Рішення

від 23.07.2014 по справі 910/8698/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8698/14 23.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішиз Тревел»

до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

про стягнення 191 998,78 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Доан П.В. - представник за довіреністю від 05.05.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 23.07.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішиз Тревел» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення грошових коштів в сумі 191 998,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі № 910/8698/14 та з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.05.14, призначено розгляд справи на 16.06.2014 року.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М. за розпорядженням керівника апарату суду було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 910/8698/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 910/8613/14 до свого провадження та призначила розгляд у судовому засіданні 09.07.2014.

13.06.2014 до канцелярії господарського суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомляє про часткове виконання відповідачем Договору банківського рахунку № 49-7/ЮО від 21.09.2012, що підтверджується банківською випискою з 05.05.2014 по 12.06.2014. Таким чином, позивач просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в розмірі залишку на рахунку до 253,71 грн.

У судове засідання, призначене на 09.07.2014, з'явився представник відповідача. Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки станом на 16.06.2014 залишок коштів на рахунку ТОВ «Делішиз Тревел» становить 0,71 грн., що підтверджує виконання Банком зобов'язань перед позивачем щодо перерахування платежів.

Позивач у судове засідання 09.07.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Ухвалою суду від 09.07.2014 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану 13.06.2014, розгляд справи відкладено на 23.07.2014.

21.07.2014 р. через загальний відділ діловодства надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи оригіналу довідки банку, яка містить інформацію про закриття поточного рахунку № 2600514453201 ТОВ «Делішиз Тревел» станом на 26.06.2014 р. та про відсутність залишку коштів на такому рахунку перед його закриттям.

У судове засідання 23.07.2014 з'явився представник позивача, позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Делішиз Тревел» (надалі - позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (надалі - відповідач, банк) було укладено договір банківського рахунку № 49-7/ЮО (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк, після отримання від клієнта документів, визначених діючим законодавством, здійснення належної ідентифікації клієнта та його уповноважених представників, відкриває клієнту поточний рахунок № 260051453201 (Гривня, Долар США, Євро) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку, що є додатком до цього договору.

Операції за рахунком, порядок їх проведення, форми розрахунків визначаються та регулюються нормативно-правовими актами Національного банку України, а також іншими нормативно-правовими актами і здійснюються на підставі розрахункових та касових документів установлених форм. Вимоги нормативно-правових актів, які регулюють відкриття, закриття та здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунків є обов'язковими для сторін (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.3. договору платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, банк, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.

У п. 2.7 договору зазначено, що розрахункові документи клієнта на переказ грошових коштів з рахунку банк приймає і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час. В разі надходження документів після операційного часу вони приймаються як «вечірні» і виконуються наступного операційного дня.

Згідно з п. 3.1.1. договору банк має право користуватися коштами клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність і проведення операцій по рахунку на першу вимогу клієнта.

Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2.1. договору).

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, платіжними дорученнями № 7, № 9 та № 10 від 11.04.2014 року позивач, відповідно до п.п. 2.3., 3.2.1 договору, доручив відповідачу перерахувати з рахунку позивача відповідно суми 50 000,00 грн, 60 000,00 грн та 50 000,00 грн на користь ТОВ «ЗТМ «АРІАН». Платіжними дорученнями № 14 від 22.04.2014 р. та № 16 від 25.04.2014 р. позивач відповідно до п. 3.3.2. договору доручив відповідачу перерахувати з рахунку позивача відповідно суми 20 000,00 грн та 9 560,00 грн на користь ТОВ «ЗТМ «АРІАН». Проте, відповідачем в порушення умов п. 2.7. договору та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р., зазначені вище доручення позивача не виконав. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором, позивачем було прийнято рішення про розірвання договору та направлено заяву від 28.04.2014 р. в порядку п. 8.3. договору. У свої заяві про закриття рахунку від 28.04.2014 р., з урахуванням вимог п. 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 р. позивач просив перерахувати на рахунок позивача залишок у розмірі 189 571,71 грн. Однак, відповідачем вимога позивача про повернення залишку коштів так і не була виконання на момент подачі позову до суду.

Відповідачем було здійснено перерахування коштів на рахунок позивача вже після порушення провадження у справі, зокрема згідно платіжних доручень № 17 від 29.05.2014 р. на суму 50 000,00 грн, № 18 від 29.05.2014 р. на суму 50 000,00 грн, № 19 від 29.05.2014 р. на суму 39 800,00 грн та № 20 на суму 49 518,00 грн. У зв'язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в розмірі залишку на рахунку у розмірі 253,71 грн. та штрафні санкції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладені між сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цими договорами.

Відповідно до 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р.,розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п. 3.3.2. договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пунктів 2.7., 3.3.2., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення позивача щодо перерахування з рахунку позивача грошові кошти у розмірі 189 560,00 грн користь ТОВ «ЗТМ «АРІАН», згідно з платіжними дорученнями № 7, № 9 та № 10 від 11.04.2014, № 14 від 22.04.2014 р. та № 16 від 25.04.2014 р. Дані доручення позивача, були виконані позивачем лише 29.05.2014 р. на суму 139 800,00 та 02.06.2014 р. на суму 49 518,00 грн.

Крім цього, згідно з доказами, що містяться в матеріалах справи та не заперечуються сторонами на момент вирішення спору по суті, поточних рахунок позивача № 260051453201, що відкритий на підставі договору № 49-7/ЮО від 21.09.2012 р., був закритий банком на вимогу клієнта 26 червня 2014 року і повідомлено банком про відсутність залишку коштів на рахунку перед його закриття (виписка по рахунку містить в матеріалах справи).

Відповідно до п. 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 р., банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку коштів у розмірі 253,71 грн задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 082,22 грн та 3% річних у розмірі 344,85 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6.1. договору № 49-7/БО від 21.11.2012 р. передбачено, що за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку клієнта з вини банку, а також за несвоєчасне чи неправильне, з вини банку, зарахування сум, які належать клієнту, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на суму, що підлягала зарахуванню за кожний день прострочення.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання доручень позивача щодо перерахування коштів згідно умов договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 082,22 грн та 3% річних у розмірі 344,85 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, який міститься в матеріалах позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул.. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішиз Тревел» (03148, м. Київ, вул.. В. Кучера, буд.3, ідентифікаційний код 38365473) пеню у розмірі 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн 22 коп.; 3% річних у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 90 коп.

3. В частині стягнення коштів (залишку на рахунку) у розмірі 253,71 грн відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.