Рішення

від 24.07.2014 по справі 910/10687/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10687/14 24.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Західенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСПЕЦТЕХ"

про стягнення 247 708, 73 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Добровольська О.Л.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Західенерго (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСПЕЦТЕХ" (далі -відповідач) про стягнення 247 708,73 грн., з яких: - пеня у розмірі 55 049,92 грн.; - штраф у сумі 23 213,82 грн.; - аванс у розмірі 165 813,00 грн.; - відсотки за користування сумою авансу у сумі 3 631,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, у передбачені строки згідно договору №Д-407 від 28.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, зокрема, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.06.2014 р. адресу: 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, буд. 27, проте конверт з ухвалою суду про порушення провадження від 03.06.2014 р. повернувся до суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», а конверт з ухвалою суду від 03.07.2014 р. до суду не повернувся.

Так, згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК "Західенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСПЕЦТЕХ" укладено договір №Д-407 про закупівлю товару, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, зазначений в специфікації, а позивач прийняти і оплатити такий товар 29.10.5 (паливозаправник) 2013 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією - паливозаправник 2х секційний АТЗ - 4,8-3309 на базі ГАЗ 3309, вартістю 331 626,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, сума договору становить 331 626,00 грн.

Згідно п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом передоплати 50% в сумі 165 813,00 грн., остаточний розрахунок протягом 3 календарних днів з моменту поставки в сумі 165 813,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки товару - протягом 30-45 календарних днів після підписання цього договору або відправлення письмової заявки покупцем.

Згідно п. 7.2. договору, у разі порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених п. 5.1. цього договору, недопоставку товару, відповідач сплачує позивачу неустойку у формі пені за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2 % від суми товару, що не поставлений в установлений строк, недопоставлений. За порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п. 7.10. договору, у випадку одержання передоплати і не виконання своїх зобов'язань відповідачем по поставці товарів, передбачених цим договором або у разі відмови позивачем від поставки товарів з вини відповідача, відповідач зобов'язується повернути грошові кошти позивачу по його першій письмовій вимозі протягом 3-х банківських днів з дня отримання такої вимоги. Сума, що підлягає поверненню, складається із суми основного боргу, отриманого як передоплата і відсотків за користування сумою передоплати у розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період з дати передоплати до моменту одержання вимоги про її повернення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 03.12.2013 р. на виконання умов договору №Д-407 про закупівлю товару було перераховано відповідачеві 165 813,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №19254 (в матеріалах справи).

Враховуючи, що відповідачем не було виконано поставки товару у визначені договором строки (30-45 календарних днів з моменту підписання договору) позивачем було направлено претензію №119-954 від 14.03.2014 р. з проханням повернути сплачений аванс у розмірі 165 813,00 грн. та відсотки за користування передоплатою у розмірі 3 041,42 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором щодо повернення авансу у розмірі 165 813,00 грн., які були перераховані позивачем для поставки товару, та який відповідачем не було поставлено. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 55 049,92 грн.; - штраф у сумі 23 213,82 грн. та відсотки за користування сумою авансу у сумі 3 631,99 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №Д-407 про закупівлю товару від 28.11.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем 03.12.2013 р. було перераховано відповідачеві 165 813,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №19254.

При цьому, враховуючи встановлені п. 5.1. договору строки поставки товару та сплату позивачем авансу, відповідач був зобов'язаний поставити товар протягом 30-45 календарних днів, тобто до 13.01.2014 р.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач у вказані строки товар позивачеві не поставив, доказів належного виконання умов договору суду не надав.

Позивачем було направлено відповідачеві претензію №119-812 від 04.03.2014 р. про належне виконання зобов'язань за договором та просив провести поставку товару, а 14.03.2014 р. було направлено претензію №119-954 від 14.03.2014 р. з проханням повернути сплачений аванс у розмірі 165 813,00 грн. та відсотки за користування передоплатою у розмірі 3 041,42 грн. (копії в матеріалах справи).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи встановлені договором №Д-407 про закупівлю товару від 28.11.2013 р. строки повернення авансових коштів, у разі не поставки чи відмови від поставки товару, відповідач був зобов'язаний повернути кошти в сумі 165 813,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії.

Однак відповідач вказаної суми позивачеві не перерахував, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення 165 813,00 грн. авансу.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 55 049,92 грн. за період з 14.01.2014 р. по 07.04.2014 р. та штраф 7% у сумі 23 213,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд відзначає, що згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, приймаючи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій спеціальним законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.09.2005 р. по справі № 35/475-04.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, який відповідає вимог законодавства, а тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 55 049,92 грн. за період з 14.01.2014 р. по 07.04.2014 р. та штрафу 7% у сумі 23 213,82 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 631,99 грн. відсотків за користування сумою авансу, то суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині з огляду на те, що позивач обґрунтовує вказану суму у якості пені та надає відповідний розрахунок суми пені, а в свою чергу просить стягнути відсотки за користування коштами, що за своєю правовою природою є різними поняттями.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Західенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСПЕЦТЕХ" (03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, буд. 27, ідентифікаційний код - 38050346) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код - 23269555) 165 813 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 00 коп. - авансу, 55 049 (п'ятдесят п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 92 коп. - пені, 23 213 (двадцять три тисячі двісті тринадцять) грн. 82 коп. - штрафу та 4 881 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.