Рішення

від 08.04.2014 по справі 923/198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р. Справа № 923/198/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО-ЮГ", м.Херсон

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТЕМ", с.Щеніїв Житомирської області

до відповідача-2: Приватного підприємства "ДО", м.Херсон

про стягнення 118 593 грн. 24 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Івченко О.О., дов. б/н від 18.02.2014 р.;

від відповідача -1: не прибув;

від відповідача -2: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО-ЮГ" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю ""АГРОСТЕМ" (відповідач-1) та до приватного підприємства "ДО" (відповідач-2) про стягнення з ТОВ «АГРОСТЕМ» за договором надання послуг по перевезенню вантажів № 92/1113 від 01.11.2013 року 112493,20 грн. основного боргу, 344,99 грн. інфляційних, 891,57 грн. 3% річних, 3863,48 грн. пені та стягнення з ПП «ДО» 1000,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 21.02.2014 р. порушено провадження по справі № 923/198/14.

Відповідач-1 в судове засідання, яке відбувалось 04.03.2014 року, не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.31).

В подальшому, відповідач-1 в судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.19 Інформаційного листа від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України", "… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідач-2 надіслав відзив, в якому визнає позовні вимоги в повному обсязі.

1 квітня 2014 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача-1 1379,95 грн. інфляційних втрат, 1168,14 грн. 3% річних, 5061,92 грн. пені.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності до ст..75 ГПК України, проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-ЮГ» (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСТЕМ» (відповідач-1, замовник) укладено ДОГОВІР №92/1113 від 01.11.2013 року про надання послуг по перевезенню вантажів (далі - Договір).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику після проведення звірки обсягу наданих послуг уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.3.2. договору загальна вартість послуг по перевезенню вантажів фактично виконаних перевізником за цим договором по кожній окремій заявці фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що послуги по перевезенню врожаю сільськогосподарських культур були виконані перевізником якісно, у повному обсязі, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунок за надані послуги здійснюється по факту на підставі актів приймання-передачі наданих послуг протягом 10 банківських днів з дня їх підписання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 19 березня 2014 року відповідач сплатив основний борг в повному обсязі.

1 квітня 2014 року позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача-1 1379,95 грн. інфляційних втрат, 1168,14 грн. 3% річних, 5061,92 грн. пені.

Відповідно до п.6.3.1. Договору у випадку прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 5% від суми платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5061,92 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відповідно до п.49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.08р. - положення цього закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1379,95 грн. та 3 % річних в сумі 1168,14 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що 2 грудня 2013 року між ТОВ «МЕТРО-ЮГ» та Приватним підприємством «ДО» був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов'язався відповідати перед кредитором (позивач) за своєчасне виконання боржником (відповідач-1) усіх його зобов'язань за договором №92/1113 надання послуг по перевезенню вантажів від 01.11.2013 р., які існують на момент укладання договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою сплатити 1000,00 грн. як це передбачено пп.2.1.1. договору поруки.

Згідно приписів ч.1 ст.553ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1000,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача-1, з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Оскільки при зверненні з заявою про зменшення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат на 1034,96 грн., збільшив позовні вимоги в частині стягнення річних на 276,57 грн. та збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені на 1198,44 грн., суд дійшов висновку достягнути з позивача судовий збір в доход державного бюджету.

В судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТЕМ» (12344, Житомирська область, Черняхівський район, с.Щеніїв, вул..Поліщука, 3, ідентифікаційний код 37376945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-ЮГ» (73003, м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17, к.4/206, ідентифікаційний код 35329563) 1379,95 грн. інфляційних втрат, 1168,14 грн. 3% річних, 5061,92 грн. пені, судовий збір в сумі 2442,06 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства «ДО» (73003, м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17, кімн.4/206, ідентифікаційний код 36505091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-ЮГ» (73003, м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17, к.4/206, ідентифікаційний код 35329563) штраф у розмірі 1000,00 грн.

4.Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-ЮГ» (73003, м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17, к.4/206, ідентифікаційний код 35329563) на користь держави в доход державного бюджету України - отримувач УДКСУ у м.Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31215206783002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні 50,20 грн. судового збору;

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання рішення,

формленого відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14.04.2014 р

Суддя В.В.Литвинова