Рішення

від 16.07.2014 по справі 296/5056/14-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/5056/14-ц

2/296/2553/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"16" липня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Адамовича О.Й.

при секретарі Світко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український вірусологічний центр» про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Український вірусологічний центр» про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 59 968,84 грн., компенсації за невиплачену заробітну плату в розмірі 3 795,87 грн., вихідної допомоги в розмірі 7 549,32 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6 291,10 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 травня 2011 року його було прийнято на роботу до ТОВ «Український вірусологічний центр» на посаду водія. Наказом №4-к від 30 квітня 2014 року його було звільнено на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням. Після звільнення відповідачем не була виплачена заробітна плата, тому позивач звернувся до суду про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у відповідності до ч. 5 ст.74 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.224 та ч.2 ст.158 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.05.2011 року позивач був прийнятий на роботу у ТОВ «Український вірусологічний центр» водієм. Наказом № 4-к від 30.04.2014 року його було звільнено за власним бажанням на підставі п.3 ст. 38 КЗпП України (а.с.9).

Відповідно до вимог ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, про вадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» в разі затримки виплати заробітної плати роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити робітникам компенсацію втрати частини заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 6. Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що в день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку, що є порушенням трудового законодавства України.

30.04.2014 року відповідачем була надана довідка № 12 про заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 01.05.2014 року в сумі 59 968,84 грн. (а.с.18).

З наданого позивачем розрахунку, сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахуванням середнього індексу інфляцій складає 3 795,87 грн. (а.с.32).

Відповідно до довідки від 30.04.2014 року за №13 виданої ТОВ «Український вірусологічний центр» середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 2516,44 грн. (а.с.19).

Оскільки, трудовий договір було розірвано з ініціативи позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, зокрема щодо своєчасної та повної виплати заробітної плати, при цьому, на дату розгляду справи суми належні позивачу при звільненні не виплачені, виходячи з положень ст. 44 та ст. 117 КЗпП України, позивач має право на вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, тобто з моменту звільнення до дати судового розгляду.

Таким чином, сума вихідної допомоги становить 7549,32грн., а сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 6291,10грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок позовних вимог, суд вважає його обґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню повністю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 77605,13грн.

Відповідача позов не оспорив.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 776, 05 грн., який розрахований виходячи з суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 38, 116, 118 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Український вірусологічний центр» код ЄДРПОУ 36004654 на користь ОСОБА_1, невиплачену заробітну плату в сумі 59 968,84 грн., компенсацію за невиплачену заробітну плату в розмірі 3 795,87 грн., вихідну допомогу в розмірі 7549,32 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6 291,10 грн., всього 77 605,13 грн.

Стягнути з ТОВ «Український вірусологічний центр» код ЄДРПОУ 36004654 в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 776,05 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Й. Адамович