Рішення

від 04.02.2009 по справі 31/113-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

до відповідачаСуб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Про

визнання права власності

За зустрічним позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи                                   ОСОБА_2,

м. Дніпропетровськ

Суддя      Єременко А.В.

Представники:

Від позивача

ОСОБА_3, дов. від 18.02.08 р.;

Від відповідача

ОСОБА_4., дов. від 12.02.08 р.

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_2,                           м. Дніпропетровськ

звернувся з позовом  до суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ  та просить визнати  за ним право власності без додаткових актів

вводу в експлуатацію на об'єкт нерухомого майна -адміністративно-виробничу

будівлю, розташовану по вул. Березинський, 59 у                                 м.

Дніпропетровську, яка складається з: 

адміністративно-виробнича будівля, літ. А-1 площею 85,9 кв.м.;

майстерня, літера Б-1 площею 144,8 кв.м.; котельня, літера В-1 площею 5,8

кв.м.; сторожка, літера Г-2 площею 17,7 кв.м.; навіс, літера Д площею 30,0

кв.м,.; навіс, літера Е площею 13,7 кв.м.; убиральня, літера Ж; сарай

тимчасовий, літера И площею              

10,5 кв.м.; навіс, літера З площею 1,5 кв.м. В обґрунтування позову

посилається на те, що відповідачем не виконано умов   договору про дольову участь у будівництві №

3/10 від 03.10.01 р., укладеного між сторонами у справі, та фактично

адміністративно-виробнича будівля збудована за кошти позивача.Відповідач

позовні вимоги визнав частково, подав зустрічну позовну заяву про визнання за

ним права власності без додаткових актів вводу в експлуатацію на  Ѕ частину об'єкта нерухомого майна

-адміністративно-виробничу будівлю, розташовану по                                   вул.

Березинський, 59 у  м. Дніпропетровську,

яка складається з: 

адміністративно-виробнича будівля, літ. А-1 площею 85,9 кв.м.;

майстерня, літера Б-1 площею 144,8 кв.м.; котельня, літера В-1 площею 5,8

кв.м.; сторожка, літера Г-2 площею 17,7 кв.м.; навіс, літера Д площею 30,0

кв.м,.; навіс, літера Е площею 13,7 кв.м.; убиральня, літера Ж; сарай

тимчасовий, літера И площею 10,5 кв.м.; навіс, літера З площею 1,5 кв.м.

Позовні вимоги за зустрічним

позовом вмотивовані тим, що земельна ділянка, на якій розміщена спірна споруда,

протягом її будівництва знаходилась у користуванні  позивача на підставі рішення  Дніпропетровської міської ради від 18.12.02

р. № 183/5. На виконання вищезазначеного 

рішення міської ради між позивачем 

та Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди

земельної ділянки площею 0,2104 га, що знаходиться за адресою: м.

Дніпропетровськ, Індустріальний  район,

вул. Березинська, у районі  будинку           № 26 а  для будівництва  адміністративно-виробничої будівлі з

виробництва пам'ятників. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному

кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:04:251:0018. За умовами

договору оренди земельна ділянка відповідачу була передана строком до

18.12.2005 р. Позивач використовує земельну ділянку та              28.11.05 р. звернувся  до 

Дніпропетровської міської ради з заявою щодо продовження строку дії

договору оренди, яка станом на день розгляду міською радою не розглянута, а

тому позивач вважає, що на підставі ст. 761 ЦК України, ст. 33 Закону України

„Про оренду землі”  договір оренди від

20.01.03 р. є продовженим. За викладеного 

та у відповідності до укладеного між сторонами договору про дольову

участь у будівництві № 3/10 від 03.10.01 р. позивач вважає, що власниками  зазначеного вище нерухомого майна є він та

відповідач за зустрічним позовом  у

рівних частках.  При цьому, позивач

зазначає, що  за  замовленням сторін у справі  Товариством з обмеженою відповідальністю

„Промтехстальпроект” здійснено обстеження та оцінку технічного стану

будівельних конструкцій адміністративно-виробничої будівлі по вул.

Березинській, 59 у м. Дніпропетровську, 

за результатами якої визначено можливість експлуатації будівлі за

функціональним призначенням, а тому  на

підставі зазначених висновків  позивач

просить визнати за ним  право власності

на Ѕ частину  спірного об'єкту

нерухомості без додаткових актів введення в експлуатацію.

Відповідач зустрічні позовні вимоги

визнав у повному обсязі.

За згодою представників

позивача  та відповідача оголошено

вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В

И В:

03.10.2001 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою

ОСОБА_1(Основний дольщик) та  Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2(Дольщик) було укладено  договір 

про дольову участь у будівництві № 3/10 (далі -Договір), предметом якого

є  спільна діяльність дольщиків по

дольовій участі у будівництві адміністративно-виробничого приміщення з

виробництва пам'ятників (далі - Об'єкт дольової власності, Об'єкт),  розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ,

вул. Березинська, в районі будинку № 26 а, загальною площею 50 квадратних

метрів.

Згідно п.2.4. Договору по закінченню вводу в експлуатацію, Дольщик

отримує у власність приміщення у розмірі 50 % від загальної площі Об'єкта

згідно довідки БТІ, на підставі цього Договору, який є правовстановлювальним

документом, та свідоцтва про право власності, виданого Сторонам у відповідності

з чинним законодавством України.

Підпунктами 6,  7 п. 3.2. Договору

передбачений обов'язок  Основного

дольщика здати в експлуатацію Об'єкт та після введення Об'єкта в експлуатацію

та отримання рішення виконавчого органу про оформлення права власності за

Сторонами, надати Дольщику необхідні документи для оформлення права власності

Дольщика на належні йому площі.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє

до повного виконання ними своїх зобов'язань (п.4.1. Договору).

Як встановлено в судовому засіданні 

та наданими документами на протязі 2003-2007 рр.  відповідачем самовільно без належно

затвердженого проекту та належного дозволу було здійснено проведення

будівництва об'єкту нерухомого майна -адміністративно-виробничої будівлі,

розташованої по вул. Березинський, 59 у  

м. Дніпропетровську.

Дане будівництво здійснювалось  на

земельній ділянці, яка була надана відповідачу 

згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.12.02 р. №

183/5. На  підставі зазначеного рішення

між відповідачем та  Дніпропетровською

міською радою 20.01.03 р. було укладено договір 

оренди земельної ділянки площею 0,2104 га, що знаходиться за адресою: м.

Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Березинська, в районі будинку              № 26а, для будівництва   адміністративно-виробничої будівлі з

виробництва пам'ятників, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.

Дніпропетровська за кодом 

1210100000:04:251:0018.

Розпорядженням Міського голови Дніпропетровської міської ради № 748-р

від 22.07.04 р. адміністративно-виробничій будівлі по вул. Березинській

присвоєно адресу - Березинська, 59.

Статтею 328 ЦК України передбачено,

що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема

із правочинів.

Відповідно до ст. 316 ЦК України,

правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за

своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

До кола способів захисту цивільних

прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує

право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання

обов'язку  в натурі.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК

України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у

разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на

захист свого  інтересу,  який 

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає,

кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав

та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 Цивільного

кодексу України, власник майна може пред'явити 

позов  про  визнання 

його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою

особою, а також у разі втрати ним документа, 

який засвідчує його право власності.

Як убачається з матеріалів справи,

підставою для звернення  Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 з позовом  до Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності послужили дії  останнього 

щодо оспорювання цього права, що полягає у невиконанні умов п.п.7 п.

3.2. Договору, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до вимог ст.331 ЦК

України, право  власності 

на нову річ,  яка виготовлена

(створена) особою,  набувається нею,  якщо інше не встановлено договором  або законом.     Особа, яка 

виготовила  (створила) річ зі

своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності

на новостворене  нерухоме  майно 

(житлові будинки,  будівлі,  споруди 

тощо)  виникає  з 

моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або

законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до 

експлуатації,  право  власності 

виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ч. 2 наведеної статті право

власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення

будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна

до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до

експлуатації.

      Відповідно до ст.ст. 177, 178 ЦК України

об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше

майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної,

творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї

особи до іншої  в порядку

правонаступництва.

Частина  3 ст. 355 ЦК України

передбачає, що право спільної власності виникає з підстав, не заборонених

законом.

На виконання умов Договору  позивачем було витрачені на придбання

будівельних та інших матеріалів 45 460, 46 грн., що підтверджується наданими до

матеріалів справи розрахунковими документами. Доказів, що спірний об'єкт

нерухомого майна збудовано за виключно за кошти позивача в матеріали справи не

надано.

Отже,  суд вбачає факт спільного створення позивачем

та відповідачем спільної речі - нерухомого майна, яке  складається з:  адміністративно-виробнича будівля, літ. А-1

площею 85,9 кв.м.; майстерня, літера Б-1 площею 144,8 кв.м.; котельня, літера

В-1 площею 5,8 кв.м.; сторожка, літера Г-2 площею 17,7 кв.м.; навіс, літера Д

площею 30,0 кв.м,.; навіс, літера Е площею 13,7 кв.м.; убиральня, літера Ж;

сарай тимчасовий, літера И площею 10,5 кв.м.; навіс, літера З площею 1,5 кв.м.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до   звичаїв ділового обороту або інших

вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалося вище, при укладанні Договору сторони дійшли згоди щодо

отримання позивачем у власність приміщення у розмірі 50  відсотків від загальної площі. 

Поряд з цим, судом встановлено, що будівництво здійснено на земельній

ділянці, яка, на момент  будівництва,

була надана  відповідачу в  оренду на підставі договору оренди від

20.01.03 р.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача)

земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,

яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

         Договором оренди земельної

ділянки  від 20.01.03 р. встановлений

строк оренди земельної ділянки - до 

18.12.05 р.

З наданих документів вбачається, що 

зазначена вище земельна ділянка 

перебуває у користуванні  відповідача

та ним  були 28.11.05 р. прийняті заходи

щодо продовження строку дії  зазначеного

договору на новий строк  та подано

відповідну  заяву  до 

Дніпропетровської міської ради, яка станом на день розгляду справи не

розглянута. Згідно листа № 10/943 від 15.08.06 р. ГоловАПУ погодило продовження

терміну користування земельною ділянкою на 1 рік.  Також, відповідач сплачує орендну плату за

користування земельною ділянкою, що підтверджується копіями квитанцій, наявних

в матеріалах справи.

У  відповідності до ст. 764 ЦК

України та ч. 3 ст. 33 Закону України „Про оренду землі” у разі, якщо орендар

продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення  строку договору оренди, то за відсутності

письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку

договору він підлягає поновленню на  той

самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином,  враховуючи, що дана

земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, доказів  щодо 

відмови продовжити строк договору оренди 

земельної ділянки не надано,  суд

дійшов висновку про те, що у відповідності до ст. 764 ЦК України, ч. 3 ст. 33

Закону України „Про оренду землі” строк 

договору оренди  земельної ділянки

від 24.07.2003р. є поновленим на  той

самий строк і на тих самих умовах.

При цьому, судом враховано, що права Дніпропетровської міської ради, як

власника земельної ділянки не порушені, оскільки відповідно до ст. 124 ЗК

України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або

комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки. Таким чином, підставою надання землі в оренду є

волевиявлення особи, яка має право розпоряджатися земельною ділянкою (власника

землі). Таке волевиявлення відповідної ради оформляється рішенням ради. Рішення

міської ради про передачу відповідачу 

земельної ділянки в оренду було прийнято, тобто міська рада реалізувала

своє право розпорядження землею. Цим рішенням встановлено і цільове використання

земельної ділянки -  для будівництва

адміністративно-виробничої будівлі з виробництва памятників. Отже, у даному

випадку, земельна ділянка не може використовуватисяу інших цілях, оскільки

відповідачем  здійснено на ній  будівництво.

Крім того, відповідно до 

технічних висновків по інструментальному обстеженню будівельних

конструкцій, наданих ТОВ „Промтехстальпроект” (ліцензія серії АБ № 051902 від

21.1042005 р.,  термін дії ліцензії  з 21.04.06 р. по 21.04.11 р.),

адміністративно-виробнича будівля літ. А-1, майстерня літера Б-1, котельня  літера В-1, сторожка літера Г-2, навіс              літера Д, навіс літера Е,

убиральня літера Ж   знаходяться в

нормальному стані і придатні до подальшої експлуатації .

           Відповідач позовні вимоги позивача

визнав частково.

           Відповідач за зустрічним позовом

позовні вимоги визнав повністю.

           Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК

України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

           Згідно ст. 78 ГПК України у разі

визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення

позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не

порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на наведене, суд вбачає підстави для часткового задоволення

позовних вимог за первісним позовом  в

частині визнання за позивачем права власності без додаткових актів вводу в

експлуатацію на Ѕ частину спірного майна та 

задоволення у повному обсязі 

зустрічних позовних вимог про визнання за позивачем права власності на Ѕ

частину спірного майна  без додаткових

актів вводу в експлуатацію, враховуючи, що доказів порушення прав та інтересів

інших осіб учасниками судового процесу в матеріали справи не надано та судом не

встановлено.

Судові витрати по справі відповідно

до ст.49 ГПК України за первісним позовом слід покласти на обидві сторони

пропорційно задоволеним вимогам, судові витрати у справі  за зустрічним позовом покладаються  на 

відповідача.

Враховуючи вищевикладене, та

керуючись ст.ст. 49,60,82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И

В:

           Первісний позов задовольнити

частково.

           Визнати  за Суб'єктом 

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2(АДРЕСА_1,              ід. номер НОМЕР_1)  право власності на Ѕ частину об'єкта

нерухомого майна -адміністративно-виробничу будівлю, розташовану по вул.

Березинський, 59 у                                  м.

Дніпропетровську, яка складається з: 

адміністративно-виробнича будівля, літ. А-1 площею 85,9 кв.м.;

майстерня, літера Б-1 площею 144,8 кв.м.; котельня, літера В-1 площею 5,8

кв.м.; сторожка, літера Г-2 площею 17,7 кв.м.; навіс, літера Д площею 30,0

кв.м,.; навіс, літера Е площею 13,7 кв.м.; убиральня, літера Ж; сарай

тимчасовий, літера И площею                 

10,5 кв.м.; навіс, літера З площею 1,5 кв.м. без додаткових актів вводу

в експлуатацію.

           В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати  за Суб'єктом 

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ід.номер

НОМЕР_2) право власності на Ѕ частину об'єкта нерухомого майна

-адміністративно-виробничу будівлю, розташовану по вул. Березинський, 59 у м.

Дніпропетровську, яка складається з: 

адміністративно-виробнича будівля, літ. А-1 площею 85,9 кв.м.;

майстерня, літера Б-1 площею 144,8 кв.м.; котельня, літера В-1 площею 5,8

кв.м.; сторожка, літера Г-2 площею 17,7 кв.м.; навіс, літера Д площею 30,0

кв.м,.; навіс, літера Е площею 13,7 кв.м.; убиральня, літера Ж; сарай

тимчасовий, літера И площею 10,5 кв.м.; навіс, літера З площею 1,5 кв.м. без

додаткових актів вводу в експлуатацію.

          Суддя                                                                                                          

А.В.Єременко