Рішення

від 21.07.2014 по справі 911/1750/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа № 911/1750/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП»

до Приватного підприємства «Електромашкомплект»

про зобов'язання повернути майно

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Костриба А.І., довір. б/н від 12.08.2013 р.

від відповідача : Дорошенко В.М., довір. б/н від 01.07.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Електромашкомплект» (далі - відповідач) про зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов зберігання товару в частині повернення майна, переданого на зберігання, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати відповідача повернути на користь позивача трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 3246 м/п на суму 56714,11 грн., а також стягнути 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2014 р. строк розгляду справи був продовжений на підставі приписів ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів до 01.08.2014 р.

18.07.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ТВК ГРУП» було подано заяву про уточнення позовних вимог б/н від 18.07.2014 р., відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути на користь позивача трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 214 метрів погонних на суму 3739,01 грн., а також стягнути 1827,00 грн. судового збору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, заява ТОВ «ТВК ГРУП» б/н від 18.07.2014 р. є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, позовні вимоги у даній справі (з урахуванням вказаної заяви б/н від 18.07.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог) розглядаються судом щодо зобов'язання відповідача повернути на користь позивача трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 214 метрів погонних на суму 3739,01 грн.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача підтримав заяву б/н від 18.07.2014 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.07.2014 р. був присутній, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» передало на зберігання Приватному підприємству «Електромашкомплект» згідно накладної на збереження товару № ПП-000111 від 23.07.2013 р. трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 3246 м/п (товар), право власності на яку належать ТОВ «ТВК ГРУП», вартість товару - 56714,11 грн.

Товар, переданий відповідачу на зберігання, був раніше придбаний ТОВ «ТВК ГРУП» у ПП «Електромашкомплект», що підтверджується рахунком-фактурою № ПП-000113 від 21.06.2013 р., видатковими накладними № ПП-000090 від 26.06.2013 р., № ПП-000092 від 01.07.2013 р., а також платіжними дорученнями № 2323 від 21.06.2013 р. та № 2340 від 27.06.2013 р.

TOB «ТВК ГРУП» було надіслано на адресу ПП «Електромашкомплект» вимогу № 0014 від 28.03.2014 р. про виконання зобов'язання щодо повернення товару в місті його зберігання протягом семи днів з дати отримання вимоги, а у разі неможливості повернути товар позивач вимагав протягом семи днів з дати отримання вимоги сплатити йому грошові кошти в сумі 56714,11 грн., що відповідає вартості товару, переданого на зберігання.

Оскільки переданий позивачем відповідачу на зберігання товар згідно накладної на збереження товару № 1111-000111 від 23.07.2013 р. не було повернуто позивачу за його вимогою, ТОВ «ТВК ГРУП» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи ПП «Електромашкомплект» було частково повернуто TOB «ТВК ГРУП» товар - трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 3032 м/п, що підтверджується накладними на повернення зі зберігання, у тому числі - № РН-0000001 від 04.06.2014 р., № РН-0000002 від 06.06.2014 р. та № РН-0000003 від 26.06.2014 р.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, або доказів повернення спірного майна у повному обсязі на момент вирішення спору суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути решту прийнятого на зберігання майна, переданого відповідачу, а саме - трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 214 метрів погонних на суму 3739,01 грн., є правомірною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Електромашкомплект» (07814, Київська обл., Бородянський р-н, с. Берестянка, провул. Заводський, 1, код 36315813) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (03680, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Пшенична, 8, код 34352717) - трубу ПНТ 110*4,3 технічну ТУ У В. 2.7-25.2-31512633-001:2008 в кількості 214 (двісті чотирнадцять) метрів погонних на суму 3739 (три тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн. 01 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Електромашкомплект» (07814, Київська обл., Бородянський р-н, с. Берестянка, провул. Заводський, 1, код 36315813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (03680, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Пшенична, 8, код 34352717) - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.07.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна