Постанова

від 23.07.2014 по справі 922/1871/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа № 922/1871/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Макарцев С.В.

відповідача - Феленко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1844 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.14 р. у справі № 922/1871/14

за позовом Харківської міської ради

до ТОВ "Деталь", м. Харків

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд "внести зміни до договору оренди землі від 20.03.2006 р. № 840667100025 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною у редакції, викладеній у позовній заяві". В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 13, 144 Конституції України, ст. ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст. ст. 179, 188, 193, ГК України. Також просив суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014 р. у справі № 922/1871/14 позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до договору оренди землі від 10.08.2005 р. № 85133/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до зазначеного договору оренди землі.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що позивач має право вимагати від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як вбачається з позовної заяви вона грунтується, зокрема на договорі оренди землі з посиланням на дату укладання від 10.09.2005 р. (а. с. 4). При цьому у позовних вимогах позивач вимагає внести зміни до договору оренди землі від 20.03.2006 р. № 840667100025 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною у редакції, викладеній у позовній заяві.

Виходячи із змісту позовних вимог позивачем зазначено, зокрема текст додаткової угоди до договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 « 25» січня 2005 року в реєстрі за № 426, зареєстрованого « 14» лютого 2005 року за № 8533/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Заявою від 17.06.2014 р. (вх. № 20069) про виправлення технічної помилки позивач просив «виправити технічну помилку у справі № 922/1871/14 та читати по тексту договір оренди землі від 10 серпня 2005 року № 85133/05, укладеного з ТОВ «Деталь»» (а. с. 60).

Проте, у зазначеній заяві не йдеться про виправлення відповідної помилки у позовній заяві позивача та про зміну у зв'язку з цим певної частини позовних вимог. Також позивачем не уточнюється, чи мова йде про виправлення дати укладання спірного договору від 20.03.2006 р. за № 840667100025, чи - від 25 січня 2005 року, чи дати його реєстрації у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 14.02.2005 р., виходячи з позовних вимог щодо зміста додаткової угоди.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення Харківської міської ради від 23.06.2004 р. № 92/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (а. с. 21-23) між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ДЕТАЛЬ" (орендар) 25.01.2005 р. укладений договір оренди землі, зареєстрований 10.08.2005 р. № 85133/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", відповідно до умов якого відповідачу в оренду строком до 01.05.2029 р. надано земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, загальною площею 0,4019 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 12.

Згідно з п. 3 договору, на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, який належить орендареві на праві колективної власності - нежитлова будівля літ. "Е-1", а також інші об'єкти інфраструктури.

Пунктом 5 сторонами визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою № 1885/04 від 11.08.2004 р. становить 903981,00 грн.

В п. 8 договору сторони погодили строк дії договору до 01.05.2029 р.

Розмір орендної плати визначений сторонами у п. 9 договору.

Згідно з п. 13 договору оренди землі, розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

У відповідності до п. 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Інших договорів, у тому числі договору № 840667100025 від 20.03.2006 р. зазначеного у позові сторони не надали.

При цьому, відповідач у відзиві на позов (а. с. 42-44) та в іншому листуванні також посилався на зазначений договір № 840667100025 від 20.03.2006 р.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 (в подальшому - рішення), затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно з п. 1.1. рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що воно вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01.01.2014 р.

Попередня вартість 1 кв. м землі у місті Харкові станом на 01.01.2007 р. була визначена на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова. Крім того, щодо визначення попередньої вартості станом на 01.01.2007 р. позивач послався на рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 р. № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова" що була введена в дію з 01.03.2008 р. Проте зазначеного рішення позивач суду не надав.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 р." встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." вводиться в дію з 01.01.2014 р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю у відповідність до вимог чинного законодавства.

Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 29.12.12 р. № 960/12.

Відповідно до п. 16.4 цього Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 522 від 17.10.2013 року (а. с. 29) нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2973136,00 грн.

16.12.2013 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача направлено лист пропозицію № 5152/0/225-13 (а. с. 30) про необхідність розгляду та підписання доданого примірника (проекту) додаткової угоди до договору оренди землі № 85133/05 від 10.08.2005 р. При цьому, до позову додано проект додаткової угоди від 11.12.2013 р. до договору оренди землі від 25 січня 2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 « 25» січня 2005 року в реєстрі за № 425, зареєстрованого « 10» серпня 2005 року за № 85133/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (а. с. 27).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач має право вимагати від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача та ін.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч. 1. ст. 188 ГК України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 названої ст.188 ГК України. В підсумку цитовані норми права встановлюють правило згідно з яким зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договорі оренди земельної ділянки покладений на позивача.

Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий. Доказів існування обов'язку відповідача укласти спірну додаткову угоду до відповідного договору оренди землі не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, та було зазначено вище, позивачем не змінено та не уточнено позовні вимоги, що стосуються договору оренди землі від 20.03.2006 року. № 840667100025 та редакції додаткової угоди до договору оренди від 25.01.2005 р., зареєстрованого 14 лютого 2005 р. за № 8533/05, оскільки вони не узгоджуються з проектом додаткової угоди від 11.12.2013 р. (а. с. 27) в частині визначення дати та номерів договору і його реєстрації у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», тощо.

При цьому, стосовно позовних вимог щодо додаткової угоди до договору оренди землі від 25.01.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 « 25» січня 2005 року в реєстрі за № 426, зареєстрованого « 14» лютого 2005 року за № 8533/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» норми права, на які посилається позивач у позові (ст.ст.11, 626, 651, 653, 654 ЦК України, ст.ст. 15, 179, 188 ГК України, ст.ст. 2, 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та інші) містять правила, які регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю. Жодна з норм, зазначених позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Так само немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах Податкового кодексу України, на які також посилається позивач. Так, дійсно статтями 288, 289 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки (річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки). Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання.

Стаття 289 ПК України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі. Взагалі, жодною з норм Податкового кодексу не передбачено обов'язку вносити зміни в договір у разі, якщо після його укладення змінився розмір нормативної грошової оцінки.

Такі обставини, з урахуванням конституційних гарантій прав і свобод (ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України), унеможливлюють примушення відповідача до укладення додаткової угоди, з умовами якої він не згоден та обов'язковість укладення якої законодавством не передбачена.

Положеннями ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Доданим договором від 25.01.2005 р. також не передбачено, що договір оренди землі може бути змінений без згоди сторін у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 13 договору оренди сторони обумовили перелік випадків за настання яких переглядається розмір орендної плати. Це а) зміна умов господарювання, передбачених договором; б) зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік випадків носить вичерпний характер. Такої підстави, як зміна нормативної грошової оцінки землі в ньому не передбачено. До "іншого випадку, передбаченого законом" це також не відноситься, оскільки, як зазначалося вище, Законом не передбачено зміну нормативної грошової оцінки землі в якості обов'язкової підстави для зміни розміру орендної плати за землю.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України позивач не надав доказів на підтвердження наявності підстав зміни розміру орендної плати з числа тих, що названі у пункті 13 спірного договору.

Позивачем також не доведено, що в даному разі мають місце або зміна умов господарювання, або зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо.

Посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка є підставою для розрахунку земельного податку і таким чином, хоча б опосередковано, - підставою для зміни орендної плати, суд не може прийняти до уваги, оскільки позивач не надав доказів збільшення розміру земельного податку.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження даних про розмір земельного податку, який існував на час укладення договору, що робить неможливим порівняння первісного та сучасного розміру земельного податку, та унеможливлює висновок про зростання податку. Тобто, підстави для застосування змін за переліком, зазначеним у п. 13 договору щодо перегляду розміру орендної плати, відсутні.

Окрім цього наведена у позові додаткова угода містить положення щодо зміни інших пунктів договору оренди землі від 25.01.2005 р., крім п. 13 відповідного договору оренди землі, зокрема:

- пункту 2 договору, додавши кадастровий номер земельної ділянки. Проте довідки з земельного кадастру, яка б підтверджувала присвоєння саме цій земельній ділянці саме цього номеру позивачем не надано.

- пункту 9 договору збільшивши розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 694/14 від 18.11.2013 р., яка на рік становить 3 % від нормативної грошової оцінки і складає 51551,64 грн. або в місяць 4295,97 грн.

Проте, стосовно збільшення ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки землі воно є істотною зміною умов договору (п. 4., 5). Підставами для такої зміни позивач зазначає не істотну зміну об'єктивних обставин, які не залежать від волі сторін договору (що було б допустимо в разі зміни умов договору в порядку ст. 652 ЦК України), а рішення однієї зі сторін договору - Харківської міської ради, яка в односторонньому порядку затвердила нові ставки орендної плати у місті Харкові, вже після укладення спірного договору оренди землі.

Крім того, позивач не надав доказів того, що відповідач під час укладення договору згоден на ставку 3 %, що не відповідає змісту обумовленому у самому тексті договору. Доказів згоди відповідача на укладення договору оренди даної земельної ділянки за ставкою 3 % (або іншою) немає. Також відсутні докази того, що зазначена ставка орендної плати не є фіксованою і відповідач погодився з можливістю її зміни позивачем в односторонньому порядку. З урахуванням цього, а також з урахуванням пояснень представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що обумовлена договором ставка орендної плати була прийнята в договорі, як гранично прийнятна для відповідача. Підстави вважати, що відповідачем заздалегідь погоджені будь-які зміни умов договору в сторону погіршення для нього відсутні.

Також позивач просив змінити п. п. 5, 14, 28 договору (у відповідній редакції).

Проте жодних нормативно обґрунтованих пояснень та доказів з яких причин відповідач зобов'язаний погодитись із новою збільшеною більш ніж у два рази ставкою орендної плати, або з яких причин (на підставі яких саме правових норм) суд може зобов'язати відповідача сплачувати орендну плату за новою ставкою позивач не наводить.

Зазначені зміни позивач просить суд внести за відсутністю обґрунтування в позовній заяві, тобто без зазначення у підставах позову обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також не навів підстав та обґрунтування задоволення позову щодо зміни відповідних пунктів договору.

Зазначені обставини, з урахуванням законодавчої заборони на односторонню зміну умов договору (ч. 1 ст. 651 ЦК України) свідчать про безпідставність вимог позивача у даній справі.

Посилання позивача на те, що орендна плата за землю державної та комунальної власності є регульованою ціною не спростовують наведеного висновку, оскільки державне регулювання розміру орендної плати, як зазначено вище, здійснюється на стадії укладання договору, а не на стадії його виконання. Закон України "Про ціни та ціноутворення", ст. 191 Господарського кодексу України, не передбачають можливості зміни в односторонньому порядку цін у вже укладених договорах в обхід загального порядку змін умов договору, встановленого ч. 1 ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

На неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити в односторонньому порядку до них зміни, які погіршують становище інших учасників відносин, зазначає Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 р. № 7рп/2009, в якому зазначається, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відсутні в позовній заяві також обґрунтування позовних вимог щодо зміни п.13 договору якими позивач просить доповнити перелік підстав для зміни орендної плати такою додатковою підставою як, "зміна нормативної грошової оцінки землі".

Тотожньо пропоновані позивачем зміни до п. 28 договору оренди не обґрунтовані жодними посиланнями на норми права та докази.

Про незаконність цих вимог позивача свідчить те, що в даному разі позивач просить суд врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, при чому просить зробити це у інший спосіб, ніж це передбачено певними актами та договором. Згідно з ч. 2 ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від певних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, яких немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою КМУ від 30.03.2004 р. N 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч. 2 ст. ЦК України та ч. 4 ст. 179 ГК України.

Так, зокрема, в типовому договорі оренди землі, затв. ПКМУ від 30.03.2004 р. N 220, а саме у вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні пропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі" (див. п. 13).

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Відсутність "зміни нормативної грошової оцінки землі" в переліку підстав перегляду розміру орендної плати визначеному в п. 13 чинної редакції договору є додатковим доказом того, що на момент звернення позивача із позовом, зміна нормативної грошової оцінки землі не є підставою для зміни розміру орендної плати.

Пропозиція доповнити умови договору пунктом 28, який передбачає спосіб захисту права тотожний тому, з яким позивач вже (за відсутності таких змін) звернувся з позовом до суду також свідчить про юридичну неспроможність заявлених позовних вимог.

Отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі), не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а відтак позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позову, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, та невідповідності доказів вимогам ст. 34 ГПК України. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову є неправомірними.

На підставі ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. ст. 104-105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.14 р. по справі № 922/1871/14 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з позивача - Харківської міської ради (код 04059243, адреса: 61003, м. Харків, майдан. Конституції, 7; одержувач: Харківська міська рада, реєстраційний рахунок 35417005032986, ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТАЛЬ" (код 31632028; адреса: 61046, м. Харків, вул. Автогенна, 12-А, к. 3) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 28.07.2014 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Потапенко В.І.