Постанова

від 24.07.2014 по справі 910/776/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа№ 910/776/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Гаджук П.П. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Жовнеренко Г.К. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р.

у справі № 910/776/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш", м. Київ

про розірвання договору,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна", м. Київ

про розірвання договору, виселення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" про розірвання з 22.11.2013 р. договору оренди, укладеного 30.09.2011 р. між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору орендодавець надав орендареві право користування приміщенням протягом терміну оренди виключно для проживання працівника орендаря, а укладений сторонами договір містить елементи як договору оренди так і договору найму житла. Позивач листом від 21.08.13 в порядку ст. 825 ЦК України відмовився від договору, тому просить розірвати договір з 22.11.2013 р. (через три місяці).

У лютому 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Артімаш" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" та, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив розірвати договір оренди від 30.09.2011р. (зі змінами і доповненнями), укладений між сторонами; виселити ТОВ "Нуфарм Україна" з квартири АДРЕСА_1, без надання ТОВ "Нуфарм Україна" та іншим особам, які проживали у помешканні, іншого житла; стягнути з ТОВ "Нуфарм Україна" 156360, 84 грн. заборгованості за договором оренди від 30.09.2011р., з яких: 25233,96 грн. штрафу за невиконання не грошових обов'язків, 108211,74 грн. орендної плати за вересень 2013 р. - квітень 2014р., 4907,55 грн. 25 % річних, 691,45 грн. індексу інфляції; 5615,76 грн. компенсаційних платежів за період липень 2013 р. - лютий 2014 р. 278,09 грн. 25% річних на компенсаційні платежі; 31,95 грн. індексу інфляції, 2690,34 грн. пені, 8700,00 грн. компенсації витрат на юридичні послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. у справі №910/776/14 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" про розірвання договору відмовлено повністю, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" задоволено частково, стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" 33886 грн. 61 коп. орендної плати, 3400 грн. 65 коп. річних, 337 грн. 71 коп. інфляційних втрат за прострочення оплати орендної плати, 3437 грн. 52 коп. компенсаційних витрат, 273 грн. 80 коп. річних, 31 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 1907 грн. 45 коп. пені, 25233 грн.96 коп. штрафу, 1370 грн. 18 коп. судового збору, в решті зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати, виклавши в цій частині резолютивну частину рішення в наступній редакції: «В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідивши належним чином положення договору, не з'ясувавши всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті, ухвалив частково незаконне та необґрунтоване рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артімаш", також не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині відмови ТОВ «Артімаш» в розірванні Договору оренди у зв'язку з порушенням ТОВ «Нуфарм Україна» обов'язку по сплаті орендної плати та інших платежів, виселенні ТОВ «Нуфарм Україна» з орендованого приміщення та в стягненні заборгованості всього на суму 87851,19 грн. та задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої першої інстанції невірно надано правову оцінку окремим положенням договору та доказам, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" об'єднано в одне апеляційне провадження.

Представник ТОВ «Артімаш» в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. задоволено клопотання про витребування доказів від ТОВ «Голден Телеком» та ПАТ «Укртелеком», однак витребувані докази операторами зв'язку не надані.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, а подальше відкладення судового засідання призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" заперечував ,просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" заперечував ,просив залишити її без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між ТОВ "Нуфарм Україна" (орендар) та ТОВ "Артімаш" (орендодавець) був укладений договір оренди (Договір).

Згідно пунктів 2.1., 2.2. Договору та чинного законодавства, орендодавець передає орендареві в оплатне строкове користування приміщення, надає право користування приміщенням протягом терміну оренди виключно для проживання працівника орендаря.

В статті 1 договору сторонами визначено, що приміщенням є квартира АДРЕСА_1 (розташована на сьомому поверсі будинку загальною площею 85,0 кв.м, яка включає дві жилі кімнати, кухню, ванну кімнату, туалетну кімнату та коридор, а також всі меблі, пристрої та обладнання, що знаходяться в ній на момент підписання акту приймання-передачі (надалі "устаткування"). Будинок у якому знаходиться приміщення, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Термін оренди становить з 01 жовтня 2011р. до 30 вересня 2012р.

31.05.2013р. між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 30.09.2011р., відповідно до п.1 якого, сторони дійшли згоди внести зміни та доповнити договір оренди від 30.09.2011р., виклавши пункт "Дату закінчення" статті 1 у такій редакції: "Дата закінчення: 31 серпня 2014 року", тобто продовжили дію договору до 31 серпня 2014 р.

21.08.2013 р. орендар звернувся до орендодавця з листом № 3254, в якому запропонував за взаємною згодою сторін розірвати договір шляхом укладення договору про внесення змін до договору оренди від 30.09.2011 р. про припинення його дії з 31 серпня 2013 р., вказану пропозицію орендодавець не прийняв, листом № 1 від 21.08.2013 повідомив, що договір припиняє свою дію тільки 31 серпня 2014 р.

Позивач звернувся з позовом про розірвання договору оренди з 22.11.2013 р., свої вимоги обґрунтовує посиланням на ст. ст. 291, ст. 188 ГК України та ч.1 ст. 825 ЦК України, якою передбачено, що наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитись від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

За своєю правовою природою спірний договір, укладений сторонами, є змішаним, та містить в собі як елементи договору оренди так і елементи договору найму житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 2 договору, орендодавець передав орендареві в оплатне строкове користування приміщення протягом терміну оренди виключно для проживання працівника орендаря, про що сторонами підписано акт приймання - передачі.

Оскільки об'єктом оренди за спірним договором є житлове приміщення (квартира), то до вказаних відносин застосовується положення глави 59 ЦК України, про найм (оренду) житла.

Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб (ст.813 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 821 ЦК України, договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Договором про внесення змін та доповнень до договору оренди від 30.09.2011р. сторони визначили дату закінчення терміну оренди " 31 серпня 2014 року", тобто продовжили дію договору до 31 серпня 2014 р. включно.

Матеріалами справи підтверджено, що в орендованій позивачем квартирі був зареєстрований та проживав менеджер з адміністративної діяльності та управління ТОВ "Нуфарм Україна" ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 825 ЦК України, наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою.

21.08.2013 р. позивач звернувся до орендодавця з листом № 3254, в якому повідомив про відмову від договору та заявив про його припинення, запропонував підписати договір про внесення змін до договору оренди від 30.09.2011р. щодо його припинення, а також просив у зручний час 31.08.2013 р. прибути за адресою: АДРЕСА_1 для отримання квартири з оренди.

Цього ж дня, відповідач листом № 1 від 21.08.2013 р. повідомив позивача, що не погоджується з односторонньою відмовою позивача від виконання договірних зобов'язань за спірним договором, вважає надісланий проект договору про внесення змін та доповнень від 31.08.2013 р. до договору оренди від 30.09.2011 р. повністю неприйнятним, вказує що договір припиняє свою дію тільки 31 серпня 2014 р.

18.09.2013 позивач повторно звернувся до відповідача (лист № 3388-1) з повідомленням (пропозицією) про дострокове розірвання договору оренди від 30.09.2011р., в якому зазначив, що квартира, відповідно до п.2.2. договору, надана орендареві, виключно для проживання його працівників, послався на ст. 825 ЦК України, та зазначив, що зважаючи на те, що орендар письмово попередив орендодавця про відмову від договору 21 серпня 2013 р., повідомив, що укладений договір оренди від 30.09.2011 р. в силу приписів ст. 825 ЦК України вважатиметься розірваним починаючи з 22 листопада 2013 р.

Вказану пропозицію (повідомлення) позивачем було направлено цінним листом з описом вкладення 20.09.2013 р., як зазначено в п.11.4 договору, на адресу відповідача наведену у статті 12 договору, докази направлення наявні в матеріалах справи.

Пунктом 11.4 договору визначено, що будь-яке повідомлення, необхідне або дозволене за цим договором, має надаватись в письмовій формі. Такі повідомлення вважатимуться наданими, якщо (1) вони вручені особисто, (2) через двадцять чотири години після їх передачі факсимільним зв'язком або (3) через два дні після їх надіслання кур'єрською авіапоштою або іншою поштою. Повідомлення мають надсилатися сторонам за адресами та номерами, що наведені у статті 12, якщо інше не передбачене умовами цього договору.

Відповідач на вказаний лист не відповів, лист повернутий поштовим відділенням за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 825 Кодексу наймач має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою.

Таким чином ст. 825 ЦК України надає наймачу право в односторонньому порядку в будь - який час відмовитися від договору найму за умови попередження про це наймодавця за три місяці.

Відмова від договору є правом наймача, про реалізацію цього права наймач повинен повідомити наймодавця за три місяці, а наймодавець має право вимагати від наймача плату за користування житлом за ці три місяці, якщо доведе , що він не міг укласти договір найму на тих самих умовах з іншою особою.

Таким чином, позивач, як наймач приміщення, відповідно до чинного законодавства використав своє право на відмову від договору, передбачене ч. 1 ст. 825 ЦК України, направивши відповідачу (наймодавцю) листи від 21.08.2013 р. та від 18.09.2013 р., а отже договір оренди від 30.09.2011 р. (зі змінами і доповненнями) припинив свою дію з 22.11.2013 р. (через три місяці після попередження) у відповідності до ч.1 ст. 825 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог за первісним та зустрічним позовами про розірвання договору оренди.

Вимоги за зустрічним позовом про виселення ТОВ "Нуфарм Україна" з квартири АДРЕСА_1, без надання ТОВ "Нуфарм Україна" та іншим особам, які проживали у помешканні, іншого житла відповідач обґрунтовує положеннями ст. 826 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 826 ЦК України, у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Доказів, що підтверджують використання позивачем спірного приміщення станом на час звернення з зустрічним позовом відповідач суду не надав.

В підтвердження факту користування квартирою відповідач надав довідку (форма № 3) Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" за № 26 від 05.02.2014р., з якої вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 09.07.2010 був зареєстрований ОСОБА_4, проте в довідці відсутня дата зняття з реєстрації ОСОБА_4 за даною адресою.

Натомість, відповідно до відміток в посвідці на тимчасове проживання ОСОБА_4, він 31.01.2014 р. знятий з реєстрації за вказаною адресою, а з 04.02.2014 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, з наданої копії паспорта ОСОБА_4 (сторінка 25) вбачається, що у період з 28.11.2013р. по 02.12.2013р., з 14.12.2013р. по 27.01.2014р., з 04.02.2014р. по 15.02.2014р. він перебував за межами України, що унеможливлює використання орендованого майна та споживання комунальних послуг у вказаний період.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову про виселення ТОВ "Нуфарм Україна" з квартири АДРЕСА_1, без надання ТОВ "Нуфарм Україна" та іншим особам, які проживали у помешканні.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вимог відповідача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Нуфарм Україна" 156360,84 грн. заборгованості за договором оренди від 30.09.2011р., з яких: 25233,96 грн. штрафу за невиконання не грошових обов'язків, 108 211,74 грн. орендної плати за вересень 2013 р. - квітень 2014р., 4907,55 грн. 25 % річних, 691,45 грн. індексу інфляції; 5615,76 грн. компенсаційних платежів за період липень 2013 р. - лютий 2014 р. 278,09 грн. 25% річних на компенсаційні платежі; 31,95 грн. індексу інфляції, 2690,34 грн. пені, 8700,00 грн. компенсації витрат на юридичні послуги з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 820, ч.1 ст. 825 ЦК України та факту припинення договору з 22.11.2013 р. заявлені в зустрічному позові вимоги щодо стягнення орендної плати в сумі 108211,74 грн. за вересень 2013 р. - квітень 2014 р. підлягають задоволенню частково, а саме за період з вересня 2013 р. по 21 листопада 2013 року в сумі 33886,61 грн., згідно розрахунку: 12374,14 грн. (вересень 2013р.) + 12559,17 грн. (жовтень 2013р.) + 8953,30 грн. (21 день листопада 2013р.) (12790,43 грн. /30 днів х 21 день) = 33886,61 грн.

Заявлені відповідачем вимоги про стягнення 25% річних та інфляційних втрат, на підставі п. 6.8 договору та ст. 625 ЦК України, на орендну плату також підлягають задоволенню частково на орендну плату за вересень, жовтень та листопад (21 день) 2013р. в сумі 3400,65 грн. річних та 337,71 грн. інфляційних втрат.

В частині вимог про стягнення орендної плати за період з 22.11.2013 р. по квітень 2014р. в сумі 74325,13 грн. судом першої інстанції вірно відмовлено виходячи з наступного.

За змістом норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди є двостороннім, оскільки права та обов'язки покладаються на обидві із його сторін: як на наймача, так і на наймодавця.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку припинення дії цього договору з будь-яких підстав, що зазначені в цьому договорі, орендар повертає приміщення (та устаткування) за Актом приймання-передачі приміщення протягом 5 днів з моменту отримання від орендаря повідомлення про припинення дії договору або з моменту іншого закінчення (припинення) терміну оренди приміщення.

Матеріалами справи встановлено, що орендар звертався до відповідача з наміром повернути орендоване майно, проте орендодавець не вчиняв ніяких дій щодо прийняття квартири з оренди.

Відповідачем заявлено про стягнення 4911,41 грн. компенсаційних платежів за період липень 2013 р. - січень 2014 р. , 278,09 грн. 25% річних; 31,95 грн. індексу інфляції на компенсаційні платежі, а також збільшено на 704,35 грн. за лютий 2014 р., всього 5615,76 грн.

Вказані вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 3437,52 грн. компенсаційних платежів за липень 2013 р. - листопад 2013.; 273,30 грн. - 25% річних , 31,95 грн. інфляційних втрат, виходячи з обґрунтованого розрахунку суду першої інстанції, який перевірений колегією суддів.

В зустрічному позові відповідачем заявлені вимоги про стягнення 2690,34 грн. пені, нарахованої згідно пункту 6.8. договору на орендну плату та компенсаційні витрати, які підлягають задоволенню частково в сумі 1907,45 грн. (1771,53 грн. +135,92 грн.), виходячи з правильних розрахунків суду першої інстанції.

Крім того, в зустрічний позовній заяві відповідачем заявлені вимоги про стягнення 25233,96 грн. штрафу за невиконання не грошових обов'язків, передбачених п. 6.7 договору, а саме: за нездійснення страхування приміщення (п. 6.3.1. договору) в сумі 12616, 98 грн. та нездійснення страхування цивільної відповідальності за збитки (шкоду) завдані третім особам в сумі 12616,98 грн.

Такі обов'язки орендаря були встановлені пунктом 6.3. спірного договору оренди.

Доказів належного виконання позивачем зазначеного зобов'язання суду не надано.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги щодо стягнення 25233,96 грн. штрафу за невиконання не грошових обов'язків.

Відповідачем також заявлялись до стягнення 8700,00 грн. компенсації витрат на юридичні послуги на підставі статті 5.5.2 договору, які вірно не задоволені судом першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 5.5 договору оренди, визначено, що у випадку порушення договору орендарем орендодавець на свій розсуд має право достроково припинити цей договір відповідно до його умов або/та застосувати буд-які з наступних видів відповідальності, які в свою чергу не є вичерпними, а є додатковими до інших видів відповідальності, передбачених умовами цього договору, а підпункт 5.5.2 вказує, що орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю всі витрати, понесені орендодавцем у зв'язку з порушенням договору орендарем, включаючи, але не обмежуючись, наступним: витрати на відновлення приміщення до його первісного стану, витрати на юридичні та брокерські послуги.

Посилаючись на пп. 5.5.2. відповідач заявив до стягнення 8700,00 грн. компенсації витрат на юридичні послуги в якості відповідальності, при цьому належних доказів наявності підстав застосування пункту 5.5. відповідач суду не надав.

Крім того, умови пункту 5.5. договору не відповідають положенням ст. ст. 44, 49 ГПК України, які передбачають відшкодування витрат не юридичних послуг, а лише витрат на оплату послуг адвоката.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічних позовних вимог в сумі 33886,61 грн. орендної плати, 3400,65 грн. річних, 337,71 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати орендної плати, 3437,52 грн. компенсаційних витрат, 273,80 грн. річних, 31,95 грн. інфляційних втрат, 1907,45 грн. пені, 25233,96 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові ТОВ «Нуфарм Україна» повністю та задоволення зустрічного позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року у справі № 910/776/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/776/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв