Ухвала

від 15.07.2014 по справі 821/2976/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 821/2976/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року по справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003161702 від 16.07.2013 року, №0003171702 від 16.07.2013 року, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003161702 від 16.07.2013 року, №0003171702 від 16.07.2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0003161702 від 16.07.2013 року. Скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0003171702 від 16.07.2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 24.05.2006 року, про що видане Свідоцтво 2 499 000 0000 013885.

На податковий облік ФОП ОСОБА_4 взято в ДПІ у м. Херсоні 31.05.2006 року, №21/10-А10596.

Згідно Довідки № 1450 Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Херсонській області видами діяльності позивача за КВЕД (перший - основний) є: інші монтажні роботи; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В період з 27.05.2013 року по 31.05.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань взаємовідносин з ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» (код ЄДРПОУ 19233451) за липень 2011 року. За результатами даної перевірки складено акт від 03.06.2013 року №2840/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2011р. в сумі 33552, 90 грн. Також, встановлено порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 15000, 00 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугував висновок податкового органу, що укладені правочини між позивачем та ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД" не спрямовані на настання правових наслідків, а тому не відбулося їх реального здійснення.

Як вбачається з акту від 21.05.2012 року №217/22-7 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» (код 19233451) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за липень 2011 року", під час проведення зазначеної перевірки було отримано службову записку щодо наявності ознак фіктивності та реального здійснення господарської діяльності ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» (код 19233451). В ході відпрацювання постачальників зазначеного підприємства встановлено, що основним постачальником ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» (код 19233451) було ТОВ «Торгово - промислова група «Велтек» (код 35440814), яке відпрацьовувалось як «податкова яма» в червні - липні 2012 року. Таким чином, операції зі сторони ТОВ «Торгово - промислова група «Велтек» (код 35440814) є нікчемними та не направленими на реальне настання юридичних наслідків. Тому, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» в липні 2011 року.

Також, в акті перевірки позивача зазначено , що дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2011 року про обсяги купівлі - продажу по вищевказаним операціям є недійсними, податкові зобов'язання, які проведені на підставі нікчемного правочину, підлягають коригуванню (зменшенню). Таким чином, не підтверджено правомірність включення ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту суми ПДВ за липень 2011 року у розмірі 15000,00 грн.

Крім цього, зазначено, що у ФОП ОСОБА_4 відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в частині купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» та їх подальшої реалізації на адресу покупців, які зазначені у розділі 3.1.2 акту перевірки.

З урахуванням наведенного, контролюючий орган зазначив, що договір між ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладений без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку про не реальність укладених угод та "безтоварність" операцій з придбання товару по контрагенту - постачальнику ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД» та як наслідок в зв'язку з не реальністю правочинів, а саме в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 177.2 ст. 177, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті яких занижено податкове зобов'язання з ПДВ у перевіряємому періоді на суму 15000,00 грн. та занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2011 рік на суму 33552,90 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003161702 від 16.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 41 941,13 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 33552,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8388,23 грн.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003171702 від 16.07.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 18750,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3750,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0003161702 від 16.07.2013 року. Скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0003171702 від 16.07.2013 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

04.07.2011 року було укладено договір підряду № 2 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Комунальною установою з капітального будівництва об'єктів соціально-культурного і комунального призначення Щасливцевської сільської ради в особі Мірошниченка В.Г. (далі - замовник). Предметом даного договору були роботи з реконструкції дитячого садка в с. Новофедорівка Голопристанського району Херсонської області на загальну суму 257106,00 грн. Крім цього, 30.09.2011 року між позивачем та замовником була укладена Додаткова угода №1 до договору підряду №2 від 04.07.2011 року, відповідно до якої загальна сума зазначеного договору складає 293800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 48966,67 грн.). На виконання договору було перераховано кошти у сумі 293654,00 грн., що відповідає сумі зазначеної в довідках про вартість будівельних робіт за серпень 2011 року та вересень 2011 року. На виконання господарських зобов'язань перед Комунальною установою з капітального будівництва об'єктів соціально-культурного і комунального призначення Щасливцевської сільської ради ФОП ОСОБА_4 було залучено ТОВ ВФК «Плутон «ЛТД», яке на час здійснення господарських операцій з позивачем (2011р.) мало відповідну будівельну ліцензію (а.с. №12).

В матеріалах даної справи містяться наступні письмові докази, а саме, договір підряду №2 від 04.07.2011 року, додаткова угода №1 від 30.09.2011 р. до договору підряду №2 від 04.07.2011 р., договір підряду №21-08/11 від 11.07.2011 року, Акт здачі - приймання результатів будівельних робіт від 23.07.2011 року за договором №21-08/11 від 11.07.2011 р., договір підряду №21-09/11 від 02.08.2011 року, Акт здачі - приймання результатів будівельних робіт від 10.08.2011 року № 338 за договором №21-09/11 від 02.08.2011 р., договір підряду №28-09/11 від 08.08.2011 року, Акт здачі - приймання результатів будівельних робіт від 18.09.2011 року за договором №28-09/11 від 08.08.2011 р., податкові накладні № 29 від 05.08.2011 р. на суму 33500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 5583,33 грн.), №70 від 13.07.2011р. на суму 90000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 15000,00 грн.), №13 від 04.10.2011 р. на суму 41000,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 6833,33 грн.), виписки по особовому рахунку, платіжні доручення №22 від 05.08.2011р., №22 від 05.10.2011р., №67 від 04.10.2011р., №55 від 03.08.2011р., №35 від 04.07.2011 р., №46 від 12.07.2011р., справки про вартість виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів, Ліцензія серія АВ № 305040 від 16.01.2007 року, договір оренди нежилих приміщень від 01.04.2011р.

Крім цього, в матеріалах справи знаходиться Акт контрольного обміру від 15.03.2013 року, в якому зазначено, що представниками "замовника" - начальником КУКБОСККП Щасливської сільської ради Мірошніченком В.Г. та "Підрядника" - ФОП ОСОБА_4, в присутності головного державного фінансового інспектора з питань будівництва Державної фінансової інспекції в Херсонській області, вибірковим методом, проведено контрольний обмір фактичних обсягів виконаних робіт, відповідно до обсягів, зазначених в актах приймання будівельних робіт ф.КБ-2в, щодо об'єкту: "реконструкція дитячого садка с. Новофедорівка".

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо проведення будівельних робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача (ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД») був зареєстрований юридичною особою, а також був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента - ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» щодо реального настання правових наслідків, з метою приховування сплати податків третіх осіб не приймаються до уваги з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно позивача та посадових осіб ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» не було прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок контролюючого органу про не реальність укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» договору безпідставним.

Податковим органом не доведено, що господарська операція по отриманню послуг є не реальна, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки позиція податкового органу про не реальність правочину ґрунтується виключно на висновках Акта від 21.05.2012 №217/22-7 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ ВКФ «Плутон» ЛТД» (код 19233451) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за липень 2011 року".

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2011 року:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість безпідставним.

Щодо встановлення відповідачем порушення позивачем заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2011 рік:

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ "Плутон" ЛТД" (код 19233451), у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 177.2, п.177.4 ст. 177, Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, суд дійшов першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0003161702 від 16.07.2013 року та №0003171702 від 16.07.2013 року прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 59), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року по справі № 821/2976/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль