Рішення

від 18.07.2014 по справі 910/12626/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12626/14 18.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс ТЗК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Укрпромторг-ХХІ"

про стягнення 137 365,01 грн

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

представники:

від позивача - Лозниця О.О., дов. б/н від 15.07.2014,

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс ТЗК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Укрпромторг-ХХІ" про стягнення 137 365,01 грн, з яких: 121 880,00 грн - основний борг, 856,68 грн - інфляційні втрати, 5 390,67 грн - три проценти річних, 9 237,66 грн - пеня за несвоєчасну поставку товару.

У судовому засіданні 18.07.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Відповідач відзив на позов не направив, представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вважає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроальянс ТЗК" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Укрпромторг ХХІ" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір №2-04/14 поставки нафтопродуктів (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник на замовлення та за плату здійснює поставку покупцю товару партіями (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору постачальник протягом двох робочих днів з моменту отримання замовлення розглядає можливість його узгодження та здійснення поставки на передбачених у ньому умовах, за фактом чого до спливу такого строку або повідомляє покупця в аналогічній замовленню формі та порядку щодо відмови від поставки за таким замовленням або щодо узгодження його умов та поставки партії товару відповідно до договору шляхом надання покупцю рахунку-фактури щодо сплати ціни такої партії поставки.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що у разі повної та своєчасної оплати покупцем за отриманим від постачальника рахунком-фактурою вважається, що сторони досягли згоди щодо поставки за умовами замовлення та ціни товару такої партії поставки, а таке замовлення вважається узгодженим та є невід'ємною частиною договору й сторони зобов'язуються виконати його умови.

Поставка та прийом-передача партії товару за узгодженим замовленням повинні відбутися до передбачених у ньому та договорі умов протягом 2-х робочих днів з моменту його узгодження (п. 3.5. договору).

03.12.2012 відповідачем було направлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-00001 від 03.12.2012 на дизельне паливо вартістю 122 880,00 грн.

04.12.2012 вказаний рахунок оплачений позивачем у повному обсязі, відповідно до платіжного доручення № 224 від 04.12.2012.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, поставку нафтопродуктів у визначений строк не здійснив.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 22 від 03.04.2013 з вимогою протягом 7 днів повернути суму попередньої оплати в розмірі 122 880,00 грн.

Відповідачем частково повернуто позивачу вартість оплаченого товару, а саме: 23.12.2013 в розмірі 1 000,00 грн та 03.06.2014 в розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача за період з 04.12.2012 по 10.06.2014.

Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 120 880,00 грн.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Враховуючи те, що відповідач в установлені договором строки поставку продукції не здійснив, вимоги про повернення попередньої оплати заявлені правомірно.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 121 880,00 грн, з урахуванням сплати відповідачем 1 000,00 грн заборгованості, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості в розмірі 2 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача за період з 04.12.2012 по 10.06.2014, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 120 880,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасне або неналежне виконання постачальником зобов'язання, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ціни неякісного/недопоставленого товару за кожний день порушення умов узгодженого замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 06.12.2012 по 06.06.2013 у розмірі 9 237,66 грн, суд вважає його обґрунтованим, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на несвоєчасну поставку товару позивач звернувся до відповідача з претензією № 22 від 03.04.2013, в якій просив перерахувати на його розрахунковий рахунок 122 880,00 грн попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: фіскального чеку № 3516 від 03.04.2013 та опису вкладення у цінний лист № 8231869, з відбитком календарного штемпеля УДППЗ «Укрпошта», датованим 03.04.2014, однак остання з боку відповідача залишена без належного реагування.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки претензія № 22 від 03.04.2013 направлена відповідачу 03.04.2014, останній повинен був здійснити повернення попередньої оплати до 10.04.2014 включно, відтак прострочення виконання відповідачем зобов'язання настало з 11.04.2013.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з квітня 2013 р. по грудень 2013 р., виходячи із суми боргу 122 880,00 грн, в розмірі 486,58 грн та 3 % річних за період з 11.04.2013 по 20.05.2014, виходячи із суми боргу 121 880,00 грн (122 880,00 грн - 1 000,00 грн (сплачена сума боргу)), в розмірі 4 057,10 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Укрпромторг ХХІ" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка 7-а, код ЄДРПОУ 35756987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс ТЗК" (17600, Чернігівська обл., Варвинський р-н, смт. Варва, вул. Миру 11, код ЄДРПОУ 35652268) 120 880,00 грн (сто двадцять тисяч вісімсот вісімдесят грн 00 коп.) основного боргу, 9 237,66 грн (дев'ять тисяч двісті тридцять сім грн 66 коп.) пені, 486,58 грн (чотириста вісімдесят шість грн 58 коп.) інфляційних втрат, 4 057,10 грн (чотири тисячі п'ятдесят сім грн 10 коп.) 3 % річних, 2 693,23 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто три грн 23 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова