Постанова

від 31.03.2014 по справі 804/3380/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Справа № 804/3380/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Сафарі» про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1535, 96 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

05 березня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Сафарі» про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1 535, 96 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач зареєстрований як страхувальник, а тому відповідно до п. 2.ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. В порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2011 № 2240 та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, відповідач не здійснив своєчасно сплату страхових внесків за дев'ять місяців 2008 року. Для досудового вирішення спору, на адресу відповідача 06.06.2011 було надіслано лист № 06-21/932-19 про наявність заборгованості по страховим внескам та обов'язкове погашення заборгованості в розмірі 1535,96 грн. Проте, Приватне підприємство «Сафарі» заборгованість у встановлені законом строки не сплатило, а тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2014 відкрито провадження у справі № 804/3380/14 та призначено її до розгляду на 31.03.2014.

У судовому засіданні 31.03.2014 позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання 31.03.2014 не з'явився, заперечень на позов не надіслав. Кореспонденція суду, надіслана рекомендованим поштовим відправленням на адресу, вказану в адміністративному позові, та зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 07.03.2014, зробленого судом, а саме: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 10, повернулася на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку про повернення, у зв'язку із відсутністю адресата.

Відповідно до п. 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд адміністративної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Приватне підприємство «Сафарі», на підставі власної заяви, зареєстроване як страхувальник за № 120020015920 в Жовтневій районній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за дев'ять місяців 2008 рік, за формою Ф4-ФСС з ТВП, поданого 20.10.2008 Приватним підприємством «Сафарі» за підписом керівника Шаталова В.І., заборгованість за страхувальником на кінець звітного періоду становить 1535, 96 грн., яка фактично визнана відповідачем.

Судом встановлено, що позивачем було сформовано та надіслано на адресу лист від 06.06.2011 № 06-21/932-19, в якому зазначено про наявність заборгованості по страховим внескам в сумі 1535, 96 грн., яка відображена у звіті Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2008 року та запропоновано відповідачеві погасити заборгованість до 20.06.2011 або надати письмові пояснення з причин непогашення. Вказаний лист залишився без відповіді та виконання відповідачем.

На день розгляду справи доказів погашення заборгованості в розмірі 1535, 96 грн. відповідач не надав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону страхові внески - це кошти відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спрямовуються на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Абзацами 5 та 6 частини 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2240-ІІІ), встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 23 Закону № 2240-ІІІ встановлено порядок і строки сплати страхових внесків та передбачено, зокрема, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати. У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.

Отже, зазначена сума заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, про стягнення якої просить позивач у заявленому адміністративному позові, була нарахована та не сплачена ще у період до 1 січня 2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону № 2240-ІІІ страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовуються.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми заборгованості зі сплати страхових внесків, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Сафарі» про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1535, 96 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 35, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Сафарі» про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1535, 96 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Сафарі» (ідентифікаційний код юридичної особи 20223498, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 10) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код юридичної особи 21929415, 49000, Дніпропетровська область, проспект Карла Маркса, 93) суму заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1535 (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять) грн. 96 коп., яка підлягає перерахуванню на р/р 25600232305002 в ПАТ «КБ «Надра», м. Київ, Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26049825, одержувач - Жовтнева районна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова