Рішення

від 17.07.2014 по справі 922/2086/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р.Справа № 922/2086/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 8 377,49 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (відповідача) 7 938,55 грн., з яких: 7 176,64 грн. основного боргу, 318,74 грн. пені, 379,97 грн. інфляційних втрат та 63,20 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу №226 від 02.08.2013 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. У судовому засіданні 12.06.2014 р. було задоволено клопотання позивача про розгляд справи по суті за наявними у справі матеріалами без участі представника позивача.

01 липня 2014 р. до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№22274), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8 377,49 грн., з яких: 7 176,64 грн. основного боргу, 447,41 грн. пені, 670,06 грн. інфляційних втрат та 83,38 грн. 3% річних. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині до прийняття рішення по суті спору, суд прийняв заяву позивача про збільшення розмір позовних вимог до розгляду. При цьому предметом позову є заборгованість відповідача у збільшеному розмірі - 8 377,49 грн.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 12.06.2014 р., 26.06.2014 р. та 17.07.2014 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

02 серпня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №226 купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти товар на умовах визначених даним договором. Кількість, якість та асортимент товару визначається умовами договору.

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено протокол розбіжностей до договору №226 від 02.08.2013 р. (а.с.16-17).

Згідно з п.п.2.1., 2.2. договору кількість, одиниця виміру, асортимент і ціна товару обумовлюються сторонами кожен раз окремо і відображаються в накладних на поставку товару, які є невід'ємними частинами договору. Ціна товару включає вартість товару, упаковки та транспортування.

Відповідно до п.6.1. договору датою передачі товару вважається дата підписання представниками відповідача або перевізника товарних накладних.

За умовами п.10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 р.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору в період з 16.12.2013 р. по 25.02.2014 р. включно передав відповідачеві товар на загальну суму 13 843,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №ХК1825 від 16.12.2013 р. на суму 5 139,00 грн., № ХК0077 від 21.01.2014 р. на суму 5 465,84 грн., №ХК0294 від 25.02.2014 р. на суму 1 166,40 грн., №ХК0296 від 25.02.2014 р. на суму 2 071,80 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (а.с. 18-21).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.3.2. договору розрахунок проводиться відповідачем шляхом перерахування 100% вартості товару на банківський рахунок позивача, зазначений в даному договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач товар отримав, але в порушення взятих на себе договірних зобов'язань вартість товару оплатив частково на загальну суму 6 666,40 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.02.2014 р., 25.02.2014 р. та від 26.02.2014 р. (а.с.22-24).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 7 176,64 грн., розмір якої визнано відповідачем у повному обсязі в акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 25).

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини справи і той факт, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 176,64 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 447,41 грн. пені, 670,06 грн. інфляційних втрат та 83,38 грн. 3% річних.

Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.7.3. договору сторони узгодили, що за прострочення зобов'язання по оплаті передбачених п.п.3.2., 3.3. відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми яка підлягає оплаті за кожен день прострочення.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем 447,41 грн. пені, 670,06 грн. інфляційних втрат та 83,38 грн. 3% річних, суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України і умовам договору, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи його відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629, 692, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 44, 82-85 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" (вул. Золочівська, 1, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 26451875) 7 176,64 грн. основного боргу, 447,41 грн. пені, 670,06 грн. інфляційних втрат, 83,38 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко