Постанова

від 21.07.2014 по справі 815/8175/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 815/8175/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Рубан Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дельта-Логістік Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Дельта-Логістік Плюс» (далі - Позивач, або ПП «Дельта-Логістік Плюс») з адміністративним позовом (а.с.2-6) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000652230 та № 0000662230 від 10.04.2013 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

На підставі Акту №1980/22-3/35641350 від 21.03.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дельта-Логістік Плюс», код за ЄДРПОУ 35641350 щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Ін-Агро» код ЄДРПОУ 34506329 за період червень 2011 року, ТОВ «Віп Союз» код ЄДРПОУ 37240791 за період січень, лютий 2012 року» Відповідачем 10.04.2013 року було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000652230, яким ПП «Дельта-Логістік Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 118034,00 грн., у тому числі за основним платежем 83481,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 34553,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000662230, яким ПП «Дельта-Логістік Плюс» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 105675,00 грн., у тому числі за основним платежем 74616,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31059,00 грн.

На думку Позивача, зроблені ДПІ у Приморському районі м. Одеси під час проведення перевірки висновки про недійсність правочинів Позивача з контрагентами ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз», завищення податкового кредиту та витрат по таким правочинам не відповідають дійсності та положенням чинного законодавства України, оскільки при укладенні договорів про надання транспортно-експедиторських послуг з вказаними контрагентами сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов таких договорів. Вказані договори не визнані судом недійсними та не є нікчемними, оскільки не порушують публічний порядок.

ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» в повному обсязі надали відповідні послуги Позивачу, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. Також Позивач зазначає, що ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» на час укладення та виконання відповідних договорів були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Таким чином, викладена в Акті перевірки точка зору щодо недійсності договорів та безтоварності господарських операцій є лише припущенням і за відсутності відповідного судового рішення про встановлення договору недійсним не спростовує чинності як самого договору, так і виданих по цим взаємовідносинам податкових накладних по реальним господарським операціям, що відбувалися між Позивачем та вищевказаними контрагентами.

В зв'язку з викладеним Позивач вважає, що ним під час формування витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» були додержані всі вимоги законодавства, як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних у позові та додаткових письмових поясненнях (а.с.90).

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 58-60) в яких зазначив, що проведеною перевіркою ПП «Дельта-Логістік Плюс» було встановлено безпідставність віднесення Позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум, сплачених Позивачем контрагентам ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз», оскільки господарські операції між ПП «Дельта-Логістік Плюс» та ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Також Відповідач зазначив, що проведеними перевірками ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» було встановлено відсутність у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про безтоварність господарських операцій між ПП «Дельта-Логістік Плюс» та ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз».

На підставі наведеного Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до норм Податкового Кодексу України, а тому скасуванню не підлягають.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року адміністративний позов ПП «Дельта-Логістік Плюс» було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою без поважних причин в судове засідання представника позивача.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року ухвалу суду скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

В судове засідання, призначене на 17.07.2014 року представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що необхідність залучення ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» в якості контрагентів була обумовлена відсутністю у Позивача спеціальних машин та порожніх контейнерів, необхідних для перевезення зернових, належних замовникам. Як зазначив Позивач, ТОВ «Ін-Агро» забезпечувало перевезення зернових з внутрішніх елеваторів, які знаходились у Кіровограді, Вінниці, Черкасах, Ізмаїлі, Кілії до Одеси та Іллічівська. ТОВ «Віп-Союз», в свою чергу, надавало порожні контейнери для перевезення зернових з Київської області до Миколаєва на елеватор. Транспортно-експедиторські послуги, які надавались ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» включали в себе наступні види операцій: внутрішнє портове експедирування контейнеру з вантажем, здійснення оплати рахунків за ПРР (роботи з навантаження-розвантаження контейнерів), пошук автомобіля, автомобільне перевезення вантажу. ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» в повному обсязі надали відповідні послуги Позивачу, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про день, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Жодних клопотань про розгляд справи за його відсутністю чи про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що причина неявки Відповідача в судове засідання є неповажною та можливим розглядати справу у його відсутність.

Враховуючи викладені обставини, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Дельта-Логістік Плюс» зареєстровано 15.01.2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради. Підприємство є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100243728, індивідуальний податковий номер 356413515536 (а.с.91).

29.01.2013 року ПП «Дельта-Логістік Плюс» було отримано запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси №3119/22-3 від 28.01.2013 року «Про надання інформації та її документального підтвердження». Згідно вказаного запиту ПП «Дельта-Логістік Плюс» протягом 10 робочих днів було зобов'язано надати ДПІ у Приморському районі м. Одеси інформацію та завірені копії первинних бухгалтерських ті інших документів з питань взаємовідносин ПП «Дельта-Логістік Плюс» з контрагентами ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» у червні 2011 року, січні - лютому 2012 року (а.с.176). На вказаний запит ПП «Дельта-Логістік Плюс» було надано відповідь №1/07-02 від 07.02.2013 року (а.с.18).

На підставі направлень від 01.03.2013 року №000831/600, №000832/601 (а.с. 174-175) та наказу №659 від 01.03.2013 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Дельта-Логістік Плюс», код за ЄДРОПОУ 35641350 щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Ін-Агро» код ЄДРПОУ 34506329 за період червень 2011 року, ТОВ «Віп Союз» код ЄДРПОУ 37240791 за період січень, лютий 2012 року», виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с.173), головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси. було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Дельта-Логістік Плюс», код за ЄДРОПОУ 35641350 щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Ін-Агро» код ЄДРПОУ 34506329 за період червень 2011 року, ТОВ «Віп Союз» код ЄДРПОУ 37240791 за період січень, лютий 2012 року, за результатами якої було складено Акт позапланової виїзної перевірки № 1980/22-3/35641350 від 21.03.2013 року ( а.с. 8-14).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ПП «Дельта-Логістік Плюс»: п.14.127 ст.14, пп.139.1.9 ст139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 83482,00 грн., в тому числі: 14375,00 грн. у 2 кварталі 2011 року, 69106,00 грн. у 1 кварталі 2012 року; п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 74616,00 грн., в тому числі 12500,00 грн. у червні 2011 року, 30408,00 грн. у січні 2012 року, 31708,00 грн. у лютому 2012 року (а.с.14).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси 10.04.2013 року було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000652230, яким ПП «Дельта-Логістік Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 118034,00 грн., у тому числі за основним платежем 83481,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 34553,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000662230, яким ПП «Дельта-Логістік Плюс» збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 105675,00 грн., у тому числі за основним платежем 74616,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31059,00 грн. (а.с. 15-16).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Дельта-Логістік Плюс» було подано первинну скаргу до Державної податкової служби в Одеській області. За результатами розгляду скарги рішенням ДПС в Одеській області №1071/10/10-2007 від 18.05.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 19-21).

В подальшому ПП «Дельта-Логістік Плюс» була подана повторна скарга на податкові повідомлення-рішення № 0000652230 та № 0000662230 від 10.04.2013 року до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 17.06.2013 року, яким податкові повідомлення-рішення № 0000652230 та № 0000662230 від 10.04.2013 року залишені без змін, а скарга ПП «Дельта-Логістік Плюс» без задоволення (а.с. 22-24).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, Позивач звернувся до суду.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про завищення Позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ в червні 2011 року, січні - лютому 2012 року базуються на відсутності у ПП «Дельта-Логістік Плюс» належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують надання Позивачу транспортно-експедиційних послуг контрагентами ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз».

Крім того, висновки Акту перевірки ПП «Дельта-Логістік Плюс» №1980/22-3/35641350 від 21.03.2013 року базуються на висновках акту № 2243/22-9/37240791 від 05.07.2012 року «Про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Віп Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року, січень-травень 2012 року, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва» (а.с.62-79) та висновках акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ін-Агро» код ЄДРПОУ 34506329 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень-червень 2011 року», складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 81-84). Згідно вказаних актів у ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, зокрема відсутній необхідний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій ПП «Дельта-Логістік Плюс» з контрагентами ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз», їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування Позивачем податкового кредиту та витрат з податку на прибуток у червні 2011 року, січні - лютому 2012 року по вказаним операціям, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.01.2012 року між ПП «Дельта-Логістік Плюс» (замовником) та ТОВ «Віп Союз» (експедитором) було укладено договір №2012125 на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с.92-99). Відповідно до п.2.2. вказаного договору клієнт доручає експедитору, а експедитор від свого імені за дорученням та за рахунок клієнта забезпечує (в інтересах останнього) транспортно-експедиторське обслуговування його вантажів. При цьому на кожну партію вантажу Сторони укладають відповідне доповнення до цього договору або оформлюють заявку з описом усіх необхідних умов перевезення, ставок (тарифів), строків оплати, які підписуються обома сторонами договору до початку здійснення перевезення. Згідно з п.3.4.2. договору клієнт зобов'язаний надавати експедитору не пізніш ніж за 3 робочі дні до запланованої дати відвантаження контейнера заявку на транспортно-експедиторське обслуговування з точним зазначенням усіх умов перевезення, а саме: точні адреси місць навантаження та доставки вантажу; найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреси, прізвище, ім'я по батькові відповідального за відвантаження/прийом вантажу представника вантажовідправника/ вантажоотримувача та засоби зв'язку з ним; дату та час подачі рухомого складу під завантаження; тип рухомого складу (на початковій стадії відвантаження); найменування, вага, номенклатура, вид вантажу; особливі умови перевезення кожної партії вантажу.

Відповідно до п.4.2. договору підставою для оплати послуг експедитора є рахунок експедитора, відправлений по факсу або електронною поштою з подальшим відправленням на протязі 14 днів наступного місяця оригіналу рахунку, а також вантажосупровідних документів (CMR, коносаменти, портові сюрвейєрські акти та інше).

На підтвердження фактичного виконання сторонами вищевказаного договору Позивачем надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № оу-0000416 від 21.02.2012 року, № оу-0000418 від 23.02.2012 року, №оу-0000419 від 27.02.2012 року, №оу-0000420 від 28.02.2012 року №оу-0000106 від 25.01.2012 року , №оу-0000107 від 27.01.2012 року, №оу-0000108 від 30.01.2012 року, №оу-0000109 від 31.01.2012 року (а.с. 101-108), податкові накладні (а.с.110-117).

Також судом встановлено, що 01.03.2011 року між ПП «Дельта-Логістік Плюс» (замовником) та ТОВ «Ін-агро» (виконавцем) було укладено договір про надання послуг №110301 (а.с.153-155). Згідно п.1.1. вказаного договору виконавець зобов'язується за завданням замовника згідно погоджених сторонами заявок здійснювати організацію транспортно-експедиторських послуг у 2011 році. Відповідно до п.3.1. даного договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.

На підтвердження фактичного виконання сторонами вищевказаного договору Позивачем надано до суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №и-00000004 від 09.06.2011 року на суму 75000,00 грн. в тому числі 12500,00 грн. ПДВ (а.с.100), податкову накладну №10 від 09.06.2011 року на суму 12500,00 грн. ПДВ (а.с.109).

На підтвердження факту оплати ПП «Дельта-Логістік Плюс» послуг ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз» Позивачем надано до суду виписку з банківського рахунку ПП «Дельта-Логістік Плюс» та журнали-ордери і відомості рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» за червень 2011 року, січень, лютий 2012 року, з яких вбачається, що ПП «Дельта-Логістік Плюс» було перераховано ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» 469900,00 грн., в тому числі 78316,66 грн. ПДВ (а.с. 118-124). Суми ПДВ, сплачені Позивачем у вартості послуг ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» були віднесені ним до складу податкового кредиту у червні 2011 року, січні-лютому 2012 року (а.с. 125-152).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Згідно ст.8 Закону №1955-ІV експедитори за дорученням клієнтів: здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.

Суд зазначає, що договори, укладені між Позивачем та ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз» підпадають під ознаки договору транспортного експедирування, однак не містять істотних умов, наявність яких передбачена ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», щодо договорів транспортного експедирування, а саме: не визначено вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, умови залучення експедитором до виконання його зобов'язань інших осіб (від свого імені або від імені клієнта), порядок погодження змін маршруту, вказівок клієнта.

Правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 2 та 3 ст.9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; печатки.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до п.2.1 ст.2 вищезазначеного Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що надані Позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по послугам з організації транспортно-експедиторського обслуговування, отриманих ним від ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» (а.с.100-108), не відповідають вимогам до первинних документів, які містяться у ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»: не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій: конкретних видів послуг, місця здійснення операцій, пункту навантаження (розвантаження) товару, внаслідок чого неможливо встановити факт здійснення господарських операцій, які підтверджуються даними актами, а також достовірно визначити зв'язок з господарською діяльністю Позивача.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з п.п.11.1 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

П.п.11.5 п.11 Правил №363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Відповідно до п.п.11.7 п.11 Правил №363 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно р.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу № 644 від 21.11.2000 року, та п.1.4 Порядку взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах, затвердженого наказом Державної митної служби та Мінтрансу від 30.03.01 №231/174. залізничні накладні СМГС і ЦІМ (далі - накладна) - основний перевізний документ установленої форми, відповідно оформлений і поданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою про перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони (вантажоодержувача). Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Суд зазначає, що Позивачем, ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано належним чином складених товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, міжнародних автомобільних накладних (CMR); накладних СМГС (накладна УМВС); коносаментів (Bill of Lading); накладних ЦІМ (CIM); вантажних відомостей (Cargo Manifest) або інших документів, визначених ст.9 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність», на підтвердження факту надання послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування, наданих ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз». Надані Позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз» надали Позивачу послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування (а.с.100-108) не містять реквізитів ТТН або інших документів, що підтверджують переміщення товару, витрати експедитора на оплату послуг залучених ним третіх осіб, для визначення розміру оплату наданих ними послуг.

Також суд зазначає, що Позивачем не були надані до суду заявки на транспортно-експедиторське обслуговування з точним зазначенням усіх умов перевезення, а саме: точних адрес місць навантаження та доставки вантажу; найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреси, прізвище, ім'я по батькові відповідального за відвантаження/прийом вантажу представника вантажовідправника/вантажоотримувача та засоби зв'язку з ним; дату та час подачі рухомого складу під завантаження; тип рухомого складу (на початковій стадії відвантаження); найменування, вагу, номенклатуру, вид вантажу; особливі умови перевезення кожної партії вантажу, складання яких передбачено п.3.4.2. договору від 25.01.2012 року, укладеного між ПП «Дельта-Логістік Плюс» та ТОВ «Віп Союз».

Також суд враховує, що представник Позивача у судовому засідання не зміг надати пояснення з приводу того, кому належав і яким чином переміщувався вантаж транспортно-експедиційне обслуговування якого нібито здійснювалось ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз».

Крім того, надаючи оцінку обставинам справи суд враховує, що відповідно до висновків акту № 2243/22-9/37240791 від 05.07.2012 року «Про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Віп Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року, січень - травень 2012 року, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва» (а.с.62-79) та висновках акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ін-Агро» код ЄДРПОУ 34506329 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень - червень 2011 року», складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси, у ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Віп Союз» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, зокрема відсутній необхідний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби, що унеможливлює виконання вказаними суб'єктами господарювання укладених з Позивачем Договорів про надання транспортно-експедиторських послуг.

В зв'язку з викладеним, дослідивши документи надані Позивачем, який зазначив у судовому засіданні, що він надав всі документи на підтвердження здійснення господарських операції між ним та ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз» щодо надання транспортно-експедиторських послуг суд дійшов до висновку, що надані документи не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та не підтверджують здійснення вищезазначених господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз». В зв'язку з цим суд погоджується з висновками, які містяться в Акті перевірки про те, що Позивачем не надано документи, на підставі яких можна дійти висновку про пов'язаність витрат на транспортно-експедиторські послуги, надані Позивачу ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз» з його господарською діяльністю.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст.140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару або послуги, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару або послуги, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками Акту перевірки ПП «Дельта-Логістік Плюс» №1980/22-3/35641350 від 21.03.2013 року щодо непідтвердження Позивачем факту реального отримання від ТОВ «Ін-агро», ТОВ «Віп Союз» транспортно-експедиторських послуг по укладеним з ними договорам та, відповідно, непідтвердження факту понесення ПП «Дельта-Логістік Плюс» витрат, що були пов'язані саме з таким придбанням, та у зв'язку з цим неправомірності перерахування Позивачем сум вартості цих послуг в якості валових витрат та ПДВ в ціні цих послуг на адресу вказаного контрагента.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком ДПІ у Приморському районі міста Одеси про завищення Позивачем витрат з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року та 1 кварталі 2012 року на загальну суму 391580,00 грн. та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 83482,00 грн., а також з висновками про заниження ПДВ на загальну суму 74616,00 грн. у червні 2011 року, січні - лютому 2012 року.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000652230, № 0000662230 від 10.04.2013 року є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають, в той час як Відповідачем доведено законність прийнятих ним рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 41, 86, 128, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Дельта - Логістік Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000652230, № 0000662230 від 10 квітня 2013 року - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

21 липня 2014 року.