ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Вінниця 28 липня 2014 р. Справа № 802/2543/14-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом: Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до: приватного акціонерного товариства "Жива" про: стягнення штрафу ВСТАНОВИВ: До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до приватного акціонерного товариства "Жива" (далі - ПрАТ "Жива") про стягнення заборгованості по фінансових санкціях в сумі 85000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що приватним акціонерним товариством "Жива" не сплачені штрафні санкції, накладені постановою № 2669-ЦД-1-Е від 23 жовтня 2013 року за порушення законодавства, що регулює діяльність підприємства на ринку з цінних паперів, в розмірі 85000 грн. Справа розглядається в порядку скороченого провадження, оскільки в силу пункту 4 частини 1 статті 183-2 КАС України в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, застосовується скорочене провадження. Ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі від 08 липня 2014 року судом направлялась відповідачеві за адресою її реєстрації. Проте, 15 липня 2014 року до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин невручення - "за відмовою адресата від одержання". Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Отже, суд вважає, що ним вжито достатніх заходів для належного повідомлення відповідача про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Розглянувши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Як випливає із матеріалів справи заступником директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено акт № 2632-ЦД-1-Е від 08 жовтня 2013 року про порушення на ринку цінних паперів. Відповідно до даного акту приватним акціонерним товариством "Жива" не виконано розпорядження № 512-ЦД-1-Е від 12 липня 2012 року, термін виконання якого закінчився 12 жовтня 2012 року. Так, розпорядження виносилось у зв'язку з порушенням вимог п. 1 ст. 9 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", якою передбачено, що діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладання відповідного договору. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається наглядовою радою акціонерного товариства. Окрім того, ця дія вчинена ПрАт "Жива" повторно, постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 3073-ЦД-1-Е від 06 грудня 2012 року. Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" - національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства. Пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачена відповідальність юридичних осіб за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів вчинення повторно протягом року – у розмірі від 5000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та п.17 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням НКЦПФР № 1470 від 16 жовтня 2012 року та на підставі акту № 2632-ЦД-1-Е від 08 жовтня 2013 року територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прийнято постанову № 2669-ЦД-1-Е від 23 жовтня 2013 року про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої до відповідача застосовано штраф у розмірі 85000 грн. Вказану постанову направлено на адресу приватного акціонерного товариства "Жива" рекомендованим листом, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень № 786 (а.с. 10). Дана постанова чи будь-які дії позивача щодо розгляду справи про правопорушення відповідачем не оскаржувалися. Штраф відповідачем також не сплачено. Відповідно до пункту 2 розділу XVIII Правил розгляду справ, штраф, застосований Комісією, має бути сплачений юридичною особою не пізніше як через 15 днів з дати отримання нею постанови. Юридичні особи сплачують штрафи шляхом перерахування коштів до Державного бюджету. Документ, який підтверджує сплату штрафу, протягом п'яти робочих днів надсилається до уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (відповідного підрозділу територіального органу Комісії). У разі несплати штрафу юридичною особою в строк, установлений пунктом 2 цього розділу, штраф стягується в судовому порядку. Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі. Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне. Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Беручи до уваги встановлені Законом ставки судового збору, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач повинен був сплатити 10 відсотків розміру судового збору за позовними вимогами майнового характеру що становить 182,70 грн. Проте, відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Ухвалою суду від 08 липня 2014 року частково задоволено клопотання позивача у справі про звільнення від сплати суду збору – Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та відстрочено сплату судового збору у даній справі до часу постановлення судом рішення за наслідками розгляду справи по суті спору. Так, позивачем просить звільнити його від сплати судових витрат. В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є бюджетною установою, яка повністю фінансується за кошти загального фонду державного бюджету, що унеможливлює сплату судового збору. Крім того позивачем зазначено, що рішенням державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 лютого 2012 року його внесено до реєстру неприбуткових установ та організацій. Крім цього, включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів. Суд критично оцінює доводи заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору із таких мотивів. Пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п. 12 ч. 1 ст. 2 БК України). Основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень є кошторис бюджетної установи. Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету (п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228). Аналізуючи наведені норми бюджетного законодавства, суд доходить висновку про те, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку будучи бюджетною установою наділений повноваженнями на вжиття заходів із метою закладення (передбачення) власним кошторисом у складі видатків видатки на сплату судового збору при зверненні до суду. Додатково суд звертає увагу на те, що коло суб'єктів які звільняються від обов'язку сплачувати судовий збір передбачено статтею 5 Закону України "Про судовий збір". Оскільки законодавець не наділив Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні органи пільгами щодо сплати судового збору, то Держава повинна вживати заходів для забезпечення видатків бюджетних установ спрямованих на сплату такого при зверненні до суду. Отже, підстави для звільнення позивача у даній адміністративній справі від сплати судового збору відсутні. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Водночас, незважаючи на повне задоволення вимог за адміністративним позовом, в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України підстав для стягнення судового збору з відповідача немає, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із позивача у справі судового збору у розмірі 182,70 грн. тобто суми судового збору яка підлягала сплаті при зверненні до суду із позовом та обов'язок із сплати якого відстрочено ухвалою суду від 08 липня 2014 року. Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Жива" (вул. К. Маркса, 112, м. Іллінці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 05435725) до Державного бюджету України (балансовий рахунок 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету" по коду бюджетної класифікації 21081100 "адміністративні штрафи та санкції", символ звітності 106) штраф у сумі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень. Постанова підлягає негайному виконанню. Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ст. 254 КАС України Суддя Мультян Марина Бондівна
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.07.2014 |
Оприлюднено | 29.07.2014 |
Номер документу | 39908432 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Мультян Марина Бондівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні