Постанова

від 24.07.2014 по справі 808/4405/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 808/4405/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі судових засідань Каганович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до приватного підприємства «Будінвест - Мелітополь»

про накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ПП «Будінвест - Мелітополь», що знаходиться у банку, оскільки за вказаним платником податків рахується податкова заборгованість у розмірі 19 071 грн. 03 коп., який на момент подачі позову являється не погашеним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в якому також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача суму податкової заборгованості.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевказаної норми, фіксування судового процесу не відбувалось

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що станом на день подачі позову, за відповідачем рахується податкова заборгованість у розмірі 19 071 грн. 03 коп. яка виникла внаслідок наступного.

Відповідачем було подано до податкового органу наступні податкові декларації з самостійно визначеними сумами податкових зобов'язань: з податку на прибуток № 9091000536 від 28.02.2014 по строку сплати 11.03.2014 на загальну суму 1000 грн. 00 коп.; з податку на додану вартість № 9011456365 від 20.02.2014 по строку сплати 05.03.2014 на загальну суму 795 грн. 00 коп. за рахунок переплати в розмірі 94 грн. 73 коп. сума несплачених зобов'язань становить 700 грн. 27 коп.; з податку на додану вартість № 9015002079 від 20.03.2014 по строку сплати на 30.03.2014 на загальну суму 2 193 грн. 00 коп.; з податку на додану вартість № 9022586605 від 22.04.2014 по строку сплати на 30.04.2014 на загальну суму 2 565 грн. 00 коп.; з податку на додану вартість № 9028777886 від 20.05.2014 по строку сплати на 30.05.2014 на загальну суму 3 656 грн. 00 коп.; з єдиного податку з юридичних осіб № 9090221049 від 07.02.2014 по строку сплати на 19.02.2014 на загальну суму 6 629 грн. 59 коп. за рахунок переплата в розмірі 22 грн. 50 коп. сума несплачених зобов'язань становить 6 607 грн. 09 коп.; з єдиного податку з юридичних осіб № 9025289312 від 06.05.2014 по строку сплати на 20.05.2014 на загальну суму 1 203 грн. 90 коп..

Крім того за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ, податковим органом була нарахована пеня в сумі 1 грн. 77 коп..

Співробітниками Мелітопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка господарської діяльності відповідача за результатами якої складено акт № 84/08-32-15-03/36508129 від 10.02.2014 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000401503 від 18.03.2014 з визначенням податкового зобов'язання у розмірі 1 144 грн. 00 коп..

Всі вищевказані податкові зобов'язання не були сплачені відповідачем та набули статусу податкового боргу.

В зв'язку з наявною заборгованістю позивач направив боржнику податкову вимогу №3779/25 від 03.03.2014, яка була відповідачем залишена без задоволення.

Відповідно до підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

04.03.2014 податковим органом винесено рішення про опис майна у податкову заставу №3821/25 та його вручено уповноваженій особі відповідача під підпис.

З метою встановлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, податковим органом були направлені запити до установ для надання інформації стосовно майна боржника.

В ході проведення даних заходів податковим органом встановлено, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт того, що відповідач має податковий борг, на час розгляду справи відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, у зв'язку з чим наявні всі законні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2. пункту 94.6 статті 96 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Позивачем доведено наявність законних підстав для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на всі кошти та цінності приватного підприємства «Будінвест - Мелітополь» (ЄДРПОУ36508129), які знаходяться в установах банку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака