Рішення

від 24.07.2014 по справі 920/1126/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.2014 Справа № 920/1126/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер М», м. Київ,

до відповідача - фермерського господарства «АГРАРІЙ-Ч», с. Попівщина, Роменський район, Сумська область,

про стягнення 22810 грн. 02 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Алфімов В.В., довіреність б/н від 18.12.2013 року,

від відповідача: Чубенко М.С. (директор).

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 13505 грн. 81 коп. боргу, 4687 грн. 10 коп. пені, 3569 грн. 12 коп. інфляційних витрат, 1047 грн. 99 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 02.09.2013 року договору поставки № 20.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач у відзиві поданому 14.07.2014 року проти позову заперечує, оскільки позовні вимоги є безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що не заперечує факту підписання договору по справі та додаткових угод до нього.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 року між сторонами було укладено договір поставки № 20 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договру позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар - продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену Договором.

Згідно п. 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до нього.

02.09.2013 року між сторонами була підписана специфікація № 1 до Договору, в якій сторони визначили товар, його ціну, кістькість, строки поставки, строк оплати - до 01.10.2013 року .

Позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар - озиму пшеницю Сагайдак 1р., у кількості 26 т., на загальну суму 62400 грн., що підтверджується наявною в матеріалах копією накладної № 34 від 06.09.2014 року, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою відповідача, а також довіреністю № 3 від 06.09.2014 року на отримання товару відповідачем (а.с. 13-14).

Однак, відповідач до 01.10.2013 року за отриманий товар не розрахувався.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, сторони для визначення суми належної до оплати, використовують встановлену у Договорі формулу.

При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з урахуванням умов частини 1 цього пункту.

10.04.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договру, якою, відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, сторони визначили суми, належні до оплати за поставлений згідно специфікації № 1 товар в розмірі 98505 грн. 81 коп. (а.с. 15).

Вищезазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена їх печатками, факт підписання додаткової угоди не заперечується відповідачем.

Платіжним дорученням № 1 від 10.04.2014 року відповідач перерахував позивачу 85000 грн., однак не сплатив 13505 грн., чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Отже, сторони Договором та Додатками до нього (специфікацією № 1, додатковою угодою) самостійно і вільно встановили кількість товару, його ціну, порядок поставки та оплати.

Відповідач доказів сплати боргу не подав, борг відповідача перед позивачем в розмірі 13505 грн. 81 коп. підтверджується матеріалами справи, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1047 грн. 99 коп. та 3569 грн. 12 коп. інфляційних втрат, за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня грошового зобов'язань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1047 грн. 99 коп. та 3569 грн. 12 коп. інфляційних втрат, за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.7 Договору за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4687 грн. 10 коп., за загальний період з 01.10.2013 року по 10.06.2014 року, яка нарахована окремо по кожному факту прострочення зобов'язання та з урахуванням часткових проплат відповідача.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорі, а тому суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 4687 грн. 10 коп., за загальний період з 01.10.2013 року по 10.06.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «АГРАРІЙ-Ч» (вул. Першотравнева, 17, с. Попівщина, Роменський район, Сумська область, 42076, код 34071425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер М» (вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, оф. 3/9, м. Київ, 01042, код 38605907) 13505 грн. 81 коп., 4687 грн. 10 коп. пені, 3569 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 1047 грн. 99 коп. 3% річних, 1827 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2014 року.

Суддя О.Ю. Резніченко