011 року № ФМ-010611/1, за умовами якого Постачальник (ТОВ «СД-Груп Плюс») поставляє, а Покупець оплачує та приймає товари, в асортименті, кількості та вартості, визначені у видаткових накладних. Загальна вартість договору складається з вартості партій товару, отриманих покупцем у відповідності до видаткових накладних.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору поставки товару від 01.06.2011 року № ФМ-010611/1, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 10.08.2011 року № 20 на суму 34144,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 5690,74 грн.), від 26.07.2011 року № 45 на суму 18390,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 3065,15 грн.), від 18.07.2011 року № 32 на суму 28570,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 4761,69 грн.), від 15.08.2011 року №31 на суму 32382,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 5397,16 грн.), від 08.07.2011 року № 17 на суму 31169,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 5194,95 грн.), від 03.06.2011 року № 11 на суму 48102,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8017,00 грн.), від 16.06.2011 року № 28 на суму 39835,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 6639,28 грн.), від 13.09.2011 року № 29 на суму 27127,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 4521,21 грн.), від 23.09.2011 року № 47 на суму 32037,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 5339,55 грн.), від 28.09.2011 року № 60 на суму 23741,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 3956,88 грн.);

податкових накладних від 10.08.2011 року № 20 на суму 34144,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 5690,74 грн.), від 15.08.2011 року №31 на суму 32382,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 5397,16 грн.), від 08.07.2011 року № 17 на суму 31169,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 5194,95 грн.), від 13.09.2011 року № 29 на суму 27127,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 4521,21 грн.), від 28.09.2011 року № 60 на суму 23741,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 3956,88 грн.), від 23.09.2011 року № 47 на суму 32037,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 5339,55 грн.), від 16.06.2011 року № 28 на суму 39835,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 6639,28 грн.), від 18.07.2011 року № 32 на суму 28570,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 4761,69 грн.), від 03.06.2011 року № 11 на суму 48102,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8017,00 грн.), від 26.07.2011 року № 45 на суму 18390,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 3065,15 грн.).

Окрім зазначених первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами, позивач надав суду копію журналу видачі довіреностей на отримання придбаного товару.

Розрахунки між позивачем та контрагентами здійснювались у безготівковій, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Також, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів іншим суб'єктам господарювання, а також докази (договори оренди приміщень, штатний розпис) наявності у нього можливостей (трудових ресурсів, приміщень) для провадження відповідної господарської діяльності.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН» - судом не встановлено їхньої невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, сформовані на підставі постанов слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області О.О.Прядко про призначення документальної перевірки ТОВ «ТСК «Форум» та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АНТЕДОН», оскільки інформація, викладена в зазначених документах, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, згідно п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки викладені висновки, незважаючи на те, що фактично за даними податкового органу зустрічна звірка не відбулась.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безпідставними.

Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення нереальних господарських операцій.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН».

З огляду на викладене вище, вказані операції позивача з ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не подав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «СД-Груп Плюс», ТОВ «Маркет-Про», ТОВ «АНТЕДОН».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Слід зазначити, що у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може, зокрема, прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України не містить такого способу захисту, як визнання рішення, у тому числі, податкового повідомлення-рішення, недійсним.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення вищезазначених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2014 року №0001022201 та №0001012201, а, відтак, останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.03.2014 року №0001022201 та №0001012201 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014 року №0001022201 та №0001012201.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок