Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/11362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11362/14 21.07.14 За позовом Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства

"Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового

обслуговування"

до Комунального підприємства Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне

управління

про стягнення 230 000,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Перепелиця С.О. - представник (дов. № б/н від 21.01.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 230 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Підприємством позивача відповідачу були перераховані грошові кошти у сумі 230000грн. в якості «поворотної грошової допомоги». Проте, за вимогою позивача, відповідачем не повернуто суму поворотної грошової допомоги у розмірі 230000грн. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 230000 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/11362/14, розгляд справи призначено на 07.07.2014 р.

У судове засідання 07.07.2014 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.07.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 07.07.2014р.

У судове засідання 21.07.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/11362/14 від 10.06.2014 р. про порушення провадження у справі та від 07.07.2014 р., були направлені відповідачу за адресою, яку зазначено у позові (04128, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 22), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала від 07.07.2014 р. вручені відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 07.07.2014 р., та 21.07.2014 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.07.2014 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 21.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Рішення Київської міської ради від 07.10.2010 року № 58/4870 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління» прийнято наступне рішення: Припинити діяльність комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління», яке підпорядковане Головному управлінню ритуальних послуг, шляхом приєднання до ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», що підпорядкована Головному управлінню ритуальних послуг.

Відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.01.2011 року № 100 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 07.10.2010 року № 58/4870»: За результатами інвентаризації скласти передавальний акт, у якому визначити всі права та обов'язки, майно Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління», що переходить до ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», та подати затвердження виконавчому органу Київської міської ради (КМДА) (п.2.3.).

31.05.2011 року підприємством позивача одержано Лист від 30.05.2011 року № 042/6/1-5429 Головного управління комунальної власності м. Києва, згідно якого позивачу повідомлено наступне.

Відповідно до рішення Київради від 07.10.2010р. №58/4870 КП ПС РБУ припиняється шляхом приєднання до РС СКП «Спецкомбінат ПКПО», відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» стає правонаступником всіх зобов'язань КП ПС РБУ стосовно всіх його кредиторів, в тому числі і щодо заробітної плати працівників. Зазначене повинно було бути передбачено у передавальному акті, який затверджується органом, що прийняв рішення про припинення підприємства, тобто Київрадою.

Вирішення проблемного питання з відсутністю коштів у КП ПС РБУ для здійснення організаційно-правових заходів та зважаючи на обмежений термін, вбачаємо в отриманні останнім грошової допомоги від РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» за рахунок його власних коштів, так як майно КП ПС РБУ в подальшому буде передане на його баланс та закріплене за РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» і використовуватиметься для отримання економічної вигоди.

Також, згідно листа №45 від 06.06.2011р. адресованого на ім'я позивача, від імені Комунального підприємства Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління, значиться наступне.

Згідно рішення Київської Міської Ради від 07.10.2010 № 58/4870 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління» шляхом приєднання до ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» та на виконання Розпорядження від 27.01.2011 р.№ 100 КМДА п.2.4 щодо здійснення організаційно-правових гарантій у порядку та на умовах, визначених законодавством, зважаючи на обмежений термін та відсутністю коштів у КП ПС РБУ, просимо Вас виділити кошти в сумі 230,0 тис.грн. для повного розрахунку з робітниками, що звільняються за власним бажанням. Правомірність виділення коштів Вашим підприємством узгоджено Управлінням ритуальних послуг з Головним Управлінням Комунальної власності м. Києва лист від 30.05.2011 р.№ 042/6/1-5429.

На виконання пропозицій, що викладені у даних листах, 06.06.2011р. підприємством позивача перераховано на ім'я відповідача грошові кошти в розмірі 230000грн., що підтверджується платіжним дорученням №969 від 06.06.2011р.

Згідно даного платіжного доручення, у полі призначення платежу, зазначено: поворотна грошова допомога згідно листа Гол. Управління комун. Власності м. Києва 042/6/1-5429 від 30.05.2011р.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 230000грн. були отримані відповідачем.

Як зазначає позивач, жодних заперечень щодо необхідності повернення грошових коштів від відповідача не надходило.

Підставами для звернення з даним позовом до суду, позивач зазначає таке.

Станом на дату подання позову процес припинення відповідача не завершений. Передавальний акт не складений та не затверджений КМДА. До ЄДРПОУ запис про припинення відповідача не вносився.

Крім того, приєднання підприємства відповідача до підприємства позивача не відбулося. Позивач та відповідач є окремими юридичними особами.

За таких обставин, позивачем на адресу відповідача 30.05.2014р. направлено Вимогу №727 від 30.05.2014р. про термінове повернення поворотної грошової допомоги у сумі 230000грн.

Згідно даної Вимоги, позивач зазначив, що згідно платіжного доручення № 969 від 06 червня 2011 року РС СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» було перераховано підприємству відповідача поворотну грошову допомогу в сумі 230 000 грн., та вимагав у строк до 04.06.2014 року, повернути РССКП «Спеціалізований комбінат ІІКПО» грошові кошти у сумі 230 000 грн. шляхом перерахування їх на рахунок позивача.

Проте, як зазначає Позивач, відповіді на дану Вимогу від відповідача не отримав, грошові кошти відповідач не повернув.

Зважаючи на те, що Відповідач, станом на день подання позову, вказаних вимог не виконав, суму поворотної грошової допомоги позивачу не повернув, Позивач просить суд стягнути з Відповідача вказану суму грошових коштів у розмірі 230000 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зокрема, згідно ч. 1-5 вказаної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено у частині 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у даному випадку вчинений правочин (договір) у спрощений спосіб. Зокрема, про це свідчить направлення відповідачем на адресу позивача Листа №45 від 06.06.2011р. з пропозицією перерахувати на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 230000 грн., що за своєю правовою природою є офертою відповідача, та перерахування позивачем зазначених коштів, що підтверджується платіжним дорученням №969 від 06.06.2011р., що в свою чергу є акцептом позивача.

Згідно положень статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вказаний правочин ґрунтувався на вільному волевиявленні осіб, відповідав їх внутрішній волі, вчинений у письмовій формі, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, внаслідок укладення у спрощений спосіб договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою, є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.3 вказаної статті, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позики позивач виконав належним чином, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 230000грн., що підтверджується платіжним дорученням №969 від 06.06.2011р.

Оскільки сторонами не було встановлений строк повернення позики, враховуючи положення частини 1 статті 1049 ЦК України, позивачем на адресу відповідача 30.05.2014р. направлено Вимогу №727 від 30.05.2014р. про термінове повернення поворотної грошової допомоги у сумі 230000грн., згідно якої позивач, вимагав у строк до 04.06.2014 року, повернути РССКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» грошові кошти у сумі 230 000 грн. шляхом перерахування їх на рахунок позивача.

Проте, як зазначає Позивач, відповіді на дану Вимогу від відповідача не отримав, грошові кошти відповідач не повернув. Доказів іншого суду не надано.

Таким чином, порушення відповідачем обов'язку щодо повернення наданої позивачем суми грошової позики у розмірі 230000грн. судом встановлено.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 230000грн. грн. є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4600,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління (04128, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 22, ідентифікаційний код 03333892) на користь Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 3, ідентифікаційний код 03358475) суму коштів в розмірі 230000 (двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 4600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 25.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева