Рішення

від 18.07.2014 по справі 910/9890/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9890/14 18.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Профей»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська Торгова Компанія»

про стягнення заборгованості за підрядні роботи

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Онищук Р.Ю., довіреність №1 від 18.04.2014; від відповідачаПерникоза Д.О., довіреність б/н від 12.06.2014.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Профей» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська Торгова Компанія» про стягнення заборгованості за підрядні роботи у розмірі 107 795,70 грн., з яких 58 801,44 грн. основний борг та 48 994,26 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду № 47-1213 від 16.12.2013 позивач виконав узгоджені сторонами роботи, проте відповідач в порушення умов договору оплату за виконані роботи в повному обсязі не здійснив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі №910/9890/14 та призначено справу до розгляду.

16.06.2014 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги посилаючись на часткове погашення основного боргу у розмірі 801,44 грн. ще до подачі позивачем даного позову до суду та надав контррозрахунок пені.

В судових засіданнях 16.06.2014, 07.07.2014 та 14.07.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

В судовому засіданні 18.07.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2014 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 18.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська Торгова Компанія» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Профей» (виконавець) укладено договір підряду № 47-1213, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування огорожі пташників №№1-6 зони ремонтного молодняку зі сторони діючої птахофабрики на майданчику ремонтного молодняку об'єкту, які повинні бути виконані підрядником згідно державних будівельних норм та правил чинних в Україні, а також відповідно до умов цього договору та будівельної документації, а замовник зобов'язується прийняти належним чином та вчасно виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених договором. Детальний перелік робіт визначено в договірній ціні та локальному кошторисі, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 11.2.1 договору підряду приймання-передача робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів примання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в.

Пунктами 13.1.1, 13.1.5 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.01.2014, сторони домовились, що загальна вартість договору складається з договірної ціни №1 в редакції від 14 січня 2014 року, яка сформована на підставі локального кошторису на виконання робіт, розроблених у програмному комплексі АВК-5 та становить 148412,72 грн.

Розрахунки за вказаним договором здійснюються наступним чином: 50% від загальної вартості договору, визначеної в п. 13.1 договору, у вигляді попередньої оплати, платіжним дорученням на поточний рахунок підрядника; 45% від суми акту приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) (п.13.2 договору).

Замовник притримує останній платіж у розмірі 5% від загальної вартості договору, який повинен гарантувати виконання підрядником всіх своїх зобов'язань за цим договором. Зазначене притримання повинно бути виплачене підряднику протягом 10 календарних днів, що слідують за днем підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 13.3 договору).

Пунктом 13.4 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок проводиться на підставі остаточного акту приймання передачі виконаних робіт (за формою, що затверджена сторонами як додаток №2 до договору) та остаточної довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за цим договором або його розірвання (п. 14.1.1 договору).

Позивач свої обов'язки за умовами договору підряду виконав в повному обсязі 15.01.2014, що підтверджується остаточним актом приймання-передачі робіт за договором, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо виконання погоджених робіт.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату виконаних робіт в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість за виконані роботи.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

В силу вимог ч. 4 ст. 879 та ч. 4 ст. 882 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, при цьому, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

15.01.2014 між сторонами був підписаний остаточний акт приймання-передачі робіт за договором №47-1213 від 16.12.2013, відповідно до якого роботи виконані в повному обсязі, згідно з умовами договору, на загальну суму - 148412,72 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін без заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем узгоджених робіт та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, втім, лише в частині основного боргу в сумі 42200,00 грн., оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №974 від 21.03.2014, № 895 від 09.04.2014, № 1003 від 28.04.2014 та № 1103 від 30.04.2014 відповідачем до подання позову сплачено позивачу в рамках виконання договору № 47-1213 від 16.12.2013 суму в розмірі 16601,44 грн., тобто заборгованості в сумі 16601,44 грн. на момент подачі позову (20.05.2014) не існувало.

Відтак, позивачу в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 16601,44 слід відмовити.

В той же час, в процесі розгляду справи основний борг в сумі 40000,00 грн. також був погашений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 265 від 06.06.2014 та № 7718 від 17.06.2014.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу в сумі 40000 грн. відповідачем здійснена після подання позову (20.05.2014) та порушення провадження у даній справі (23.05.2014), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню частина основного боргу в сумі 2200,00 грн.

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В пункті 15.6.6 договору сторони визначили, що у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь підрядника, за умови, що така затримка не обумовлена невиконанням підрядником своїх зобов'язань за договором, замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 15.6.6 договору позивачем нараховано за період з 23.01.2014 по 16.04.2014 та заявлено до стягнення пеню в сумі 48994,26грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його необгрунтованість, оскільки, відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, втім, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За таких обставин, враховуючи вищевказані положення закону та з урахуванням проплат на суму 200,00 грн. від 21.03.2014 р. та 601,44 грн. від 09.04.2014, які не були враховані позивачем в наданих ним розрахунках з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1766,99 грн. за таким розрахунком суду: (51380,80*2*6,5/100/365*3 (з 23.01.2014 по 25.01.2014) = 54,90 грн.; 58801,44*2*6,5/100/365*55 (з 26.01.2014 по 21.03.2014) = 1151,86 грн.; 58601,44*2*6,5/100/365*19 (з 22.03.2014 по 09.04.2014) = 396,56 грн.; 58000,00*2*6,5/100/365*5 (з 10.04.2014 по 14.04.2014) = 103,29 грн.; 58000,00*2*9,5/100/365*2 (з 15.04.2014 по 16.04.2014) = 60,38 грн.).

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1766,99 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 47227,27 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині припинення провадження у справі покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини і сплата частини основного боргу здійснена після порушення провадження у справі. В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 40 000,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська Торгова Компанія» (03150, м.Київ, вул. Щорса, 7/9, оф. 19; ідентифікаційний код 32873692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Профей» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 39-а; ідентифікаційний код 38782428) 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 1 766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн. 99 коп. пені, 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 34 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.2014.

Суддя Т.В.Васильченко