Ухвала

від 27.11.2013 по справі 872/11310/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013 рокусправа № 804/7309/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі № 804/7309/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "АВІАС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВТФ «Авіас» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по робот з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000101700.

В обґрунтування позовної заяви позивач послався на протиправність висновків податкового органу стосовно того, що наявна у позивача кредиторська заборгованість перед контрагентом - компанією «Ренальда Інвестментс Ліміітед», Кіпр за договорами купівлі-продажу цінних паперів № 684-Б від 22.08.2011 та № 746-Б від 22.09.2011 є комерційним кредитом, за користування яким відповідачем самостійно нараховані проценти з наступним їх віднесенням до складу доходу підприємства та оподаткування за встановленою ставкою для податку на прибуток, оскільки приведені договори володіють усіма істотними умовами, які притаманні договорам купівлі-продажу, а отже за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, що виключає донарахування процентів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року адміністративний позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 січня 2013 року № 0000101700. Мотивуючи постанову, суд першої інстанції послався на приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та зазначив, що висновок податкового органу про віднесення спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів до договорів комерційного кредиту не відповідає приписам цих законів, оскільки помилково ототожнив предмет вказаних договорів - купівля-продаж цінних паперів, яким властиві індивідуально визначені ознаки, з поняттям комерційного кредиту, визначеного ст. 1057 Цивільного кодексу України, згідно з якою комерційний кредит, тобто надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт, послуг, може мати місце за договором, виконання якого пов'язане з передаванням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками. Таким чином, суд погодився з позицією позивача, згідно якої до даних правовідносин неможливо застосувати положення ст. 1057 Цивільного кодексу України, а отже висновки податкового органу про віднесення спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів до договорів комерційного кредиту є необгрунтованими.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ ВТФ «Авіас» відмовити повністю. В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскільки за умовами укладених позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів передбачено, що оплата товару здійснюється через певний проміжок часу після отримання товару, чим позивач скористався, то між сторонами цього договору існують взаємовідносини комерційного кредитування, а тому за такими договорами, фактично за користування отриманими за договорами коштами, мають встановлюватися проценти на рівні облікової ставки НБУ, оскільки відповідні проценти не встановлені у договорах. Таким чином, оскільки за вказаними договорами позивач має сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами то відповідні суми є доходом платника податку, а тому сума нарахованих процентів за користування коштів має бути включена до складу інших доходів позивача, що останнім не було виконано, та в порушення пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України занижено інші доходи у перевіреному періоді на суму: ІІІ квартал 2011 року - 208 099 грн., IV квартал 2011 року - 19 145 124 грн., І квартал 2012 року - 18 876 609 грн., ІІ квартал 2012 року - 18 326 153 грн. На думку апелянта, судом першої інстанції не було зроблено системний аналіз норм права, що призвело до прийняття неправомірного та необґрунтованого рішення.

В судовому засіданні представники сторін, кожний окремо, підтримали свої доводи та заперечення, та наполягали на задоволенні, відповідно, вимог апеляційної скарги та заперечень за неї.

За обґрунтованим клопотання представника відповідача, на підставі ст. 55 КАС України, колегією суддів апеляційного суду допущено заміну відповідача у справі його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується письмовими доказами у справі, на підставі Акту №5/17-0/32560942 від 03.01.2013 року «Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року» відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року №0000101700, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16150561,50 грн., з них за основним платежем 12243927 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3906634,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням №17565/10/10-234 від 11.04.2013 року Окружної Державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС, рішенням №2902/6/99-99-10-01-15 від 20.05.2013 року Міністерства доходів та зборів України, скарги ТОВ ВТФ "Авіас" були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Актом перевірки встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу цінних паперів від 22.09.2011 року №746Б Компанія "Ренальда Інвестментс Лімітед", Кіпр (продавець) зобов'язався передати у власність ТОВ ВТФ "Авіас" (покупець), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери ПАТ "Компанія Астра Лайн" (код 35811822) у кількості 800000 шт. номінальною вартість 10 грн. кожна. Сума купівлі цінних паперів складає 25080577,39 дол. США. Покупець зобов'язаний сплатити загальну суму договору до 20.08.2014 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Акції отримані на підставі акту прийому-передачі від 30.09.2011 року.

У перевіряємому періоді розрахунків за придбані акції ТОВ ВТФ «Авіас» з «Ренальда Інвестментс Лімітед» за договором №746Б не здійснювало. Станом на 01.07.2012 року по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість ТОВ ВТФ «Авіас» за отримані акції за договором №746Б в сумі 199959916,25 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 22.08.2011 року №684Б компанія «Ренальда Інвестментс Лімітед», Кіпр (продавець) зобов'язався передати у власність ТОВ ВТФ «Авіас» (покупець), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери ПАТ «Київшляхбуд» у кількості 32596741 шт. номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Сума купівлі цінних паперів складає 97851721,75 дол. США. Покупець зобов'язаний сплатити загальну суму договору до 15.08.2014 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Акції отримані на підставі акту прийому-передачі від 30.09.2011 року.

У перевіряємому періоді розрахунків за придбані акції ТОВ ВТФ «Авіас» з «Ренальда Інвестментс Лімітед» за договором №684Б не здійснювало. Станом на 01.07.2012 року по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість ТОВ ВТФ «Авіас» за отримані акції за договором №684Б в сумі 780142416,02 грн.

Актом перевірки встановлено, що придбані акції за вищевказаними договорами були продані ТОВ ВТФ «Авіас» на підставі укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів:

- №935-Б від 23.09.2011 року з ТОВ "Універсал транзіт-оіл" (код 36953850) на суму 200040000 грн. (п/д №3999 від 28.09.11);

- №832-Б від 23.08.2011року з ТОВ "Алькор-оіл" (код 37096809) на суму 400000000 грн. (п/д №1500 від 26.08.11);

- №833-Б від 23.08.2011 року з ТОВ "Рент-оїл" (код 37049790) на суму 380040000 грн. (п/д №302 від 26.08.11).

Акції були передані на підставі актів прийому-передачі від 30.09.2011 року.

Розрахунки по реалізованим цінним паперам (акціям) проводились грошовими коштами на рахунок товариства.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що у перевіряємому періоді ТОВ ВТФ «Авіас» придбано акції у компанії "Ренальда Інвестментс Лімітед", Кіпр, які в подальшому реалізовано на території України та отримано від покупців грошові кошти у сумі 980080000 грн. Отримані кошти від покупців за придбані акції не були перераховані продавцю-нерезиденту та використовувались підприємством у перевіряємому періоді у фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, податковий орган вважає, що кошти, отримані при продажу цінних паперів та неповернуті в межах укладених угод купівлі-продажу цінних паперів компанії «Ренальда Інвестментс Лімітед», Кіпр, відповідають терміну «комерційний кредит», визначення якого наведене у статті 1057 Цивільного кодексу України. Облікова ставка Національного банку України протягом періоду, що охоплений перевіркою з 10.08.2010 року дорівнює 7.7500%, а з 23.03.2012 року 7.5000%, відповідно. Таким чином, до складу інших доходів не включено суму нарахованих процентів за користування коштами компанії «Ренальда Інвестментс Лімітед», Кіпр, в розмірі 62 229 708 грн. Згідно розрахунку податкового зобов'язання у звітному податковому періоді позивач мав сплатити податок на прибуток приватних підприємств в сумі 12 243 927 грн., а також штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 906 634,5 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.135.2, пп.135.5.4, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, з урахуванням пп.14.1.206, пп.14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з урахуванням встановлених обставин, суперечать приписам податкового законодавства.

Так, виходячи зі змісту укладених між позивачем та контрагентом - компанією «Ренальда Інвестментс Лімітед», Кіпр договорів купівлі-продажу цінних паперів від 22.08.2011 № 684-Б та від 22.09.2011 № 746-Б, будь-які умови стосовно відстрочення (розстрочення) платежу загальної суми договору, або авансування покупцем продавця прямо у цих договорах не передбачені. У розділі другому вказаних договорів «вартість ЦП та порядок розрахунків» встановлений строк, по який покупець зобов'язаний сплатити загальну суму договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Також умовами вказаних договорів не передбачено виникнення відносин між сторонами щодо комерційного кредиту та, відповідно, не передбачені й умови про нього, зокрема щодо порядку користування таким кредитом. Не встановлені відповідні правовідносини між сторонами договору шляхом укладання додаткових договорів або на підставі судових рішень.

Отже, у даному випадку податковий орган, вільно на власний розсуд трактуючи зміст укладених позивачем договорів купівлі-продажу, виходячи з власних міркувань фактично встановив відповідні правовідносини щодо надання комерційного кредиту між позивачем та його контрагентом, самостійно нарахував відсотки за користування таким кредитом, визнав такі відносини як прихований від оподаткування дохід, на який має бути нарахований податок на прибуток.

Частиною першою статті 1057 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач надаючи оцінку укладеним позивачем договорам купівлі-продажу цінних паперів, передбачено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Отже, по-перше, обов'язковою умовою комерційного кредиту є передача у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками.

По-друге, за змістом даної норми, таким договором може передбачатися надання комерційного кредиту у формі авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, роботи, послуги. Тобто оскільки за відповідними договорами виникнення умов комерційного кредиту законодавцем не встановлена як обов'язкова умова, відповідно такі умови мають передбачатися у змісті зазначених договорів.

З урахуванням визначеного статтею 194 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» поняття цінного паперу, цей документ обов'язкової форми містить обов'язкові реквізити, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, і власником та передбачає виконання певних зобов'язань, а також можливість передачі прав. Тобто такий документ визначається індивідуальними ознаками, що вирізняють його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його.

Таким чином, оскільки комерційний кредит в принципі не може виникати у відносинах передачі індивідуально-визначених речей, виходячи зі змісту ст. 1057 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості віднесення податковим органом спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів до договорів комерційного кредиту та застосування до спірних правовідносин положення статті 1057 Цивільного кодексу України.

Крім викладеного колегія суддів звертає увагу на те, що за висновком податкового органу ТОВ ВТФ «Авіас» порушено пп.135.5.4, пп.135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачений порядок визначення доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та їх склад.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України у склад інших доходів, які включаються до доходів звітного періоду, входить вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Проте, зі змісту акту перевірки податкового органу отримання позивачем будь-яких подібних доходів, що наведені у зазначеній нормі Кодексу, у спірних правовідносинах не встановлено

Підпункт 135.5.15. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, згідно якого інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період, та на який також у висновках акту перевірки містяться посилання, як на порушення позивачем приписів податкового законодавства, був доповнений у дану статтю Кодексу згідно із Законом № 4834-VI від 24.05.2012 , відповідні зміни внесені до Кодексу 01.07.2012. Тобто на час існування спірних правовідносин та з урахуванням періоду розрахунку суми податкового зобов'язання за результатами перевірки ТОВ ВТФ «Авіас» (згідно задекларованих показників у деклараціях з податку на прибуток підприємств звітні податкові періоди: 2-3 квартал 2011 р., 2-4 квартал 2011 р., 1 квартал 2012 р., півріччя 2012 р.) дана норма не була впроваджена в дію, а тому й посилання на неї, як на порушення, з боку податкового органу є безпідставним.

Отже, за приписами наведеної норми Податкового кодексу України, до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за будь-яких обставин, не відносилися доходи у вигляді процентів, нарахованих за користування комерційним кредитом.

Більш того, якби такі умови передбачалися укладеними позивачем договорами купівлі-продажу цінних паперів, то процент за користування комерційним кредитом мав би сплачуватися іншій стороні договору, тобто у даному випадку за користування грошовими коштами відповідний процент мала отримувати компанія «Ренальда Інвестментс Лімітед», Кіпр, а тому такі кошти не могли б визначатися як дохід іншої сторони договору, а навпаки мали б враховуватися як витрати такого підприємства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що за наведених обставин, виходячи з аналізу приписів податкового законодавства та Цивільного кодексу України, під час проведення перевірки ТОВ ВТФ «Авіас» податковий орган поза межами наданих йому повноважень припустився вільного трактування господарських договорів позивача, надав їм невірну оцінку та у зв'язку з цим помилково визначив об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, який не існує як за умовами укладених позивачем договорів, так і не передбачений нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000101700 від 28 січня 2013 р. судом першої інстанції скасоване правомірно; доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі № 804/7309/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі № 804/7309/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай