Рішення

від 22.07.2014 по справі 911/2570/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. справа № 911/2570/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська обл., м. Вишневе

до Державного підприємства «Ремонтно-будівельний трест «Рембудматеріали», Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 54 407,84 гривень

за участю представників:

від позивача: Конєва Л.Л. (довіреність №109 від 26.05.2014)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.06.2014 Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі-ПАТ «Київобленерго»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Ремонтно-будівельний трест «Рембудматеріали» (далі- ДП «РБТ «Рембудматеріали»/відповідач) про стягнення 54 407,84 грн. з яких: 50 797,72 грн. заборгованості по сплаті вартості спожитої активної електроенергії за договором №1562 від 10.03.1999 та 3 610,12 грн. пені.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014 порушено провадження у справі №911/2570/14 та призначено справу до розгляду на 08.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 розгляд даної справи було відкладено на 22.07.2014.

В судові засідання 08.07.2014 та 22.07.2014 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київобленерго», яку в подальшому було перейменовано на ПАТ «Київобленерго» (далі-енергопостачальна організація) та ДП «РБТ «Рембудматеріали» (далі-споживач) було укладено договір на користування електричною енергією (для споживачів з малим споживанням електроенергії) №1562 (далі-договір), відповідно до якого електропостачальна організація зобов'язалась постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання активної електричної енергії виконав належним чином.

Так, протягом, зокрема, грудня 2011, травня 2013, споживачем було спожито (куплено) активної електричної енергії на суму 52 297,72 грн.

З метою оплати відповідачем вартості спожитої активної електроенергії протягом спірного періоду, позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури:

- №9063465737 від 15.05.2013 за травень 2013 року на суму 49 520,36 грн.,

- №9771778686 від 06.12.2011 за грудень 2011 на суму 2 777,36 грн. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Натомість відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії належним чином не виконав, сплативши лише 1 500,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 50 797,72 грн. заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 50 797,72 грн. заборгованості по оплаті вартості спожитої активної електроенергії за грудень 2011, травень 2013 згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 275, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 530, ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

З огляду наведеного, споживання відповідачем протягом спірного періоду активної електроенергії без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості наданих послуг свідчить про прийняття відповідачем таких послуг, а виставлення позивачем 15.05.2013 та 06.12.2011 рахунків на оплату породжує в останнього обов'язок щодо оплати спожитої електроенергії до 14.12.2011 та 22.05.2013 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач спожиту електроенергію оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50 797,72 грн. заборгованості по оплаті активної електроенергії, спожитої за грудень 2011, травень 2013 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 3 610,12 грн. пені, нарахованої:

з 01.06.2013 по 30.11.2013 на 1 277,36 грн. заборгованості за грудень 2011,

з 01.06.2013 по 30.11.2013 на 49 520,36 грн. заборгованості за травень 2013.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що при відсутності сплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період (тобто після дати сальдових розрахунків за поточний місяць по показниках розрахункових лічильників) обумовлений договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення боргу.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені умовами договором строки розрахунків, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені за ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати електроенергії, спожитої у грудні 2011 та травні 2013 у позивача виникло з 14.12.2011, 22.05.2013 та припинилось 14.06.2012, 22.11.2013 відповідно, у той час, як позивач здійснює нарахування пені на сукупну суму заборгованості з 01.06.2013 по 30.11.2013, що не відповідає наведеним вимогам Закону, позаяк заявлений позивачем період перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 ГК шестимісячний строк нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, заявлений позивачем період, а також те, що суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, суд здійснював перерахунок пені з 01.06.2013 по 22.11.2013 на 49 520,36 грн. заборгованості за травень 2013.

Відтак, оскільки арифметично вірний розмір пені, перерахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, зокрема, в частині припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, становить 3 197,79 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 610,12 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 197,79 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 275 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ремонтно-будівельний трест «Рембудматеріали» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, 152, ідентифікаційний код 23572526) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2Б, ідентифікаційний код 23243188) 50 797 (п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 72 коп. заборгованості, 3 197 (три тисячі сто дев'яносто сім) грн. 79 коп. пені та 1 813 (одну тисячу вісімсот тринадцять) грн. 16 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.07.2014

Суддя В.А. Ярема