Постанова

від 17.07.2014 по справі 809/2167/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа № 809/2167/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача Кічури Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" про стягнення заборгованості в сумі 74750,40 грн., -

ВСТАНОВИВ :

03.07.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ТОВ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 74750,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2699,84 грн., з податку на додану вартість в сумі 15080,00 грн., та з орендної плати за землю в сумі 52944,13 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених відповідачем зобов'язань, позивачем застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в сумі 3535,80 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 74750,40 грн., в тому числі пеня в розмірі 490,63 грн. яка ним не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.43), причини неявки представника в судове засідання суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14.11.2003 року проведено державну реєстрацію ТОВ "Кортеж плюс" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 18.06.2014 року (а.с.7-8). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України є загальнодержавними податками і зборами.

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську декларацію з податку на прибуток підприємства: за II-IV квартали 2013 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 3077,00 грн. (а.с.13). Однак даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказані вище періоди становить 2699,84 грн.

Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано позивачу декларації з податку на додану вартість: за період з серпня 2013 року по квітень 2014 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 15080,00 грн. (а.с.14-31). Вказаних зобов'язань відповідач не виконав і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно поданих декларацій становить 15080,00 грн.

Щодо заборгованості відповідача по орендній платі за землю, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає таке.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодекс України для плати за землю.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з орендної плати за землю за 2013 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір грошових зобов'язань, а саме: декларацію від 19.02.2013 року на загальну суму 59086,11 грн. з щомісячною сплатою 4923,84 грн., та за 2014 року в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларацію від 19.02.2014 року на загальну суму 59086,11 грн. з щомісячною сплатою 4923,84 грн. (а.с.34-37). Згідно додатків № 1 до вказаних податкових декларацій, підставами сплати орендної плати є укладені з Івано-Франківською міською радою договори оренди землі.

Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказані вище періоди в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по орендній платі за землю за червень-грудень 2013 року складає 33248,77 грн., за січень-квітень 2014 року складає 19695,36 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та орендної плати за землю на загальну суму 70723,97 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом ТОВ "Кортеж плюс".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях з податку на додану вартість, то судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 13.02.2014 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, складено акт № 573/15-1/250171627, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001581501 від 13.02.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3535,80 грн. (а.с.10-12).

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем отримано 18.02.2014 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення і фіскальний чек про оплату відправки рекомендованого листа (а.с.9).

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень за фактом оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0001581501 від 13.02.2014 року, згадане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося до адміністративного суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3535,80 грн. є узгодженими та є податковим боргом останнього перед державним бюджетом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з довідки позивача від 19.06.2014 року та облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 53,25 грн. та по орендній платі за землю в розмірі 437,38 грн. (а.с.6, 33, 38).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за № 112 від 01.02.2013 року, яка отримана відповідачем 13.02.2013 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32). Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, податковими деклараціями з податку на прибуток, податку на додану вартість, з орендної плати за землю, витягами зі зворотного боку облікової картки платника податку - відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" про стягнення заборгованості в сумі 74750,40 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, а саме: стягнути з рахунків ТОВ "Кортеж плюс" відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток в сумі 21368,89 грн., та на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська податковий борг з орендної плати в сумі 53381,51 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" (ідентифікаційний код 25071627, що знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Симона Петлюри, будинок 8) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету податковий борг в сумі 21368 (двадцять одну тисячу триста шістдесят вісім) гривень 89 копійок.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" (ідентифікаційний код 25071627, що знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Симона Петлюри, будинок 8) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська податковий борг в сумі 53381 (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят одну) гривню 51 копійку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 22.07.2014 року.