Рішення

від 17.07.2014 по справі 909/570/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 р. Справа № 909/570/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Джурівської сільської ради, вул. Миру, буд. 2, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78354

до відповідача: Малого підприємства "Вектор-49", вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область,78354

про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0336 га, кадастровий номер 2625281801:02:003:0018, що знаходиться по вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область та скасування рішення 12 сесії 5 демократичного скликання Джурівської сільської ради № 263/12 від 24.01.2008 року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, довіреність № 26 від 28.05.2014 року

від відповідача: не з'явився

встановив: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Джурівською сільською ради до Малого підприємства "Вектор-49" про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0336 га, кадастровий номер 2625281801:02:003:0018, що знаходиться по вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область та скасування рішення 12 сесії 5 демократичного скликання Джурівської сільської ради № 263/12 від 24.01.2008 року.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року щодо здійснення розрахунку за землю.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 17.06.2014 року та повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №9289/14 від 01.07.14.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, з урахуванням ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Рішення Джурівської сільської ради 12 сесії п"ятого демократичного скликання №263/12 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 24.01.2008 року вирішено продати Малому підприємству "Вектор-49" земельну ділянку площею 10 336 кв.м., що знаходиться в с. Джурів по вул. Шевченка, 25 згідно експертної оцінки за ціну 129 920 грн. 00 коп. без урахування ПДВ.

19 лютого 2008 року на підставі вказаного вище рішення між Джурівською сільською радою (по договору - продавець/по справі - позивач) та Малим підприємством "Вектор-49" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого продавець (позивач) продав, а покупець (відповідач) купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0336 га кадастровий номер 2625281801:02:003:0018, що знаходиться по вул. Шевченка, 25 в селі Джурів Снятинського району, Івано-Франківської області для будівництва господарських приміщень, без зміни цільового призначення (п.1.1 договору) та зобов"язався сплатити продавцю до 24.01.18 року вартість проданого майна в сумі 129 920 грн. 00 коп., здійснюючи її оплату щорічно до 31 березня поточного року в розмірі 12 992,00 грн., з урахуванням щорічної індексації вартості землі на річний коефіцієнт інфляції (п.2.1. договору).

Даний договір підписаний сторонами по справі, скріплений печатками та посвідчений приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за №435.

Листами (претензіями) №01-19/29 від 16.02.2009 року та №01-43/58 від 17.02.14 Джурівська сільська рада (позивач по справі) звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року на суму 14 966 грн. 79 коп. Однак дана заборгованість залишена не погашеною.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зоюов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. вищезазначеного договору встановлено, що оплата вартості земельної ділянки здійснюється щорічно до 31 березня поточного року в розмірі 12 992 грн. 00 коп., з урахуванням щорічної індексації вартості землі на річний коефіцієнт інфляції на протязі 10 років (до 24.01.2018 року).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в процесі розгляду справи, з моменту укладення сторонами спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року відповідач обов"язок щодо своєчасного здійснення розрахунку за купівлю землі не виконав, чим істотно порушив умови Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року, та внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 118 254 грн. 31 коп. Факт наявності заборгованості підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою №01-40/183 від 27.05.2014 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доводи позивача щодо виникнення заборгованості по платі за викуп землі згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року не спростував та доказів щодо їх погашення суду не подав, що свідчить про відсутність належного виконання останнім договірних зобов"язань згідно даного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов даного договору позивач має право вимагати виконання відповідачем своїх обов"язків, передбачених цим договором, належним чином, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов"язань, або має право розірвати цей договір у встановленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 7.3 вказаного вище договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання однією стороною умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року позивач розраховував отримати грошові кошти (прибуток) за об"єкт продажу.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.08, укладеного між Джурівською сільською радою та Малим підприємством "Вектор-49" є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення 12 сесії 5 демократичного скликання Джурівської сільської ради № 263/12 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 24.01.2008 року, то суд виходить з наступного.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії (п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов"язковий характер для суб"єктів цих відносин.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов"язки тільки у того суб"єкта (чи визначеного ними певного кола суб"єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За приписами ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Подібні за змістом підстави визнання акту недійсним містить норма статті 393 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" N 02-5/35 від 26 січня 2000 року встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Системний аналіз вищевказаних норм права дає можливість дійти висновку, що у спорах, пов"язаних із визнанням недійсними актів органів місцевого самоврядування, ці органи не можуть звертатись до суду з такими позовами щодо власних актів.

Зазвичай, у таких справах, саме орган, що прийняв оскаржуваний акт, - є відповідачем.

В спірному випадку позивач - Джурівська сільська рада просить скасувати власне рішення, при цьому відповідачами зазначено особу, на користь якої приймалось це рішення і яка не уповноважена впливати на підставність його прийняття.

З огляду наведеного, у суду відсутні правові підстави у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог щодо скасування рішення 12 сесії 5 демократичного скликання Джурівської сільської ради № 263/12 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 24.01.2008 року. Таким чином позовні вимоги в цій частині слід відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд враховує наступне

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані Договір про надання правової допомоги по господарській справі від 14.05.2014р., предметом якого є надання правової допомоги Джурівській сільській раді Снятинського району Івано-Франківській області в особі сільського голови Заграновської Ірини Микодаївни у господарському суді; квитанція №000293 від 28.05.14, що підтверджують сплату адвокатських послуг за правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги по господарській справі від 14.05.14 на суму 2000 грн.

В силу п.3 ч.5 ст. 49 зазначеного вище кодексу суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу судових витрат (послуг адвоката) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема в сумі 1000 грн.

Щодо судового збору, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 грн. 00 коп.

В даному випадку позовна заява, подана органом місцевого самоврядування, який відповідно до чинного законодавства (п.15 ст. 5 Закону України "Про судовий збір") звільнений від сплати судового збору, включає в себе дві немайнові вимоги.

Відповідно до ч.3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Абзацом 2 п.4. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) у випадках коли позивач звільнений від сплати та у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 218 грн. - судового збору

За таких обставин, суд приходить до висновку позов задовольнити частково, розірвавши договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2008 року несільськогосподарського призначення площею 1,0336 га кадастровий номер 2625281801:02:003:0018, що знаходиться по вул. Шевченка, 25 в селі Джурів Снятинського району, Івано-Франківської області для будівництва господарських приміщень, без зміни цільового призначення від 19.02.2008 року, укладеного між Джурівською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області та Малим підприємством "Вектор-49", посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_3 і зареєстованого в реєстрі за №435. В решті позову відмовити. Відшкодувати позивачу за рахунок відповідача адвокатських послуг в сумі 1000 грн. та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету 1218 грн. - судового збору.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 26, 34, 59 Закону Ураїни "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 11, 15, 16, 21, 381, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 651 Цивільного кодексу України, ст.12 Земельного кодексу України, ст. ст. 188, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 77, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

частково задовольнити позов Джурівської сільської ради до відповідача Малого підприємства "Вектор-49" про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0336 га, кадастровий номер 2625281801:02:003:0018, що знаходиться по вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область та скасування рішення 12 сесії 5 демократичного скликання Джурівської сільської ради № 263/12 від 24.01.2008 року.

Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0336 га кадастровий номер 2625281801:02:003:0018, що знаходиться по вул. Шевченка, 25 в селі Джурів Снятинського району, Івано-Франківської області для будівництва господарських приміщень, без зміни цільового призначення від 19.02.2008 року, укладеного між Джурівською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області (вул. Миру, буд. 2, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78354, код 04355415) та Малим підприємством "Вектор-49" (вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область,78354, код 13650745), посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_3 і зареєстованого в реєстрі за №435.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Малого підприємства "Вектор-49" (вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область,78354, код 13650745) на користь Джурівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області (вул. Миру, буд. 2, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78354, код 04355415) - 1 000 грн. 00 коп. (одну тисячу гривень) - витрат по оплаті послуг адвоката.

Стягнути з Малого підприємством "Вектор-49" (вул. Шевченка, 25, с. Джурів, Снятинський район, Івано-Франківська область,78354, код 13650745) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 1 218 грн. 00 коп. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.14

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"