Рішення

від 16.07.2014 по справі 913/1259/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 липня 2014 року Справа № 913/1259/14

Провадження №8/пд/913/1259/14

За позовом 1. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2. Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Акціонерного товариства закритого типу "Биліна", м. Луганськ, -

про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 23.07.1994 (державна реєстрація від 20.07.1994 за № 280).

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Маркєловій В.О.,

у засіданні брали участь:

від 1-го позивача - Полякова О.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу, - довіреність №И01/03-31/5299/0/2-13 від 23.08.2013;

від 2-го позивача - Полякова О.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу, - довіреність №И01/03-31/5298/0/2-13 від 23.08.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачами заявлено вимогу про внесення змін до договору №280 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) оренди землі, укладеного між 1-м позивачем - Виконавчим комітетом Луганської міської ради (далі - виконком, орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Биліна" (далі - АТЗТ "Биліна", орендар) 23.05.1994, у простій письмовій формі, російською мовою, державна реєстрація від 20.07.1994 №280, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,0795 га, що розташована у м. Луганську, вул. Панькова, 32, надана в оренду терміном на 49 років під розміщення будівлі магазину, а саме:

1.1.Змінити у преамбулі та у тексті договору слова, знак та цифри "Акционерное общество закрытого типа "Былина" на слова, знак та цифри "Общество с ограниченной ответственностью "Былина" магазин № 317", вживаючи їх у відповідних відмінках;

1.2.Пункт 2.1. розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"2.1. Размер годовой арендной платы за земельный участок устанавливается в размере нормативной денежной оценки с применением к нему договорного коэффициента 3";

1.3.Пункт 2.2. розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"2.2. Годовая арендная плата платится за базовый налоговый (отчетный) период, который равен календарному месяцу, в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного (налогового) месяца. Арендная плата оплачивается на расчетный счет, реквизиты которого Орендатор уточняет у Арендодателя";

1.4.Абзац 11 п.п. б) пункту 3.2. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору викласти у новій редакції:

"Своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. За несвоевременное внесение арендной платы за землю взыскивается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки";

1.5.У абзаці 4 п.п. а) п. 3.1. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору слова "экономической оценки земель" змінити на слова "Нормативной денежной оценки земель г. Луганска";

1.6.Абзац 11 п.п. б) пункту 3.2. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору викласти у новій редакції:

"- своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. В случае внесения арендной платы в сроки, определенные договором на право временного пользования землей (в том числе на условиях аренды), с орендатора взимается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки" .

Позов мотивовано ухиленням відповідача від приведення договору у відповідність до чинного законодавства.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1259/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.05.2014 до 16.07.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

26.05.2014 позивачі подали заяву за вих. №б/н від 26.05.2014 - про продовження терміну розгляду справи на 15 днів (а.с.27), яку суд, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, задовольнив, продовживши зазначений строк до 28.07.2014.

До початку судового засідання 16.07.2014 від позивачів надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги підтримали та подали Уточнення до позовної заяви від 16.07.2014 за вих. №б/н, - згідно якому ставлять суд до відома про відмову від пункту 1.6 своїх позовних вимог наступного змісту:

"1.6.Абзац 11 п.п. б) пункту 3.2. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору викласти у новій редакції:

- своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. В случае внесения арендной платы в сроки, определенные договором на право временного пользования землей (в том числе на условиях аренды), с орендатора взимается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки" .

Розглянувши це Уточнення та дослідивши обставини справи, суд встановив, що пункт 1.4 та пункт 1.6 позовних вимог є повністю аналогічними за змістом, тобто дублюють один одного.

Зазначене свідчить про те, що позивачами при складанні пункту 1.6 резолютивної частини позовної заяви було припущено описку, на яку суд своєю ухвалою від 13.05.2014 звернув їх увагу (а.с.1).

З урахуванням викладеного суд вищезгадане Уточнення від 16.07.2014 за вих. №б/н розцінює не як заяву про часткову відмову від позову, а як заяву про виправлення описки у позовній заяві, з огляду на що та керуючись ст.22 ГПК України, приймає її та враховує при вирішенні спору по суті, маючи на увазі при цьому, що вона жодним чином негативно не впливає на охоронювані законом права відповідача у цій справі, а тому не потребує відкладення розгляду останньої.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;26;34-35; та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача: 23.05.2014 - ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання; 05.06.2014 - ухвали суду про відкладення її розгляду, - що надає суду підстави для висновку, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивачі не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд цієї справи по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши позивачів, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

23.05.1994 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець, 1-й позивач) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі, російською мовою, укладено договір №288 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого Виконком Луганської міської ради на підставі власного рішення від 21.03.1994 №119 (а.с.12-13) надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0795 га (п.1.1) терміном на 49 років для розміщення будівлі магазину по вул. Панькова, 32 (п.1.2).

У пункті 2.1 договору зазначено, що орендна плата вноситься землекористувачем щорічно у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 3 щомісячно рівними частками.

Пунктом 3.1 договору до переліку прав орендодавця, зокрема, віднесено право змінювати орендну плату у разі зміни економічної оцінки земель та ставок земельного податку.

Державну реєстрацію договору здійснено 20.07.1994 за №280 (а.с.14).

Факт передачі йому земельної ділянки відповідач не спростував та не оспорив.

Цей спір виник з наступних підстав.

01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ) у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-УІ, - що господарський суд визнає в якості загальновідомого факту, який в силу приписів частини 1 ст.35 ГПК України не потребує доказування.

З метою вжиття заходів до виконання вимог цього Кодексу та на підставі пунктів 34-35 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №№280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" 27.05.2011 Луганська міська рада прийняла рішення №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську", - пунктом 1 якого визначено, що у разі укладення нових договорів оренди землі або внесення змін до раніше укладених розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосування до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим, ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку), передбачений Податковим кодексом України, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (а.с.21).

Дане рішення ради доведене до відома Луганської міської територіальної громади шляхом його опублікування у газеті "Жизнь Луганска" від 01.06.2011 №23(1095).

На його виконання міською радою на адресу відповідача 29.08.2011 за вих. №01/03-13/5277/0/2-11 спрямовано письмову пропозицію про приведення вищезгаданого договору оренди землі у відповідність до чинного законодавством України та запропоновано надати відповідь на неї (а.с.22).

Орендар цю пропозицію отримав та заявою від 13.09.2011 надав згоду на внесення таких змін до спірного договору (а.с.22).

На підставі цієї заяви Луганська міська рада 31.10.2011 прийняла рішення №15/99 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.05.1994, реєстрація від 20.07.1994 №280", - які згідно пункту 1 якого за змістом є аналогічними позовним вимогам у даній справі (а.с.15-16).

Отже, як Податковим кодексом України, так і вищезгаданими рішеннями міської ради від 27.05.2011 №9/12 та від 31.10.2011 №15/99 підтверджено, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, - при цьому відповідач не спростував та не оспорив факт своєї обізнаності щодо цих фактів.

Як сказано у абзаці 11 підпункту в) пункту 2.2.3 Узагальнення Вищого господарського суду України від 01.01.2010 щодо практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - установивши, що законодавче змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Незважаючи на викладене, відповідач не вжив заходів, спрямованих на їх (Кодексу та вищезгаданих рішень міської ради) виконання шляхом внесення змін до договору оренди землі від 23.05.1994 №280, - що, зокрема, підтверджено довідкою Департаменту з питань земельних ресурсів Луганської міської ради від 23.04.2014 №01-36-07/1756/37-14 (а.с.17) та стало підставою для звернення позивачів з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Згідно новій редакції статуту, затвердженій загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Биліна" магазин №317" (далі - ТОВ "Биліна" магазин №317"), державну реєстрацію якого здійснено 03.06.2009 за №13821050001016306, - назване товариство є правонаступником прав та обов'язків АТЗТ "Биліна" магазин №317" (п.1) (а.с.18-20).

Заслухавши позивачів, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

При вирішенні цього спору суд приймає до уваги те, що згадуваний у цьому рішенні договір №280 був укладений 23 травня 1994 року; спір виник після 31 жовтня 2011 року (дати прийняття 2-м позивачем вищезгаданого рішення №15/99), з огляду на що суд при вирішенні спору керується законодавством, чинним на час його (спору) виникнення.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами у цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.ст.125-126 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони договору передбачили можливість внесення змін до нього (абзац п'ятий підпункту а) пункту 3.1 договору), - що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Правова позиція щодо можливості внесення змін до договору оренди землі у разі наявності спору між його сторонами викладена у абзаці четвертому п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - постанова №6), у якому зазначено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також ухилення орендаря (відповідача) від приведення його у відповідність до чинного законодавства.

Такою істотною зміною позивач вважає зміну встановленого чинним законодавством України рівня орендної плати за користування землею (ст.288 Податкового кодексу України).

У частинах 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України сказано, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, передбачена можливість застосування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 3 п.2.19 вищезгаданої постанови №6 наведена правова позиція, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

У справі у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведено, що між сторонами існує спір з приводу договірного коефіцієнту розміру річної орендної плати та необхідності приведення його у відповідність до вимог нині чинного законодавства.

Відповідач, будучи достеменно обізнаним з приводу набрання чинності Податковим кодексом України, а також рішеннями міської ради від 27.05.2011 №9/12 та від 31.10.2011№15/99, ухилився від внесення змін до договору.

Зокрема, у частині 2 ст. 21 Закону "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 02.10.2010 №2756-УІ, чинній на час виникнення спору) зазначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби при вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 названої статті Кодексу, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даному випадку позивачем належним чином доведена наявність сукупності усіх 4-х обставин, передбачених даною нормою закону.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 Цивільного кодексу, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога повністю узгоджується з приписами ч.4 ст.652 названого Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на день укладення основного договору) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, на день виникнення та вирішення даного спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель інших категорій (крім сільськогосподарських) - на рівні 3-кратного розміру земельного податку, а відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 цієї статті орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки - залежно від її призначення.

Оцінивши дії позивачів, спрямовані на врегулювання цього спору, суд дійшов висновку, що вони, крім вищевикладених підстав, відповідають приписам чинного законодавства України ще і з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Як сказано вище у цьому рішенні, правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексами України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, а в силу пункту 35 частини 1 цитованої статті Закону до виключної компетенції названих рад також належить затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З огляду на викладене рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську" та від 31.10.2011 №15/99 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.05.1994, реєстрація від 20.07.1994 №280", - повністю відповідають приписам чинного законодавства та є нині чинними.

Отже, факт законодавчої зміни розміру орендної плати за землю суд вважає належним чином доведеним, про що орендар є повідомленим та обізнаним, але ухиляється від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору у сумі 1218,00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Акціонерного товариства закритого типу "Биліна" - про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 23.07.1994 (державна реєстрація від 20.07.1994 за № 280) - задовольнити повністю.

2.Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Биліна" (орендар) 23.05.1994, у простій письмовій формі, російською мовою, державна реєстрація від 20.07.1994 №280, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0795 га, що розташована у м. Луганськ, вул. Панькова, 32, надана в оренду терміном на 49 років під розміщення будівлі магазину, а саме:

змінити у преамбулі та у тексті договору слова, знак та цифри "Акционерное общество закрытого типа "Былина"" на слова, знак та цифри "Общество с ограниченной ответственностью "Былина" магазин № 317", вживаючи їх у відповідних відмінках;

пункт 2.1. розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"2.1. Размер годовой арендной платы за земельный участок устанавливается в размере нормативной денежной оценки с применением к нему договорного коэффициента 3";

пункт 2.2. розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"2.2. Годовая арендная плата платится за базовый налоговый (отчетный) период, который равен календарному месяцу, в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного (налогового) месяца. Арендная плата оплачивается на расчетный счет, реквизиты которого Орендатор уточняет у Арендодателя";

абзац 11 п.п. б) пункту 3.2. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору викласти у новій редакції:

"Своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. За несвоевременное внесение арендной платы за землю взыскивается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки";

у абзаці 4 п.п. а) п. 3.1. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору слова "экономической оценки земель" змінити на слова "Нормативной денежной оценки земель г. Луганска".

2.1.Відповідно до приписів ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни у праві оренди земельної ділянки, про які йдеться у пункті 2 цього рішення, підлягають державній реєстрації.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Биліна" магазин №317, ідентифікаційний код 13396531, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Панькова, 32, та є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу "Биліна", ідентифікаційний код 13396531, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Панькова, 32, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на рахунок №35418001022504, МФО 804013, код 35079336, ГУ ДКСУ у Луганській області, - судовий збір у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 16.07.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 липня 2014 року.

Суддя А.П.Середа