Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/6035/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6035/14 12.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ ЛОНДЕРІ СЕРВІС»

До товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУПА «КАПІТАЛ»

Про стягнення 181589,44 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Шурхно Ю.С. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ ЛОНДЕРІ СЕРВІС» до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУПА «КАПІТАЛ» про стягнення за договором про надання комплексних послуг з прання білизни № 21/П-12 від 23.07.2012 181589,44 грн., з яких: 180531,49 грн. боргу, 1057,95 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги. Зокрема, за твердження позивача, є несплаченими надані послуги за актами приймання-передачі робіт за № 76 від 13.12.2012, № 81 від 31.12.2012 та № 84 від 31.12.2012.

Ухвалою суду від 07.04.2014 порушено провадження у справі №910/6035/14.

Під час розгляду справи позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, у розмірі 185221,23 грн..

Судом у задоволенні клопотання відмовлено за відсутності переконливих даних про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також судом відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про повернення судового збору у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такого повернення.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач послався на те, що позивачем не підтверджено обсяги наданих послуг, оскільки не подано жодної накладної, яка б свідчила про передачу спірної кількості речового майна для прання. Надані позивачем акти приймання-надання послуг відповідач вважає з його боку підписані помилково та не відображають реального обсягу послуг, які були надані позивачем. Також відповідач вважає, що не наступив момент оплати послуг, оскільки позивачем не надано доказів про надання рахунків-фактур, з якими, на його думку, пов'язаний момент оплати, та не доставлено відповідачу акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг, які складаються між відповідачем та уповноваженими представниками військових частин.

Під час розгляду справи відповідачем подано клопотання про витребування від Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України інформації (реєстрів) щодо обсягів послуг, які були надані товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУПА «КАПІТАЛ» для потреб військових частин у 2012 році за договором № 286/5/12/2 від 02.07.2012 із зазначенням інформації по кожній частині.

Судом клопотання відхилено з підстав, зазначених нижче.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.07.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ ЛОНДЕРІ СЕРВІС» (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУПА «КАПІТАЛ» (замовником) укладено договір про надання комплексних послуг з прання білизни № 21/П-12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги з комплексного прання білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а замовник - прийняти послуги та оплатити їх вартість.

Договором передбачено надання послуг з прання в загальному обсязі 549 404 кг 55-ти військовим частинам (установам), розташованим у місті Києві, Київській та Житомирській областях.

Додатком 1 до Договору є план надання послуг з прання військовим частинам (установам), у якому визначені найменування військових частин, їх місцезнаходження та обсяг послуг з прання.

Відповідно до п.2.2 Договору приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником замовника, який оформлюється актом виконаних робіт в день здачі випраного майна у трьох примірниках, два з яких передаються виконавцю, а один залишається у представника замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю та направляється (передається) замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

У грудні 2013 року між сторонами було підписано ряд актів здачі-приймання (надання послуг), серед них, зокрема:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76 від 13.12.2012 на суму 41579,99 гривень;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81 від 31.12.2012 на суму 88374,00 гривень;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 84 від 31.12.2012 на суму 58046,99 гривень.

Сторони у справі визнають факт підписання даних актів, засвідчення їх печатками, не оспорюють повноваження своїх представників, що їх підписали та затвердили.

Законодавчі приписи щодо допустимості доказів визначені ч. 2 ст. 34 ГПК України, згідно з якими обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо можливості використання вищевказаних актів як допустимих доказів суд виходить з наступних обставин.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу наведені у статті 9 даного Закону, яка визначає, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76 від 13.12.2012 на суму 41579,99 гривень, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81 від 31.12.2012 на суму 88374,00 гривень та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 84 від 31.12.2012 на суму 58046,99 гривень відповідають вищевказаним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в силу чого, підлягають кваліфікації як первинні документи, що фіксують вчинення господарських операцій.

Також, оцінюючи дані акти в розрізі визначеного Договором порядку оформлення факту надання послуг, суд вважає їх такими, що відповідають врегульованому сторонами даному порядку.

Зокрема, як зазначено судом вище, п. 2.2 Договору встановлено, що приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником замовника, який оформлюється актом виконаних робіт в день здачі випраного майна у трьох примірниках, два з яких передаються виконавцю, а один залишається у представника замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю та направляється (передається) замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

Наведені у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76 від 13.12.2012 на суму 41579,99 гривень найменування робіт і послуг узгоджується з визначеним Договором планом надання послуг з прання військовим частинам (додаток 1 до Договору)

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81 від 31.12.2012 та № 84 від 31.12.2012 містять інформацію про надання послуг з прання білизни в/ч 2365, в/ч 0543 та в/ч 3122, які не вказані в додатку 1 до Договору.

Право сторін за взаємною згодою конкретизувати або розшири зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше, передбачено ч. 3 ст. 173 ГК України. З огляду на це, прийняття послуг з прання білизни для в/ч 2365, в/ч 0543 та в/ч 3122 за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81 від 31.12.2012 та № 84 від 31.12.2012 пов'язано з розширенням позивачем та відповідачем в процесі виконання змісту встановленого Договором зобов'язання. Крім того, надані позивачем докази - акти здачі-приймання робіт № 22 від 28.08.2012, № 64 від 16.11.2012, № 70 від 30.11.2012, № 42 від 19.10.2012, № 72 від 03.12.2012, які є оплаченими відповідачем (останнім не спростовується) та містять інформацію про надання послуг з прання білизни вищевказаних військових частин, засвідчують, що дана згода носила сталий, тривалий і добровільний характер, та виключають помилковість підписання спірних актів, як стверджує відповідач.

Таким чином, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76 від 13.12.2012 на суму 41579,99 гривень, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81 від 31.12.2012 на суму 88374,00 гривень та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 84 від 31.12.2012 на суму 58046,99 гривень в контексті ст. 34 ГПК України є належними та допустимими доказами надання позивачем послуг відповідачу за Договором.

Щодо реального відображення обсягу наданих послуг за актами № 76 від 13.12.2012 на суму 41579,99 гривень, № 81 від 31.12.2012 на суму 88374,00 гривень та № 84 від 31.12.2012 на суму 58046,99 гривень суд виходить з визначеного ст. 33 ГПК України обов'язку доказування, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Керуючись даним принципом саме відповідач, як особа, у якої з Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України існували договірні зобов'язання щодо надання послуг прання білизни і у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, ним було залучено позивача та укладено Договір, покладається обов'язок довести недостовірність даних, зазначених у актах № 76 від 13.12.2012, № 81 від 31.12.2012 та № 84 від 31.12.2012. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що саме відповідач є учасником відносин з Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України і, відповідно, повинен здійснювати облік обсягу та вартості наданих ним послуг останньому.

Жодних доказів на підтвердження недостовірності відображених у актах даних відповідачем суду не подано, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність його тверджень про те, що акти підписані помилково та не відображають реального обсягу послуг, які були надані позивачем.

Керуючись цими ж доводами судом відхилено клопотання відповідача про витребування від Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України інформації (реєстрів) щодо обсягів послуг, які були надані товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУПА «КАПІТАЛ» для потреб військових частин у 2012 році за договором № 286/5/12/2 від 02.07.2012 із зазначенням інформації по кожній частині. Крім того, у позивача відсутні відносини з вказаним Департаментом і останній не є стороною за Договором, а тому клопотання відповідача не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України щодо необхідності зазначення підстав, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та неможливості їх самостійного надання відповідачем.

Порядок здійснення оплати врегульовано сторонами у IV розділі Договору.

Зокрема, відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання кожного календарного місяця на підставі актів виконаних робіт, протягом 60 календарних днів з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого печаткою виконавця. У рахунку-фактурі виконавця відображається: найменування платника та одержувача коштів із зазначенням банківських реквізитів замовника та виконавця послуги, найменування послуг, кількість (вага), ціна на послуги (без ПДВ), сума (без ПДВ), ПДВ, сума (з ПДВ) (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору до рахунку-фактури додаються: належним чином оформлені акти приймання наданих послуг, які є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю.

Також абзацом 2 пункту 4.2 Договору визначено, що на виконавця покладається обов'язок доставити замовнику 3 три примірники акту приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання, що передаються підписані вповноваженими посадовими особами військових частин, яким надаються та/або надавались послуги. Виготовлення актів між замовником та вповноваженими посадовими особами військових частин, яким надаються та/або надавались послуги, здійснює замовник та надає їх виконавцю.

У разі відсутності вказаних у п. 4.1 та п. 4.2 документів, або у разі їх оформлення неналежним чином, або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться (абз. 3 п. 4.2 Договору).

Отже, як в контексті наведених умов оплати, так і за умовами п. 2.2 Договору передача рахунку-фактури є одночасною дією з передачею акта приймання наданих послуг. При цьому Договором окремо не врегульовано порядок фіксування передачі рахунку-фактури. У матеріалах справи наявні рахунки на оплату № 72 від 13.12.2012, № 73 від 31.12.2012, № 76 від 31.12.2012, які відображають найменування платника та одержувача коштів із зазначенням банківських реквізитів замовника та виконавця послуги, найменування послуг, кількості (ваги), ціни на послуги (без ПДВ), суми (без ПДВ), ПДВ, суми (з ПДВ) за спірними актами здачі-приймання робіт. При цьому 06.03.2013 відповідачем частково в сумі 7469,49 гривень оплачено послуги за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76 від 13.12.2012, що, в свою чергу, спростовує його доводи про відсутність рахунків на оплату. Таким чином, враховуючи наявність підписаних актів приймання наданих послуг, суд вважає безпідставними доводи щодо ненадання рахунків на їх оплату.

Крім того, рахунок не є первинним документом, який фіксує здійснення господарської операції, а є документом, який містить реквізити платежу. Акти № 76 від 13.12.2012, № 81 від 31.12.2012 та № 84 від 31.12.2012 також відображають найменування платника та одержувача коштів із зазначенням банківських реквізитів замовника та виконавця послуги, найменування послуг, кількість (вагу), ціну на послуги (без ПДВ), суму (без ПДВ), ПДВ, суму (з ПДВ), у зв'язку з чим відсутність рахунків не унеможливлює виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати отриманих послуг.

Є неспроможними доводи відповідача щодо ненастання обов'язку з оплати внаслідок невиконання позивачем обов'язку, передбаченого абз. 2 п. 4.2 Договору, з доставки актів приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання, що передаються вповноваженими посадовими особами військових частин, яким надаються та/або надавались послуги. Зокрема, акти між відповідачем та військовими частинами є підставою для складання актів надання послуг між позивачем та відповідачем, з наявності якого, виходячи з абз. 3 п. 4.2 Договору, пов'язаний обов'язок з оплати. Крім того, буквальне тлумачення абз. 2 п. 4.2 Договору свідчить про неврегульованість обов'язку позивача з доставки актів, оскільки передбачає їх передачу від військових частих замовнику, які виготовляє замовник і надає позивачу.

Враховуючи викладене, позивачем належними засобами доведено факт надання послуг відповідачу, строк оплати за якими настав. Так, термін оплати становив до 11 лютого 2013 року за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76 від 13.12.2012 та до 02 березня 2013 року за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 81 від 31.12.2012 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 84 від 31.12.2012.

Станом на день розгляду справи 180531,49 грн. боргу відповідачем не погашено.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 180531,49 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, інфляційна складова становить 1057,95 грн. (борг з урахуванням індексу інфляції - 181589,44 грн.).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУПА «КАПІТАЛ» (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5, код 36186325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ ЛОНДЕРІ СЕРВІС» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6, кімната 303/2, код 38197082) 181589,44 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3631,79 грн. судового збору.

Рішення підписано 25.07.2014.

Суддя С. А. Ковтун