Ухвала

від 30.06.2009 по справі 2а-4421/09/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем

України

30 червня 2009 року                                                                  

справа № 2-а-4421/09/1270

зал судового засідання №10  у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького

апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Василенко Л.А.

                                   Шаптали Н.К.             

при

секретарі судового засідання

Чурікової

Я.О.

за участю

представників:

від

позивача:

ОСОБА_1 -

за дов. від 1 грудня 2008 р.  ОСОБА_2 за

дов. від 1 грудня 2008 року

від

першого відповідача:  від

другого відповідача

не

з'явився  не з'явився

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

 Ленінської міжрайонної державної

податкової інспекції у  м. Луганську

на

постанову

Луганського

окружного адміністративного суду

від

29 січня

2009 року (повний текс постанови виготовлений 3 лютого 2009 року)

по

адміністративній справі

№

2-а-4421/09 (суддя Солоніченко О.В.)

за позовом

Малого

приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми

«Приват-коммерс»

 до    про

Ленінської

міжрайонної податкової інспекції у м. Луганську  Головного управління державного

казначейства України в Луганській області  стягнення з державного бюджету

суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню   

ВСТАНОВИЛА:

        Постановою Луганського окружного

адміністративного суду від 29 січня 2009 року по справі № 2-а-4421/09 (арк.

справи 320-321) задоволені позовні вимоги (арк. справи 2-8, 229-230,237-238)

малого приватного підприємства „Приват-Коммерс”, стягнуто з Державного бюджету

України на його користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за

липень 2008 року в сумі 175312 грн., за серпень 2008 року - 91751 грн., всього

на суму 267063 грн. з мотивів наявності для цього обґрунтованих підстав, та

протиправної бездіяльності першого відповідача щодо неналежного відшкодування

заявлених до стягнення сум.

В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у

м. Луганську (арк. справи 329-332) просить скасувати постанову суду першої

інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі,

посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для

задоволення позовних вимог, що, на думку відповідача, призвело до неправильного

вирішення спору. Доводить, що при винесені постанови судом першої інстанції не

враховані вимоги наказу ДПА України від 18 серпня 2006 року №350 «Про

затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів

державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок

достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість

       Скаржник доводить, що підтвердження

податковим органом бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до

Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної податкової

адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350. Доводить, що надання

висновку є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до

бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану

вартість», оскільки проведені не всі зустрічні перевірки

підприємств-постачальників. По 10 контрагентам результати не отримані.  

       Позивач у запереченнях на апеляційну

скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній

скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу

- без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх

обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

       Представник відповідача надав заяву щодо

розгляду справи без їх участі, яке задоволене судом.   

        Другий відповідач у судове засідання не

з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.   

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів

технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу

адміністративного судочинства України.

       Колегія суддів, заслухавши доповідь

судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши

матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на

скаргу, встановила наступне.

       Мале приватне підприємство «виробнича

торговельно-комерційна фірма «Приват-коммерс» є юридичною особою, включене до

ЄДРПОУ за номером 21799042 (арк.. справи 10-26), є  платником податку на додану вартість з 17

квітня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом № 217990412369 (арк. справи

27-28).

       Як платник податку на додану вартість

позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за

липень та серпень 2008 року (арк. справи 124-132,207-216), за січень 2008 року

( арк. справи 197-202) якими визначені суми, що підлягає бюджетному

відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану

вартість на рахунок платника у банку у тому числі за заявлені звітні податкові

періоди, підтверджена довідкою податкового органу від 21 січня 2009 року

№37/23-616/21799042 (арк.. справи 239-260). Факт невідшкодування заявлених до

стягнення сум, у заявлених до стягнення сумах в розрізі місячних звітних

податкових періодів  не заперечується

податковим органом. Зазначені обставини не є спірними між сторонами. Довідка

перевірки складена податковим органом за результатами позапланових виїзних

перевірок як засобу реалізації відповідачем владних управлінських функцій

відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок

на додану вартість».

       Порядок визначення суми податку, що

підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню

з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення

розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на

додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його

преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку

на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних

сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених

сум.

        Порядок перевірки відповідачем

задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами

7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану

вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії

податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної)

або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє

невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій

декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за

яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування,

надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави

відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи

контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі,

бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме,

за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає

відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

       З огляду на принцип допустимості доказів,

що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства

України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування,

крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

        Законом не передбачено право

податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій,

що зробив відповідач у справі.   

       Як вбачається  з пояснень та актів перевірок, а також доводів

апеляційної скарги   підставою не надання

висновку на залишок бюджетного відшкодування відповідач вважає неотримання

результатів перевірок по всьому ланцюгу до виробника.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану

вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або

не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого

виробника.

Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції щодо особливостей

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в межах непрямого податку

і зазначає, що податковий орган бажає пов'язати право на таке відшкодування зі

сплатою за певними господарськими операціями.    

        Колегія суддів вважає безпідставним

посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування

Державної податкової адміністрації України, затверджені наказом від 18 серпня

2005 року № 350, оскільки він не зареєстрований у Міністерстві юстиції України,

не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції, і не може

застосовуватися судом з огляду на положення частини 3 статті 9 Кодексу

адміністративного судочинства України, нормами якої запроваджений принцип  законності як один з основних принципів

адміністративного судочинства.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування

відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану

вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню

платнику податку з бюджету у зв'язку з 

надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим

Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг)

здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме

це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а»

підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

       Колегія суддів дійшла висновку, що судом

першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з

додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 24, 112, 184,

194, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної

державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського

окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року у справі № 2-а-4421/09

залишити без задоволення.   

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009

року у справі № 2-а-4421/09 залишити без змін.

        Ухвала постановлена та проголошена у

судовому засіданні 30  серпня 2008

року.  

        Ухвала суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної

сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному

обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному

обсязі.

Головуючий:                                                                                        

Р.Ф. Ханова

Судді:                                               (підписи)                                         Л.А.

Василенко

Н.К. Шаптала

                    З оригіналом згідно:

                   Суддя                                          Р.Ф.

Ханова