Рішення

від 21.07.2014 по справі 908/1714/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/45/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 Справа № 908/1714/14

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Чехова, 45)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М" (поштова адреса: 69002 м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, оф. 107)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору про постачання електричної енергії

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Цмокаленко О.С., дов. № 250 від 15.05.2014р., Галутва Р.О., дов. № 33 від 31.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_4, дов. № 229 від 21.05.2014р., ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 18.12.1996р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про розірвання договору про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008 року.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 22.05.2014р., справу № 908/1714/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 23.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1714/14, присвоєно справі номер провадження 27/45/14 та призначено судове засідання на 11.06.2014р.

У судовому засіданні 11.06.2014р. оголошувалася перерва до 07.07.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 07.07.2014р. розгляд справи відкладався на 21.07.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

21.07.2014 р. розгляд справи № 908/1714/14 продовжено.

До початку розгляду справи 21.07.2014 р. представники позивача та третьої особи заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та третьої особи, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 21.07.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Надав письмові заперечення на відзив відповідача. Вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду 07.07.2014 р., 21.07.2014 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 16.07.2014 р. до господарського суду надійшла заява відповідача, щодо розгляду справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М", проти позову заперечує з наступних підстав: об'єкт, щодо якого було укладено договір на постачання електричної енергії, ніколи не знаходився у власності відповідача. Право користування об'єктом у відповідача виникло на підставі договору позички. Об'єкт не вилучений із цивільного обороту, не включений до переліку об'єктів, що не підлягають відчуженню. А отже, твердження позивача, що він начебто не міг передбачити при укладенні договору того, що зміниться власник об'єкту, є незрозумілим. Крім того, до нового власника об'єкту переходять права та обов'язки позичкодавця, а договір позички продовжує діяти. До чого позивач посилається на порушення майнових інтересів третьої особи, також незрозуміло, адже в ст..652 ЦК України про це мова не йде. Так, відповідачем було вручено позивачу лист вих.. № 115 від 24.04.2014р. та копія договору позички від 21.11.13р. про отримання зазначених документів свідчить вхідний штамп позивача на зазначеному листі. Більш того, зазначений договір позички надавався посадовим особам позивача значно раніше (одразу після укладення), але із пролонгацією договору раніше не було заперечень, це відбувалося як і попередні роки - завірена копія договору позички просто надавалася робітникам позивача без вимог про якісь вхідні штампи. Вказаний договір позички встановлює право користування відповідача об'єктами на які постачається електрична енергія та які знаходяться у АДРЕСА_2. Відповідач вважає, що обставини на які посилається позивач не відповідають дійсності. Відповідач просить суд, відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи, в засіданні суду підтримав заявлену позивачем позовну заяву, з підстав викладених у письмових поясненнях. Вважає позов обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 01.11.2008р. між ВАТ " Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ (постачальник електричної енергії) та ТОВ «Компанія «Гарант-М» (споживач) укладений договір про постачання електричної ене ргії № 718

Відповідно до розділу 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, до дня зміни власника приміщення включно, а Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення.

Пунктом 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України постановою від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ) встановлено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів «Загальні положення», «Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін» та «Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів» поширюються на всіх споживачів без винятку.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з п. 5.4 ПКЕЕ для укладення договору про постачання електричної енергії споживач має надати постачальнику електричної енергії копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

Відповідно до п. 9.4 договору № 718, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін дії договору позички до 20.05.2009 р.

При укладанні договору № 718 відповідачем наданий договір позички нерухомого майна від 20.06.2008р. зі строком дії до 20.05.2009р., укладеного між відпові дачем та власниками майна (гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5).

У зв'язку з щорічним підтвердженням відповідачем свого права користування нерухо мим майном, на яке здійснюється постачання електричної енергії, шляхом надання постача льнику електричної енергії нових договорів позички, договір № 718 від 01.11.2008р. був неодноразово пролонгований.

Останній наданий відповідачем договір позички датується 22.12.2012р. зі строком дії до 22.11.2013р.

В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 26 грудня 2013р., за цим договором продавець (ОСОБА_6) передає у власність покупця (ОСОБА_7) , а покупець приймає належну продавцю Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0.5032 гектарів, кадастровий номер 2321510100:03:001:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 і зобов'язується сплатити продавцю за неї визначену за домовленістю з ним грошову суму.

Вищевказана Ѕ частина земельної ділянки належить продавцю на підставі Державного акту серії ЯЕ № 059480, виданого відділом земельних ресурсів у Вільнянському районі Запорізької області 21 липня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвдченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8 14 травня 2008 року за реєстровим № 1362, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010826000052, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області 26.12.13р. за № НВ 2300656842013.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 17865968 від 17.02.2014р. право власності на Ѕ частину виробничо-складської будівлі літ. А, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17867024 від 17.02.2014 року підтверджується право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1

На праві власності ОСОБА_1 належить Ѕ частина земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15200707 від 23.12.2013 року.

Другим власником об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки є ОСОБА_7.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17867511 від 17.02.2014 року; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 17866203 від 17.02.2014 року підтверджено право власності на 1/2 частину виробничо-складської будівлі літ. А, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_7

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15521679 від 26.12.2013р. та договором купівлі-продажу від 26.12.2013р., посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_9, підтверджується право власності ОСОБА_7 на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

18.02.2014 року між співвласниками укладено Договір позички, відповідно до якого ОСОБА_7 передав належну йому 1/2 частину виробничо-складської будівлі літ. А, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в користування ОСОБА_1

Як зазначила третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 під час судових засідань договір позички від 21 листопада 2013р. за участю ОСОБА_1 не укладався. На вказаному договорі позички, ОСОБА_1 не ставив свого підпису. З текстом цього договору позички від 21 листопада 2013р. ознайомився лише тоді, коли отримав позов з відповідними додатками до позову. ОСОБА_1 зазначив, що договір позички від 1.11.13р. укладено стосовно передачі в безоплатне користування живлячої підстанції, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Договір про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008р. укладено на постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 виробнича дільниця, офіс та складські приміщення.

На ім'я начальника Вільнянського РЕМ ОСОБА_1 було подано два звернення (листи), лист від 14.04.2014р. (вх. № 563 від 14.04.14р.) та лист від 15.04.14р. (вх. № 577 від 17.04.14р.). Ці листи є доказом того, що ОСОБА_1 поставив до відома Вільнянський РЕМ про те, щ на 2014 рік він не укладав та, звісно, не підписував договору (договорів) позички.

До об'єкту нерухомого майна та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 відповідач ніякого відношення не має, знаходиться за іншою адресою, що підтверджується листом від 24.01.14р. № 17, адресованим Вільнянському РЕМ.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, до дня зміни власника приміщення включно, а Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення.

Позивач на адресу відповідача направив лист від 26.03.2014р. вих. № 486/60 з пропозицією розірвати договір про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008р., або надати новий до говір позички на об'єкти нерухомості розташовані за адресою АДРЕСА_2.

10.04.2014р. відповідачем на адресу позивача надіслано відповідь № 108 на пропозицію розірвання договору, з проханням пролонгувати договір про постачання елек тричної енергії № 718 від 01.11.2008р., на підставі наданої копії договору позички від 21.11.2013р., предметом якого є живляча підстанція 10/0,4 кВ № 182/43, яка розта шована за адресою АДРЕСА_2.

На даний лист позивачем надана відповідь, в якій зазначено що згідно умов договору на постачання електроенергії № 718 від 01.11.2008р., зокрема п. 1 та додатками № 1,2, електрична енергія подається споживачу на електроустановки виробничої дільниці, офісу та складських приміщень в АДРЕСА_2, право користування якими було підтверджено договором позички зазначених приміщень. Таким чином в договорі чітко зазна чені об'єкти споживача на які постачається електрична енергія, а саме виробнича дільниця, офіс та складські приміщення в АДРЕСА_2.

Отже наданий договір по зички від 21 листопада 2013 року, предметом якого є живляча підстанція 10/0,4 кВ № 182/43, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 не є об'єктом споживача по дого вору про постачання електричної енергії, а отже у позивача немає правових підс тав для подальшої пролонгації договору про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008р.

14.04.2014р. на адресу Вільнянського РЕМ надійшов лист від ФОП ОСОБА_1 (учасник ТОВ «Компанія «Гарант-М») про намір укласти договір про постачання електричної енергії на об'єкти зазначені в договорі про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008р. В даному листі зазначено, що на теперішній час ТОВ «Компанія «Гарант-М» втратило право користу вання об'єктами, на які постачається електрична енергія, з наданням підтверджуючих доку ментів. Термін дії договорів позички, на підставі яких і був укладений договір на постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008р. закінчилися в 2013 році та більше не уклада лись.

З доданих ФОП ОСОБА_1 доку ментів вбачається, що об'єкти на які постачається електрична енергія відповідно до умов договору № 718 від 01.11.2008р. належать ОСОБА_1 на праві власності у розмірі Ѕ та Ѕ на праві користування.

Таким чином, саме ФОП ОСОБА_1 є власником об'єктів, а отже має право на укладання договору про постачання електричної енергії та використовувати електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок для здійснення гос подарської діяльності. Отже рішення з даного господарського спору може вплинути на права ФОП ОСОБА_1

25.04.2014р. позивач на адресу відповідача направив додаткову угоду № 6 від 25.04.2014р. про розірвання договору про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008р.

У встановлений ст. 188 ГК України двадцятиденний строк, відповідач, листом № 122 від 15.05.2014р., відмовив позивачу в підписанні додат кової угоди.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання)(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Заперечення відповідача на позов суд вважає безпідставними з наступних підстав:

В своєму відзиві відповідач посилається на договір позички від 21.11.2013р., укладений між ТОВ «Компанія «Гарант-М» та ОСОБА_6, ОСОБА_1 Об'єктом за Договором позички є земельна ділянка та офісні, складські приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_2. В судовому засіданні надана лише копія Договорів позички, але відповідно до ч. 3 ст. 36 ГПК України, на вимогу господарського суду подаються оригіналі документів.

Крім того, в матеріалах судової справи є договір купівлі-продажу від 26.12.2013 р., посвідченні того ж дня приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької обласі ОСОБА_9, за реєстровим № 1770. За умовами договору купівлі продажу, ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_7 Ѕ частину земельної ділянки, як розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 як продавець, свідчить що, земельна ділянка, 1/2 частина яка відчужується, під забороною (арештом), а також в податковій заставі не перебуває, до найму (оренди) не передана, щодо неї відсутні обтяження (обмеження) та є вільною від, будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб. Тобто на момент укладання договору купівлі-продажу, а саме на 26.12.2013 р., договору позики не існувало.

За таких обставин, вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ про розірвання договору про постачання електричної енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 21.07.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М" задовольнити.

Розірвати договір про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008 року

укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Чехова, 45, код ЄДРПОУ 00130926) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М" (поштова адреса: 69002 м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, оф. 107, код ЄДРПОУ 32755967).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М" (поштова адреса: 69002 м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, оф. 107, код ЄДРПОУ 32755967) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Вільнянського РЕМ (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Чехова, 45, код ЄДРПОУ 00130926) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 25.07.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.