Рішення

від 25.07.2014 по справі 127/9616/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.07.2014

Справа № 127/9616/14-ц

Провадження № 2/127/3805/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іщук Т. П.,

при секретарі Гусар Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 12 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримала та зобов'язалась повернути в термін до 03 грудня 2012 року грошові кошти в сумі 300 дол. США та 700 грн., про що свідчить розписка. 04 січня 2013 року між сторонами було укладено ще один договір позики, за яким відповідачка отримала грошові кошти в сумі 64 000,00 грн., що еквівалентно 8000,00 дол. США в строк до 20 січня 2013, у випадку неповернення зазначеної суми коштів, зобов'язалась виплатити пеню в розмірі 0,5% в день від суми заборгованості 8000,00 дол. США. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання на даний час не виконала. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч.ч. 1,2 ст.190 КК України. ОСОБА_1 є потерпілим. Позивач зазначає, що внаслідок шахрайських дій відповідачки йому було завдано значної моральної шкоди, оскільки через злочинну поведінку ОСОБА_2 виник ряд психотравматичних факторів, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, які призвели до погіршення здоров'я та самопочуття, розладів у сім'ї. За таких обставин, позивач просить стягнути на його користь 68 090,00 грн. боргу за договорами позики, 20 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1000,00 грн. судових витрат на правову допомогу.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно позики та виконання зобов'язань, відповідальності за спричинену моральну шкоду, завдану злочином.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1, 2 ст.190 КК України. Потерпілим є ОСОБА_1 - позивач по справі. Відповідно до вироку Вінницького міського суд Вінницької області від 18 березня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 шляхом обману отримала від ОСОБА_1, гроші, зокрема, в сумі 300,00 доларів США та 700,00 грн., що також підтверджується розпискою від 12.11.2012 року, яка надана позивачем.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, 04 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, про що свідчить розписка, згідно якої відповідач отримала грошові кошти в сумі 64 000,00 грн. Відповідач зобов'язалася повернути позику до 20 січня 2013 року. У визначений строк борг повернений не був, про що свідчить наявність оригіналу розписки у позивача. Дані обставини встановлені і ніким не оспрюються.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,

встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Отже, відповідач зобов'язана повернути кошти в розмірі 300,00 доларів США, що за курсом НБУ на день пред'явлення позову становить 3390,00 грн. та 700,00 грн., а також 64000,00 грн., а в цілому 68 090,00 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд враховує, що відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що винними діями відповідача, через вчинений злочин, позивачу дійсно спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, а позов в цій частині частковому задоволенню

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст.21 Конституції України).

Тому, обов'язок відшкодування моральної шкоди виникає із самих фактів протиправної поведінки щодо позивача в результаті чого він зазнав душевних страждання і надання додаткових доказів не потребує.

Відповідно до ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначених норм Конституції України та ЦК України, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з'ясував, що за своїм характером кримінальне правопорушення вчинене у формі навмисної дії, направлене на заволодіння чужим майном.

Глибина фізичних та душевних страждань позивача, на думку суду, є відчутною, але не критичною. Безперечно особа хвилювалася, прикладала зусилля на повернення коштів. Однак, суд враховує, що позивачем не доведені обставина розладу стосунків у родині, погіршення його стану здоров'я та не надано доказів про ці обставини. Довідка про встановлення групи інвалідності, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи не є підтвердженням цих обставин.

Здібності позивача не погіршилися і він не позбавлений можливостей їх реалізації, тому даний фактор судом не врахований. Ступінь вини заподіювача шкоди судом вже був визначений, про що йшлося вище. За результатом даного розгляду, суд вважає, що відповідач винен в заподіянні моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях позивача. Тому, виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом на рівні 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи заявлені вимоги майнового та немайнового характеру, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 924,50 грн. (680,90 грн. та 243,60 грн.). Визначаючись щодо розміру витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та часткове задоволення позову, тому вважає реальним до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 800 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1167,1177 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212- 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість в розмірі 68 090,00 (шістдесят вісім тисяч дев'яносто гривень 00 коп.), з яких: 4090,00 грн. - заборгованість за договором (розпискою) від 12 листопада 2012 року, 64 000,00 грн.. - заборгованість за договором (розпискою) від 04 січня 2013 року, а також у відшкодування моральної шкоди 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 924,50 грн. (дев'ятсот двадцять чотири гривні 50 коп.) судового збору та на користь ОСОБА_1 800,00 (вісімсот гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.

В решті вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: