Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/12037/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12037/14 21.07.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Школи І-ІІІ ступенів №192 Деснянського району м. Києва

Про стягнення 312 750,47 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Кучкова Ю.В. - представник (дов. № 91/2013/12/30-3 від 30.12.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Школи І-ІІІ ступенів №192 Деснянського району м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 312 750,47 грн. (284 571, 65 грн. - основний борг, 13 050, 69 грн. - інфляційні витрати, 15 128, 13 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 284 571, 65 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 13 050, 69 грн. інфляційних витрат та 15 128, 13 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/12037/14, розгляд справи призначено на 07.07.2014 р.

У судове засідання 07.07.2014 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.07.2014р. про що виніс відповідну ухвалу від 07.07.2014р.

08.07.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача одержано заяву № б/н від 07.07.2014р. про виправлення описки. Згідно даної заяви, позивач просить суд вважати вірним п.3 позовної заяви у такій редакції:

«Основний борг за теплову енергію та усі інші кошти прошу зарахувати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030309201 у філії ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «,Державний ощадний банк України», МФО 322669, ЄДРПОУ 00131305».

Представник відповідача у судове засідання 21.07.2014р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/12037/14 від 19.06.2014 р., а також з ухвалою суду від 07.07.2014р., були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02156, м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 5-Б), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала суду від 07.07.2014р., вручені відповідачу належним чином. Про факт вручення уповноваженому представнику відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/12037/14 від 19.06.2014 р. свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 07.07.2014 р., та 21.07.2014р. від останнього до суду не надходило, вимог ухвал суду відповідачем не виконано, зокрема відзив не подано.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - Позивач) та Школою 1-3 ступенів №192 Деснянського району м. Києва (далі - Відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2003 № 690491.

В зв'язку із вступом у дію Закону України «Про здійснення державних закупівель» із Відповідачем було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 15.02.2012 №690491 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), позивач зобов'язується надати Замовнику послугу, зазначену в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування послуг - постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (код згідно ДКПП 016-97:40.30.1) (далі - Послуги). Послуги за цим Договором передбачають поставку теплової енергії Замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до п. 3.1. ціна цього Договору становить 915933,33 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ сумою 183186,67 грн., разом 1099120,00 грн. та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1 строку дії Договору.

Як встановлено у п.п. 4.1. - 4.3 Договору, розрахунки проводяться виключно у грошовій формі. Розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4). До рахунка додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Як встановлено у п. 11.1 Договору, цей Договір укладається на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії Сторони дійшли згоди вважати цей Договір новою редакцією Договору від 01.05.2003р. №690491 і у зв'язку з цим додатки до Договору №690491 передбачені п. 12.1. вважати додатками до даного Договору.

На підставі п. 2 Додатку 4 до договору від 01.05.2003р. Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до Договору від 01.05.2003 Відповідач сплачує за документами, що зазначені у п.2, не пізніше 25 числа поточного місяця.

З наявних у матеріалах справи документів, в тому числі з облікових карток стосовно кількості спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 р. вбачається, що загальна вартість спожитої відповідачем за спірний період теплової енергії відповідно до умов Договору становить 284 571,65 грн.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач станом на час подання позову до суду, так само, як і станом на час розгляду справи, суму грошових коштів за надані позивачем послуги не сплатив. Доказів іншого суду надано не було.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором станом на час вирішення спору становить 284 571,65 грн., яку і просить стягнути позивач.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 13 050, 69 грн. інфляційних витрат та 15 128, 13 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 15.02.2012 №690491 за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 284 571,65 грн. відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 284 571,65 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позовною вимогою позивача є також стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 15128,13 грн. та інфляційних витрат у сумі 13050,69 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 15128,13 грн. Сума інфляційних витрат згідно розрахунку позивача становить 13050,69 грн.

Перевіривши дані розрахунки позивача, суд зазначає, що вони є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, а також заперечень щодо заявлених позивачем доводів суду не надав.

За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення із Школи І-ІІІ ступенів №192 Деснянського району м. Києва основного боргу за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 15.02.2012 №690491, а також інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом задовольняється в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Школи І-ІІІ ступенів №192 Деснянського району м. Києва (02156, м. Київ, вул. Млютенко, будинок 5-Б; ідентифікаційний код 03871735) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030309201 у філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669) 284571 (двісті вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят одну) грн. 65 коп. основної заборгованості, 15 128 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 13 коп. 3% річних, 13050 (тринадцять тисяч п'ятдесят) грн. 69 коп. інфляційної складової боргу та 6255 (шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 01 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 25.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева