Постанова

від 23.07.2014 по справі 826/7422/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/187

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2014 року 15:41 № 826/7422/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0005582220, за участі представників сторін:

представник позивача Крохмальова Я.Е.;

представник відповідача Бондар І.П.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0005582220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7422/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 року зупинено провадження в адміністративній справі № 826/7422/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року поновлено провадження в адміністративній справі № 826/7422/14.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що, на його думку, перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, є незаконною та проведена поза межами компетенції відповідача на проведення перевірки. Позивач зазначив, що оскільки перевірка проведена на підставі постанови слідчого згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, то предметом перевірки могли бути виключно питання, з'ясування яких входить до предмету доказування у кримінальній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 30.10.2013 № 812 та направлень на перевірку від 15.11.2013 № 1809, № 1810, № 1818, № 1819, № 1820, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями та на виконання постанови від 20.06.2013 старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Борисенка В.М. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еверест плюс" (код ЄДРПОУ 32853498) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.03.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 15.11.2013 № 14/26-53-22-01-21-32853498.

Як висновок проведеної перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 481 990,00 грн. за 3 квартал 2012;

- п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 160 345,00 грн., в т.ч. грудень 2012 - 139 874,00 грн., січень 2013 - 20 471,00 грн.;

- п.п. 288.5.1 ст. 288, п. 274.1 ст. 274 ПК України, в результаті чого занижено розмір орендної плати за період з липня - грудень 2012 в розмірі 195 709,18 грн. та за період з січня - березень 2013 в розмірі 97 854,59 грн.;

- п. 1 ст. 3 р. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за № 265/95-ВР, товариство здійснювало продаж товарів за готівку без реєстратора розрахункових операцій в сумі 29 590 596,78 грн.;

- п. 3 ст. 2, п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.06.1996 за № 98/96-ВР, товариство здійснювало торгівельну діяльність за готівкові кошти без торгового патенту.

Такий висновок податкового органу, мотивований наступною податковою інформацією:

- постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Борисенка В.М. від 20.06.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "Еверест плюс" (код ЄДРПОУ 32853498), оскільки у поданій ним податковій звітності відображено проведення фінансово - господарських операцій з фіктивним підприємством ТОВ «АСТ Буд Груп» (код ЄДРПОУ 36178466) (Т. 1, арк. 63-65);

- актом ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.2013 № 1268/22-520/37653792 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Мегасітібуд» (код ЄДРПОУ 37653792) з питань підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 з контрагентами покупцями та постачальниками (Т. 1, арк. 162-171).

Згідно даного акту, товариство не знаходиться за юридичною адресою, про що було складено акт від 09.04.2013 № 164/22-516 та встановлено відсутність реалізації товарів підприємств - постачальників та в подальшому підприємствам - покупцям.

Крім цього, ТОВ «Мегасітібуд» за грудень 2012 задекларовані відносини в сумі ПДВ 254 549,11 грн. з ТОВ «Діксі Буд», в той час, як аналізом податкової звітності, наданої до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було встановлено, що ТОВ «Діксі Буд» надано декларації з ПДВ за грудень 2012, реєстраційний № 73733 від 25.02.2013 та податковий кредит складає 0 грн., а податкові зобов'язання - 200,00 грн. В результаті чого, було встановлено, що ТОВ «Діксі Буд» мало взаємовідносини лише з ТОВ спільним українсько - російським підприємством «Вектор - М» (код ЄДРПОУ 24829234);

- інформація з бази даних Податковий блок «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» (стор. 15 Акту).

Згідно даної інформації значаться розбіжності між ТОВ "Еверест плюс" та ТОВ «Інвесткомплекс Груп» (код ЄДРПОУ 33885756), оскільки контрагентом позивача подана декларація з ПДВ від 21.01.2013 № 82133 за грудень 2012 з нульовими показниками, тобто ТОВ «Інвесткомплекс Груп» не задекларувало ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Еверест плюс" у сумі 25 473,32 грн.

Не погоджуюсь з висновками акту перевірки від 15.11.2013 № 14/26-53-22-01-21-32853498, позивач 28.11.2013 № 141 подав заперечення на даний акт до податкового органу.

разом із додатками (податкова накладна ТОВ «Інвесткомплекс Груп», податкова накладна ТОВ «Мегасітібуд», платіжне доручення ТОВ «Інвесткомплекс Груп», платіжне доручення ТОВ «Мегасітібуд», лист від 28.11.2013 № 145, договір про переведення боргу ТОВ «Віа авто», листи про продовження кредиторської заборгованості) на даний акт (Т. 1, арк. 141-144).

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, розглянувши заперечення ТОВ "Еверест плюс" на акт перевірки від 15.11.2013 № 14/26-53-22-01-21-32853498, залишило без змін висновки, викладені в даному акті перевірки (145-156).

На підставі акту перевірки від 15.11.2013 № 14/26-53-22-01-21-32853498 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 09.12.2013 № 0000801702 та від 18.18.2013: № 0005602220, № 0005622220, № 0005582220, № 0005612220, № 0005592220.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2013 № 0005582220, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 240 517,00 грн. (основний платіж - 160 345,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 80 172,00грн.), тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно ч. 2 п. 198.6 статті 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Проте, позивачем на вимогу суду не було надано жодних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами.

Посилання позивача на те, що працівниками державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було безпідставно залишено поза увагою первинні документи позивача щодо господарсько - фінансових відносин із спірними контрагентами, а саме: ТОВ «Мегасітібуд» (договір № 19/04-2012 від 19.04.2012, банківські виписки про списання коштів на рахунках ТОВ «Мегасітібуд» за 01.12.2012 - 31.12.2012 та 01.01.2013, податкові накладні ТОВ «Мегасітібуд», акти виконаних робіт) та ТОВ «Інвесткомплекс Груп» (договір № б/н від 14.10.2012, банківські виписки про списання коштів на рахунках ТОВ «Інвесткомплекс Груп» за 03.12.2012, 17.12.2012, 24.12.2013, податкові накладні ТОВ «Інвесткомплекс Груп» від 29.12.2012, акти виконаних робіт від 29.12.2012) нічим не підтверджується, оскільки позивач суду не надав жодного із вищевказаного переліку документів.

Оскільки, позивач не надав суду первинну документацію, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд не мав можливість встановити факт здійснення господарської операції, спеціальну податкову правосуб'єктність ТОВ «Мегасітібуд» та ТОВ «Інвесткомплекс Груп».

Крім цього, у суду відсутня можливість встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) у спірних контрагентів і господарською діяльністю позивача, а також факт використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності або ж їх придбання на виконання замовлення, згідно інших договорів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт придбання товарів (послуг).

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 17.06.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 23.06.2014, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 01014 0900307 0 (Т. 1, арк. 177).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Позиція відповідача ґрунтується на постанові старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Борисенка В.М. від 20.06.2014, акті ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.2013 № 1268/22-520/37653792, інформація з бази даних Податковий блок «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» та податкових накладних.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Еверест плюс" та ТОВ «Мегасітібуд», ТОВ «Інвесткомплекс Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем із даними контрагентами договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, перевіркою ТОВ "Еверест плюс" встановлені порушення п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 160 345,00 грн., в т.ч. грудень 2012 - 139 874,00 грн., січень 2013 - 20 471,00 грн.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Мегасітібуд», ТОВ «Інвесткомплекс Груп», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Крім цього, слід звернути особливу увагу на те, що позивачем не надано навіть податкові накладні, відсутність яких позбавляє позивача права на включення в цій частині ним до податкового кредиту витрат на придбання послуг, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України позивач повинен був довести обставини на які він посилається у адміністративному позові та додаткових поясненнях, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду первинну документацію для підтвердження факту здійснення господарської операції, розкриття їх змісту та обсягу з метою та в цілях господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еверест плюс" решту суми судового збору у розмірі 4 383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова