Рішення

від 28.07.2014 по справі 903/536/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2014 р. Справа № 903/536/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк", м. Луцьк

про стягнення 6433,48 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В., довіреність №14-136 від 13.05.2014р.;

від відповідача: Шаталова Л.М., директор, протокол №4 від 11.11.2010р.

Права та обов'язки представникам сторін роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Cуть спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" про стягнення 6433,48 грн., з них 1958,14 грн. - пені, 3596,02 грн. - 7% штрафу, 334,81 грн. - інфляційних втрат, 544,51 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконані умов договору №12/1021-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012р. в частині своєчасної оплати за отриманий природній газ.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.06.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 02.07.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2014р. розгляд спору було відкладено до 23.07.2014р. через неподання сторонами всіх витребуваних доказів та необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи.

21.07.2014р. через канцелярію суду від відповідача поступив відзив на позовну заяву №122 від 17.07.2014р. згідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), основне зобов'язання відповідач виконав, а строк дії Договору закінчився, зобов'язання за Договором припинені, у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем ще одного договору купівлі-продажу природного газу №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р., в даному випадку діє нове зобов'язання між позивачем та відповідачем згідно ст.604 ЦК України.

До відзиву відповідачем долучено копії платіжних доручень №272 від 24.12.2012р. на суму 8585,72 грн., №292 від 21.02.2013р. на суму 25720,54 грн. та №395 від 31.03.2013р. на суму 19483,51 грн., якими стверджується оплата відповідачем за природний газ по договору №12/1021-ТЕ-2 від 28.09.2012р., платіжне доручення №307 від 17.04.2013р. про оплату 13152,23 грн. за природний газ по Договору №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р., копію договору №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р..

В судовому засіданні 23.07.2014р. представником позивача подано довідку №14/2-115/7 від 14.07.2014р. про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

В судовому засіданні 23.07.2014р. представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві, не оспорюючи суми заборгованості просить відмовити в задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

28.09.2012р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу 12/1021-ТЕ-2 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю в 2012р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Згідно п.5.2 Договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн..

Згідно п.6.1 Договору оплата за газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно акту приймання-передачі газу від 31.10.2012р. на суму 3939,38 грн., акту приймання-передачі газу від 31.10.2012р. на суму 8585,72 грн., акту приймання-передачі газу від 30.11.2012р. на суму 13126,04 грн., акту приймання-передачі газу від 31.12.2012р. на суму 25720,54 грн. ПАТ «НАК «Нафтогаз України»» поставило протягом вересня-грудня 2012р., а відповідач відповідно прийняв, 39,239 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 51371,68 грн.

Відповідач в повному обсязі провів розрахунки за отриманий природній газ, що підтверджується випискою з рахунку (операції - по підприємству "Теплосервіс-Луцьк" з 01.09.2012р. по 31.03.2014р.).

Платіжне доручення №307 від 17.04.2013р. на суму 13152,23 грн.(яке додане відповідачем до відзиву), судом до уваги не береться оскільки в призначенні платежу вказана оплата за природний газ по договору №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р., а спір в даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору купівлі-продажу природного газу №12/1021-ТЕ-2 від 28.08.2012р..

Щодо вимоги позивача про стягнення 1958,14 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно п.7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.9.3 Договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач допустив помилку у визначені початкової дати початку нарахування пені по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 3939,38 грн..

Як було зазначено вище, згідно п.4.6 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст.253 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 3939,38 грн. нарахування пені слід проводити з 16.10.2012р. (оскільки 13.10.2012р. останній день можливої сплати припадає на суботу - вихідний день, а 14.10.2012р. - неділя, отже цей останній день сплати переноситься на 15.03.2012р., тому період прострочення оплати слід починати рахувати з наступного дня) по 23.12.2012р. (24.14.2012р. відповідачем оплачено отриманий природній газ по цьому акту). Сума пені за даний період становить 111,40 грн..

По акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 8585,72 грн. нарахування пені слід проводити на цю суму в період з 14.11.2012р. по 23.12.2012р., та остання становить за даний період 140,75 грн. та в період з 24.12.2012р. по 20.02.2013р. на суму заборгованості 3939,38 грн. - пеня за цей період 95,26 грн..

По акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. на суму 13126,04 грн. нарахування пені слід проводити з 14.12.2012р. по 20.02.2013р., яка становить за даний період 371,19 грн..

По акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. на суму 25720,54 грн. нарахування пені слід проводити за періоди з 14.01.2013р. по 20.02.2013р. на суму 25720,54 грн., остання становить за даний період 401,66 грн., за період з 21.02.2013р. по 30.05.2013р. на суму 17065,42 грн. пеня становить 694,31 грн. та за період з 31.05.2013р. по 14.07.2013р. на суму 7065,42 грн. пеня становить 121,18 грн., проте позивач за цей період просить стягнути 118,27 грн. пені, тому за вказаний період до стягнення підлягає пеня у розмірі 118,27 грн..

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в сумі 1958,14 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 1932,84 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 25,30 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 544,51 грн., слід зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних встановив, наступне:

- за період прострочення з 16.10.2012р. по 23.12.2012р. розмір 3% річних на суму боргу 3939,38 грн. становить 22,34 грн.,

- за період прострочення з 14.11.2012р. по 23.12.2012р. розмір 3% річних на суму боргу 8585,72 грн. становить 28,23 грн.,

- за період прострочення з 24.12.2012р. по 20.02.2013р. розмір 3% річних на суму боргу 3939,38 грн. становить 19,10 грн.,

- за період прострочення з 14.12.2012р. по 20.02.2013р. розмір 3% річних на суму боргу 13126,04 грн. становить 74,44 грн.,

- за період прострочення з 14.01.2013р. по 20.02.2013р. розмір 3% річних на суму боргу 25720,54 грн. становить 80,33 грн.,

- за період прострочення з 21.02.2013р. по 30.05.2013р. розмір 3% річних на суму боргу 17065,42 грн. становить 138,86 грн.,

- за період прострочення з 31.05.2013р. по 30.03.2014р. розмір 3% річних на суму боргу 7065,42 грн. становить 176,54 грн..

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 544,51 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 539,84 грн., в решті вимоги щодо стягнення 3% у розмірі 4,67 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 334,81 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок по зазначених вище періодах встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення становить 333,36 грн..

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 334,81 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 333,36 грн., в решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1,45 грн. слід відмовити.

Розрахунок пені, інфляційних нарахувань та річних перевірений за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3596,02 грн. штрафу, суд зазначити наступне.

Згідно п.7.2 Договору за прострочення оплати понад тридцять календарних днів Покупець додатково повинен сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3596,02 грн. підставна та підлягає до задоволення.

З приводу заявленого представником відповідача клопотання, яке викладене у відзиві на позовну заяву №122 від 17.07.2014р. про пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Згідно п.9.3 Договору визначено, що строк у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки п.9.3 Договору сторони збільшили строк позовної давності, що не суперечить ст.259 ЦК України, суд відхиляє клопотання представника відповідача про пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності, щодо стягнення неустойки (штрафу, пені ).

З приводу твердження відповідача, що викладене у відзиві №122 від 17.07.2014р. про те що строк дії Договору закінчився, а зобов'язання за Договором припинені, у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем ще одного договору купівлі-продажу природного газу №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р. (новація), суд зазначає наступне.

Згідно статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

З приписів наведеної законодавчої норми вбачається, що новація можлива лише тоді, коли сторонами первісного і нового зобов'язання є ті ж самі особи, які шляхом заміни предмету чи способу виконання зобов'язання припиняють його і створюють нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Згідно п.11.1 Договору №12/1021-ТЕ-2 від 28.09.2012р. про купівлі-продажу природного газу, останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 серпня 2012р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р. купівлі-продажу природного газу не є новацією в розумінні ч.2 ст.604 ЦК України, з огляду на те, що сторони не припинили та не замінили первісні зобов'язання за Договором №12/1021-ТЕ-2 від 28.09.2012р. в частині розрахунків, а лише домовилися про купівлю-продаж природного газу у 2013р..

При цьому, також враховуються положення п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6433,48 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 6402,06 грн., з них 1932,84 грн. - пеня, 539,84 грн. - 3% річних, 333,36 грн. - інфляційні втрати, 3596,02 грн. штраф, в частині стягнення 31,42 грн., з них 4,67 грн. - 3 % річних, 25,30 грн. - пеня, 1,45 грн. - інфляційні втрати - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1818,07 грн. судового збору, в іншій частині (8,93 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" (43024, Волинська область, м. Луцьк, вул. Олеся Гончара, буд.3, прим.98, код ЄДРПОУ 36834217) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 6402,06 (шість тисяч чотириста дві гривні шість копійок) грн., з них 1932,84 грн. - пеня, 539,84 грн. - 3% річних, 333,36 грн. - інфляційні втрати, 3596,02 грн. штраф та 1818,07 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять гривень сім копійок) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3.У позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" в частині стягнення 31,42 грн., з них 4,67 грн. - 3 % річних, 25,30 грн. - пеня, 1,45 грн. - інфляційні - відмовити.

Повний текст рішення складено

28.07.2014

Суддя А. С. Вороняк