Рішення

від 22.07.2014 по справі 906/846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2014 р. Справа № 906/846/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Моцун О.П. - довіреність від 06.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (м.Житомир)

про стягнення 69590,37 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 69590,37 грн. заборгованості, з яких: 51184,70 грн. - основний борг, 18042,61 грн. - пеня, 25,24 грн. - 3% річних, 337,82 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвали господарського суду від 26.06.14р. та 10.07.14р. направлені на юридичну адресу відповідача та зазначену в позові (юридична адреса: 10025, м. Житомир, пров. Шкільний, 2 кв. 1; адреса, зазначена в позові: м. Київ, вул. Озерна, 3), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: м. Київ, вул. Озерна, 3, а в Спецвитязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначена адреса: 10025, м. Житомир, пров. Шкільний, 2 кв. 1, на ці адреси господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2013 року між ТОВ «Кремікс» (замовник/позивач) та ТОВ «Торсистем Бутзбах Груп-Україна» (підрядник/відповідач) було укладено договір №08/07-13 будівельного підряду (а.с. 9-13), відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації виконати на об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору (п.п.1.1. договору).

Загальна вартість робіт, матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування, якими забезпечує підрядник, визначається на підставі специфікацій, що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.4. договору розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, які надаються підрядником згідно з порядком фінансування робіт, визначеним договором, у національній валюті України безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 2.5. договору визначено порядок фінансування робіт (розрахунків за виконані роботи): замовник здійснює перший авансовий платіж у розмірі 80 (вісімдесят) % від загальної вартості договору, а остаточний розрахунок у розмірі 20 (двадцять) % від загальної вартості договору, замовник здійснює протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.п. 3.1. договору підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 45 робочих днів з моменту підписання даного договору та здійснення замовником авансового платежу.

У випадку порушення підрядником встановлених договором строків виконання робіт, він зобов'язаний на вимогу замовника сплатити останньому пеню у розмірі 0,2% (нуль цілих дві десятих) від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення (п.п. 8.2. договору).

Відповідно до специфікації до вищевказаного договору (а.с. 14) підрядник повинен виконати роботи на загальну суму 63980,88 грн.

Також відповідачем було виставлено позивач рахунок-фактуру №СФ-000385 від 28.10.2013 року на суму 51184,70 грн. (а.с. 15).

На виконання умов договору позивач перерахував дані кошти , що підтверджується копією платіжного доручення №1916 від 30.10.2013 року (а.с. 16).

Але в обумовлені договором строки відповідач роботи, визначені специфікацією не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу лист з проханням направити обладнання та спеціалістів по монтажу в строк до 23.04.2014 року (а.с. 17).

Відповідач залишив даний лист без належного реагування, тому ТОВ "Кремікс" 15.05.2014 року було направлено лист, відповідно до якого останній повідомив відповідача про розірвання договору підряду №08/07-13 від 08.07.13р. та просить в семиденний термін повернути передоплату в сумі 51184,70 грн. (а.с. 20-22).

Згідно з частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки позивач на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику (відповідачу) листа 15.05.2014 року (а.с. 20-22) про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим.

Також суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 51184,70грн. попередньої оплати підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 18042,61 грн. - пені, 25,24 грн. - 3% річних, 337,82 грн. - інфляційних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на нарахування позивачем пені згідно п.п. 8.2. договору виникло з 16.12.13р., але позивачем початок такого строку визначено - 02.01.2014 року.

Перевіривши розрахунки позивача за визначений ним період (що є його правом), наведений в позові (а.с. 4), суд вважає вимогу щодо стягнення 18042,61 грн. пені такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с. 4) вважає останні вірними.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (10025, м. Житомир, пров. Шкільний, 2 кв. 1, ід. код 36251451)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий стан, 1, ід. код 30748505) 69590,37 грн. заборгованості, з яких: 51184,37 грн. - основний борг, 18042,61 грн. - пеня, 25,24 грн. - 3% річних, 337,82 грн. - інфляційні, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.07.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек. з повід.). (10025, м. Житомир, пров. Шкільний, 2 кв. 1)