Рішення

від 14.07.2014 по справі 922/1876/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р.Справа № 922/1876/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Масел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП - 16355" м. Харків про стягнення 2967,32 грн. за участю представників сторін:

позивача - Загребельний М.С., за довіреністю від 20.05.2014 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Масел" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-16355" про стягнення 3187,39 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 543/2013 від 25.04.2013 року щодо оплати товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 червня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 01.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 14.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.07.2014 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 23918), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2785,01 грн., 3% річних в сумі 83,90 грн. та збитки від інфляції в сумі 98,41 грн.

Cуд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана директором ТОВ "Мир масел" Запорожченко О.І. Зменшення позовних вимог стосується часткової відмови позивача від позовних вимог, оскільки, як вбачається зі змісту даної заяви, відповідачем частково сплачено заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.201414 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Присутній в судовому засіданні 14 липня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

25.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мир Масел» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП - 16355» (відповідач) було укладено договір поставки № 543/2013, у відповідності до умов якого позивач передає та зобов`язується передавати у майбутньому протягом дії договору товар окремими партіями у власність відповідача, а відповідач приймає та зобов`язується приймати у майбутньому від позивача товар за ціною та в асортименті, які вказані в кінцево узгоджених накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.6 договору в разі, якщо на момент закінчення строку дії даного договору залишились невиконаними зобов`язання будь - якою із сторін, договір продовжує діяти до виконання всіх взаємних зобов`язань та проведення всіх взаєморозрахунків між ними.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов`язаний передати визначену партію товару відповідачу, а відповідач зобов`язаний прийняти товар протягом 15 робочих днів з моменту отримання письмового замовлення відповідача, при можливості у позивача поставити замовлений товар у вказаній кількості та асортименті, про що позивач робить відмітку на письмовому замовленні відповідача.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору складається з вартості всього переданого за даним договором товару протягом строку дії договору. Вартість визначається сумарно, виходячи з сум, вказаних у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2 договору повна оплата переданого по видаткових накладних партії товару здійснюється відповідачем не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання партії товару. Оплата товару здійснюється окремо згідно кожної накладної на кожну окрему партію товару, яка оформлена у відповідності з договором. Відповідач зобов`язаний вказувати номер накладної та договір, за яким здійснюється оплата.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 3885,01 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3143 від 26.04.2013 року на суму 3885,01 грн. (а.с. 13), яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.3.2 договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення - в сумі 1100,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 37).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у нього утворився борг перед позивачем в сумі 2785,01 грн. (основна заборгованість), що стало причиною для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно видаткової накладної № 3143 від 26.04.2013 року та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цією накладною, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2785,01 грн. обґрунтованими, правомірними, доведені матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 83,90 грн. 3% річних та 98,41 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 83,90 грн. та 98,41 грн. суми інфляційних витрат, заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП - 16355» (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-а, р/р 26008124834 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33205360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Масел» (62490, Харківська область, с. Комунар, вул. Озерна, б. 5, п/р 26008035978001 АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 30357224) 2785,01 грн. суми заборгованості, 83,90 грн. суми 3% річних, 98,41 грн. суми інфляційних витрат та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1876/14