Рішення

від 03.07.2014 по справі 921/559/14-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2014 р.Справа № 921/559/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Консул", вул. Медова, 12-а, оф.21, м. Тернопіль

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", вул. Л. Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область

про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 7 724,93 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Мельник А.Р. № 28/05 від 28.05.2014 р.;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Консул" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" про cтягнення заборгованості в сумі 21 657,04 грн., з яких 7 000 грн. - основний борг, 14 720 грн. - пеня, 237,04 грн. - 3% річних

Ухвалою господарського суду від 10.06.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 23.06.2014 р., який відкладався до 03.07.2014 р.

02.07.2014 р. позивачем через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано заяву (вх.12491 від 02.07.2014 р.), відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Консул" зменшує позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені в сумі 486,74 грн. та збільшує позовні вимоги в частині нарахованих 3% річних в сумі 238,19 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив заборгованість по договору № 34 від 10.04.2013 р. про проведення аудиторської перевірки, на яку нараховано пеню та 3% річних, що і заявлені до стягнення.

Представник позивача в судове засідання 03.07.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 23.06.2014 р. та 03.07.2014 р. не прибув, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення "11.06.2014 р."

Відтак, зважаючи на те, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

10.04.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторською фірмою "Консул" (виконавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (замовник, відповідач) укладено письмовий договір №34 про проведення аудиторської перевірки, відповідно до умов якого позивач зобов'язався провести аудиторську перевірку відповідності бухгалтерської звітності даним обліку відповідача за 2012 р. і подати йому в письмовій формі аудиторське заключення та думку своїх аудиторів про звітність.

В свою чергу, замовник по договору № 34 від 10.04.2013 р. зобов'язався перерахувати виконавцю за надані послуги грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. При цьому, 50% вартості робіт відповідач перераховує протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору, а 50% - після завершення робіт до вручення йому документів про наслідки аудиторської перевірки (п.п.4.2., 4.3 Договору).

Згідно п.4.2. приймання виконаних робіт оформляється Актом.

Аудиторська перевірка здійснюється в термін з 10.04.2013 р. по 19.04.2013 р. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до умов п. 5.3 договору №34 від 10.04.2013 р., останній вступає в силу з моменту його підписання.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання із договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 903 ЦК України, передбачено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору № 34 від 10.04.2013 р., у позивача виник обов'язок за завданням відповідача провести аудиторську перевірку відповідності бухгалтерської звітності даним обліку відповідача за 2012 р. в термін з 10.04.2013 р. по 19.04.2013 р., а відповідно у відповідача виник обов'язок оплатити надану послугу, згідно п.п.4.2, 4.3. договору.

На виконання своїх договірних зобов'язань, дотримуючись законодавчих приписів, товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторською фірмою "Консул" проведено аудиторську перевірку відповідності бухгалтерської звітності даним обліку відповідача за 2012 р. в передбачений договором термін, що підтверджується підписаним учасниками спірних правовідносин без заперечень Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ - 0000038 від 19.04.2013 р.

Проте, публічним акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" свої зобов'язання в частині проведення оплати за надані послуги не виконані, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Тернопільської області із позовними вимогами, що є предметом розгляду у даній справі.

Намагаючись вирішити питання про повернення заборгованості в сумі 7 000,00 грн. в досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача із претензією № 21 від 04.11.2013 р., яка публічним акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

За таких обставин, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 7 000,00 грн., згідно договору № 34 від 10.04.2013 р., вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України говорить, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4. укладеного між сторонами правочину, за кожен день затримки платежу, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми.

Згідно поданого товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторською фірмою "Консул" розрахунку, із дотриманням вимог ч. 2 ст. 343 та ч.6 ст.232 ГК України, відповідачу визначено 486, 74 грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу, за період з 14.04.2013 р. по 04.06.2014 р. р. на суму боргу 7 000,00 грн., нараховано 238,19 грн. 3% річних .

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку та періодів нарахування пені та 3% річних з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Незважаючи на наведену процесуальну норму, доказів на підтвердження погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, чи документів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не представлено.

Станом на день розгляду спору за публічним акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів рахується заборгованість 7 724,93 грн., з яких 7 000 грн. - основний борг, 486,74 грн. - пеня, 238,19 грн. - 3% річних, а тому позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів" (вул. Л. Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00956164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Консул" (вул. Медова, 12-а, оф.21, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21131551):

- 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу;

- 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 74 коп. пені;

- 238 (двісті тридцять вісім) грн.19 коп. 3% річних;

- 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ та довідку видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 04.07.2014 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька